Платіжний баланс та його структура. Активне і пасивне сальдо платіжного балансу країни

Платіжний баланс складається у грошовій формі, у національній валюті. Кредит платіжного балансу показує надходження грошей у країну, дебет – витрачання грошей країною. Платіжний баланс складається з поточного балансу (рахунки торгівлі, послуг, приватних трансфертів, доходів від інвестицій), балансу капіталів (рахунки капіталів, позик), сальдо платіжного балансу, рахунка руху резервів.

Сума іноземної валюти, платіжних документів в іноземній валюті та монетарних металів, що знаходиться у власності певної фізичної чи юридичної особи називається міжнародними резервами. Те ж саме у власності держави (казначейство або центральний банк) – офіційні міжнародні резерви.

Сальдо платіжного балансу може бути активним, яке виникає, коли надходження грошей із-за кордону перевищує витрати за кордоном.

Причини виникнення активного сальдо:

ü збільшення експорту та/або зменшення імпорту, тобто конкурентноздатність вітчизняних товарів підвищується,

ü ввезення капіталу, тобто у країну надходить іноземний капітал (або повертається власний, але раніш вивезений). Це може мати місце при поліпшенні інвестиційного клімату у країні.

Макроекономічні наслідки активного сальдо:

ü при активному сальдо в державі збільшуються резерви, тобто кількість іноземної валюти у країні;

ü зростання резервів веде до росту попиту на власну валюту, тим більш, що при активному сальдо зростає експорт та, відповідно потреба, у національній валюті для закупівлі необхідних товарів у країні;

ü зростання попиту на власну валюту веде до збільшення її ціни, тобто проценту;

ü зростання проценту веде до зниження інвестицій та, як наслідок, до скорочення сукупної пропозиції та зростання безробіття.

Пасивне сальдо виникає, коли надходження грошей у країну менше їх витрати. Наявність пасивного сальдо означає, що держава, фірми та домогосподарства витратили за кордоном або на закордонні товари та послуги грошей більше, ніж отримали. Національна валюта опинилася за кордоном та може бути пред’явлена до обміну на резерви. Пасивне сальдо означає нестачу в країні коштів для розрахунків по зобов’язаннях.

Причини пасивного сальдо:

ü зниження експорту товарів внаслідок спаду виробництва чи зниження їх конкурентноздатності;

ü збільшення імпорту внаслідок появи дефіциту на внутрішньому ринку;

ü зниження надходжень іноземного капіталу внаслідок погіршення інвестиційного клімату;

ü збільшення вивозу національного капіталу внаслідок появи кращих умов для його застосування у інших країнах.

Макроекономічні наслідки пасивного сальдо:

ü в державі знижуються резерви, для їх поповнення центральний банк скуповує на ринку іноземну валюту, випускаючи в обіг власну;

ü збільшення пропозиції власної валюти веде до зниження її ціни, тобто проценту;

ü зниження проценту стимулює інвестиції, що веде до зростання сукупної пропозиції;

ü зростання сукупної пропозиції веде до зменшення безробіття.

146. Валютна політика. Валютний режим і валютний курс

Валютна політика – це свідомий вплив держави на валютний курс з метою досягнення макроекономічної рівноваги. Інструменти валютної політики є:

ü продаж (купівля) іноземної валюти;

ü продаж (купівля) золота;

ü надання або отримання міждержавних позик.

Валютний режим – це механізм встановлення курсу валюти.

Види: 1. гнучкий або плаваючий курс (переваги: відбувається автоматичне вирівнювання платіжного балансу; недоліки: підвищення ризиків у зовнішньо економічних операціях і можливість втрати внутрішньої стабільності) 2. фіксований валютний курс (встановлюється державою), переваги: відсутність зовнішніх ризиків.

Валютний курс – це ціна однієї валюти держави, виражена в іншій валюті.

В сучасних умовах в основу курсів валют покладено співвідношення їх купівельних спроможностей відносно певного набору (кошику) товарів. Таке співвідношення формує паритет купівельної спроможності валют. Однак цілий ряд чинників може спричиняти значне відхилення валютного курсу від їх основи.

Найдієвішим серед них є зміна попиту і пропозиції іноземної валюти в країні, яка визначається насамперед зміною стану її платіжного балансу. Якщо активне сальдо балансу зростає, то збільшується надходження в країну іноземної валюти і пропозиція її порівняно з попитом на валютному ринку. Це призведе до зростання курсу національної валюти. І, навпаки, якщо стану платіжного балансу погіршується, випереджаючими темпами зростатиме попит на інвалюту, що призведе до падіння курсу національної валюти.

Валютне котирування – це процес встановлення курсу валюти, воно буває: пряме (коли курс національної валюти виражається в іноземній валюті); зворотнє (коли курс іноземної валюти виражається в національній валюті).

Валютний курс буває: 1. офіційний (встановлюється державою та центральним банком); 2. ринковий (валютний курс визначається попитом і пропозицією); 3. крос – курс (співвідношення двох валют визначається через третю валюту). На зміну валютного курсу впливають наступні чинники: політика уряду, стан платіжного балансу, ступінь довіри громадськості до уряду, спекулятивні очікування.

Валютний курс України встановлюється НБУ щоденно на основі результатів торгів на Українські міжбанківській валютній біржі.

В Україні встановлена система валютного регулювання та валютного контролю на державному рівні. Валютний контроль – це форма державного регулювання купівлі і продажу іноземної валюти з метою підтримання рівноваги платіжного балансу та стійкості національної валюти. Контроль здійснюється за валютними операціями, надання іноземним юридичним та фізичним особам кредитів, позик, ввезенням і переказом валюти за кордон тощо.

Поиск по сайту: