Поняття та зміст соціально-економічної системи, її складові

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система - це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти які. об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини. Останнє виявляється через економічну поведінку суб’єктів господарювання. Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об’єктивних економічних законів, так і суб’єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.
Отже, економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.

Економічна система має три основні ланки, підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних відносин і механізм господарювання.

Продуктивні сили - це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини являють собою сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів.

Механізм господарювання узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Механізм господарювання втілює дію як суб’єктивних, так і об’єктивних факторів. Вплив суб’єктивних факторів визначається цілеспрямованою діяльністю людини та її суспільних утворень. Об’єктивні фактори означають незалежний від волі та свідомості людини, визначений дією економічних законів перебіг соціально-економічних процесів. Нехтування об’єктивними факторами, керованість у своїх діях суб’єктивними бажаннями і довільними рішеннями окремих посадових осіб призводить до волюнтаризму, гальмує розвиток системи.

Центральне місце в економічній системі належить людині. Як головна продуктивна сила, уособлення економічних відносин, суб’єкт і об’єкт господарської діяльності, носій і реалізатор економічних потреб та інтересів вона поєднує і узгоджує функціонування всіх ланок економічної системи. Місце людини в суспільній ієрархії, можливість і форми її самореалізації зумовлюють характер економічної системи.

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.

Отже, соціально-економічна система – спосіб організації суспільного виробництва.

Сучасними соціально-економічними системами є:

1. Традиційна економіка – ґрунтується на робочій силі (слаборозвинуті країни;

2. Командно-адміністративна система (СССР, КНДР). Існує у всіх країнах (коли керуюча економіка):

а) державний тип (власність на засоби виробництва);

б) загальна (роль держави);

3. Ринкова економіка:

а) часткова власність на засоби виробництва;

б) роль держави мінімальна.

Вона базується на ціні, попиті, пропозиції та конкуренції.

В ринковій економіці є проблемі що виробляти, як, і для кого, розподіл ресурсів здійснюються на основі взаємодії виробників і споживачів у відповідності з попитом та пропозицією.

4. Змішана економіка:

а) власність – державна і часткова;

б) держава ограничені рамки (автопілот), регулююча роль держави. Ринкова економіка + планова економіка. Ринковий механізм регулювання з державним регулюванням.

У більшості країн змішана економіка.

5. Соціальна економіка. Захист людини, зближення життєвого рівня, зниження диференціації в прибутках.

Моделі ринкової економіки:

1. Приватна модель(США),

2. Соціальна (Шведська модель),

3. Японська модель пріоритет загальнонаціональних інтересів.

21. Еволюція соціально-економічних систем: класична, ринкова, командно-адміністративна, змішана, “соціально-ринкова”

В економічній літературі існують різні підходи до визначення соціально-економічної системи, а саме:

- як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

- як сукупності людей, об’єднаних спільними економічними інтересами;

- як історично визначеного способу виробництва.

Найбільш узагальненим є таке визначення: соціально-економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Відомий американський економіст П.Самуельсон визначає будь-яку економічну систему, незалежно від її соціально-економічної форми, як таку, що має відповідати на три запитання: Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?

Важливою характеристикою соціально-економічної системи є визначення її структурних елементів. Соціально-економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Типи економічних систем: традиційна (класична), ринкова, командна, змішана, соціально-ринкова.

Традиційна економічна система властива слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосування ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, бідністю населення.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Проіснувала приблизно до першої третини ХХ ст..

Командна економічна система базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства. Конкуренції і вільного ціноутворення. Командна економіка була панівною у колишньому Радянському Союзі та низці країн Східної Європи й Азії.

Змішана економічна система характеризується такими рисами:

ü високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої інфраструктури суспільства;

ü різноманітністю форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (приватних, колективних, корпоративних, державних);

ü поєднанням ринкового механізму з державними методами регулювання економіки, які переплітаються і доповнюють один одного;

ü орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.

Основні риси “соціальної ринкової” економічної системи:

ü наявність багатоманітних форм власності – приватної, колективної державної;

ü конкуренція і сприяння її відтворенню з боку держави;

ü суттєве втручання держави в економіку. Вона відіграє головну роль у розподілі прибутків через програми державних видатків на соціальні потреби;

ü розвинена система соціального забезпечення (державне страхування здоров’я, грошова допомога родинам). Державні виплати отримують безробітні, пенсіонери та інші категорії населення.

Поиск по сайту: