 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори зміни пропозиції
Пропозиція – це сукупність якісних характеристик товару, які товаровиробник виставляє на ринок за даною ціною з метою їхнього продажу.
Пропозиція – шкала, яка показує різну кількість продукту, яку виробник бажає і здатний виробити та запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих цін на протязі певного періоду часу.
У цьому понятті необхідно виділити два аспекти:
ü готовність товаровиробника задовольняти ринковий попит;
ü реальну можливість цього виробника виробити і запропонувати ринку прогнозований товар.
Крім ціни, на рівень пропозиції впливають такі фактори:
1. наявність виробничих потужностей і природних ресурсів, робочої сили (R)
2. характер технології (К)
3. податки і дотації (ТS)
4. природно-кліматичні умови (С)
5. ціни на ресурси й інші товари (від Р до Р)
Отже обсяг пропозиції - це максимальна кількість якогось товару, яку згідний виставити на продаж продавець або група продавців в одиницю часу за певних умов, перерахованих вище.
Залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів називається функцією пропозиції. У загальному виді функція пропозиції має вид:
Q = f (P,P... P,R,K,C,TS і ін.) Якщо усі фактори, крім ціни даного товару, прийняті за невідомі, то функція буде відбивати залежність кількості запропонованої продукції від її ціни: Q = f (P)
Залежність обсягу пропозиції від ціни може бути різноманітною, проте самою типовою буде така: чим вище ринкова ціна, тим більший обсяг пропозиції, і навпаки.
Основною функцією пропозиції є максимальне задоволення потреб, які виникають у споживача у процесі його життєдіяльності або у процесі подальшого виробництва.
Пропозиція знаходиться у прямій залежності від сукупного попиту споживача і у зворотній залежності від його купівельної спроможності. На пропозицію на ринку випливає цінова політика, яку проводить держава щодо розвитку ринку, ступінь її втручання у процес купівлі – продажу товарів, а також рівень конкуренції на даному сегменті ринку.
Cуть закону пропозиції в тому, що обсяг пропозиції товару збільшується при підвищенні ціни і зменшується при знищенні ціни. Закон пропозиції, по-суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючимпопитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.
Види пропозиції:
1. Сукупна пропозиція – загальна кількість товарів та послуг, які пропонуються споживачеві на всіх сегментах ринку;
2. Сегментарна пропозиція – пропозиція даного типу товарів по даній ціні, яка призначені для конкретного споживача даної купівельної спроможності.
Пропозиція залежить від наступних факторів:
1. Економічний стан країни і рівень виробництва;
2. Розміщення продуктивних сил;
3. Місце країни у міжнародному розподілі праці і їх спеціалізації;
4. Нормативно-законодавча база щодо імпортно-експортних операцій;
5. Рівень конкурентоспроможності країни та її товаровиробників на міжнародних ринках;
6. Наявність внутрішньої конкуренції;
7. Рівень купівельної спроможності споживача і його сукупні до товару;
8. Природно-кліматичні фактори;
9. Демографічні фактори;
10. Соціальні фактори.
У пропозиції визначальними є питання що виробляти та для кого виробляти. Перше позиція основується на власному потенціалі виробника, його можливостях залучення сировинної та ресурсної бази для даного виробництва, а також наявність конкуренції серед інших аналогічних товаровиробників.
Друга позиція базується на сукупному попиті і з’ясуванні конкретних сегментарних груп споживачів, які за будь-яких умов будуть споживати даний товар. Питання для кого виробляти для підприємства обумовлено визначенням головного сегменту ринку з якого воно буде отримувати основні прибутки на якому знаходиться більша частина його споживачів, які обумовлюють рівень виробництва товарів, їхню собівартість і ресурсність.
Ресурсність товару при інших однакових властивостях товару впливає на конкретний вибір споживача даної одиниці товару.
Концепція цінової еластичності також застосовується і до пропозиції.
Найважливішим фактором, який впливає на еластичність пропозиції є кількість часу, який є в розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дану зміну ціни продукту. Взагалі, чим довший час, яким володіє виробник, для того щоб пристосуватися для даної зміни цін, тим більше зміниться об’єм виробництва і тим більша відповідна еластичність пропозиції.
Збільшення пропозиції приведе до ефекту пониження ціни і ефекту приросту кількості продукту. І навпаки: ціна росте, кількість падає.
Існують ще такі випадки:
ü Попит і пропозиція змінюються в протилежних напрямках. Наприклад, попит скорочується, а пропозиція зростає – результат – значне зниження ціни, а збільшення чи зменшення кількості продукту залежить від відносних параметрів змін пропозицій і попиту.
ü Попит зростає, а пропозиція падає – збільшення ціни високе і зменшення чи збільшення кількості продукції залежить від відносних параметрів зміни пропозиції і попиту.
ü Попит і пропозиція збільшуються – збільшення кількості продукції і (ефект зменшення ціни в результаті збільшення пропозиції і ефект збільшення ціни в результаті збільшення попиту) - якщо збільшення пропозиції більше збільшення попиту – ціна знизиться, і навпаки. Те саме можна сказати коли попит і пропозиція падає (колимасштаби зменшення пропозиції більше масштабів скорочення попиту – ціна виростає, і навпаки).
52. Ціноутворення. Ринковий та витратний методи формування цін
Кожного дня людина має справу з різноманітними витратами, купуючи продукти харчування, одяг, взуття тощо. Всі вони мають певну ціну.
В сучасних ринкових умовах ціна є економічною категорією від якої залежить ефективність діяльності підприємства.
Ціна є важливою складовою ринкової економіки як еквівалент обміну товарів. Ціна – це сума грошей, за яку продавець пропонує продати товар, а покупець згоден заплатити за нього.
Процес встановлення і розробки ціни називається ціноутворенням.
Ціна - це грошова сума яка сплачується за конкретний товар.
Існують два методи формування цін на товари: ринковий та витратний.
Ціну, що встановлюють на ринку під впливом взаємодії попиту та пропозиції, називають ринковою ціною, або ціною рівноваги. Ринкова ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.
Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну називають вільною.
У конкурентній економіці завжди існує тенденція до встановлення рівноважних цін. Надлишок величини попиту призведе до підвищення ціни, а надлишок величини пропозиції – до її зниження.
Отже, зі зміною попиту, рівноважна ціна і рівноважна кількість змінюються у тому ж напрямі, що й попит; зі зміною пропозиції рівноважна ціна змінюється у протилежному напрямі, а рівноважна кількість – у тому ж напрямі.
Ціна встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості пропозиції та попиту.
Ціна товару зумовлюється характером і величиною нерівності між попитом і пропозицією.
Попит і пропозизія є головними чинниками, що впливають на формування ринкової ціни. Попит і пропонування однаковою мірою діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування.
Ціна є важелем встановлення у господарстві в умовах конкуренції. Якщо, в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва ціна витрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд конкурентною боротьбою рушійною системою розвитку виробництва.
Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об’єктивні умови: 1) Демонополізація економіки на основі проведення приватизації; 2) Наявність конкурентного середовища; 3) Створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.
До ринкових методів формування цін належать чотири методи:
1. Метод, що спирається на попит (споживацької оцінки). Визначення критерію цінності товару для споживача дає змогу виробнику встановити таку ціну, за якою він згоден його придбати. Цей метод пов’язаний з диференціацією товару і ринку. Він дає можливість здійснювати стратегію високих цін.
2. Метод слідування за лідером з орієнтацією на конкурентів.при цьому методі виробник керується цінами конкурента, а облік власних витрат і попиту грає при цьому другорядну роль. Виробник встановлює ціну трохи вищу або нижчу, ніж у найближчого конкурента, але це можливо лише на ринку з одноманітною продукцією. Спираючись на цей метод, фірма обходить ризик з встановленням гарної ціни і адаптацією її на ринку.
3. Метод тендерного ціноутворення використовується в тих випадках, коли кілька фірм конкурують за отримання певного контракту. Виграє той, хто пропонує ту ціну, яка найбільш задовольняє партнера або забезпечує йому максимальний прибуток.
4. Метод, що одночасно враховує як витрати, так і попит. Він орієнтований на знаходження рівноваги між витратами виробництва і станом ринку.
В ринковому ціноутворення є поняття цінової лінії. Воно застосовується для товарів, які виробляються з великою гамою моделей і рівня якості. Кожна ціна відображає рівень якості різних моделей одного і того ж виду і призначення виробу.
Згідно витратного методу формування цін, ціна товару в першу чергу залежить від витрат виробництва на виготовлення цього товару. Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені у грошовій формі виступають у формі собівартості.
Собівартість показує мінімальні ціну товару і є основою ціноутворення. Витрати групуються за різними ознаками: за економічним змістом вони поділяються на окремі елементи; за цільовим призначенням – на калькуляційні статті; за способом віднесення на окремі види продукції – на прямі та непрямі; за обсягами виробництва – на постійні та змінні.
Відповідно до ПСБО №16 “Витрати” собівартість продукції складається з виробничої собівартості та витрат, що пов’язані з операційною діяльністю.
Витратний метод формування ціни може здійснюватися:
ü На основі повних витрат;
ü На основі прямих витрат виробництва;
ü На основі аналізу беззбитковості та отримання прибутку.
Поиск по сайту: