Грошова система, її елементи і типи

Грошова система – форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена в законодавчому порядку.

Центральний банк – це інституційний центр грошової системи, якому належить вирішальна роль в організації та забезпеченні ефективного функціонування національної грошової системи.

Основними елементами грошової системи усіх без винятку країн є:

· назва грошової одиниці та її частин;

· масштаб цін;

· види грошових знаків, що мають законну платіжну силу;

· валютний курс;

· порядок та регламентація готівкового та безготівкового обігу грошей;

· державні органи, що забезпечують регулювання грошового обігу та контроль за дотриманням чинного законодавства.

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який слугує для вимірювання та відображення цін усіх товарів. Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати їй кількісну оцінку можна за допомогою масштабу цін.

Масштаб цін – технічна функція грошей, спосіб вираження вартості (ціни) товарів у грошових одиницях. Він має юридичний характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не самої вартості, а ціни товару.

Види та купюрність грошових знаків визначає вищий законодавчий орган, який надає їм статус законного платіжного засобу. Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на певний державний орган.

Розмінна монета відіграє допоміжну роль і за характером емісії належить до того самого виду грошових знаків, що й основна валюта. Монети в одну або декілька грошових одиниць не є розмінними, а заміщають паперові купюри відповідного номіналу. Такі монети зношуються повільніше паперових купюр, що робить грошові системи більш економічними.

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших грошових операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.

Регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу включає:

· визначення сфер функціонування готівкових та депозитних грошей;

· режим використання грошей на рахунках і касах банків;

· форми розрахунків;

· способи і порядок платежів тощо.

Ці завдання покладаються на спеціальні органи регулювання грошового обігу та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань. В Україні це Національний банк України, основу діяльності якого складають:

· забезпечення стабільності гривні;

· розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю за її реалізацією;

· стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України;

· забезпечення ефективного та безперебійного функціонування розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів тощо.

Тип грошової системи визначається змістом та взаємодією її елементів, що обумовлюють закономірності функціонування грошей в обігу.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, розрізняють:

1. система металевого обігу, за якою грошовий товар (золото, срібло) безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти розмінні на ці метали;

2. система паперово-кредитного обігу, за якої в обігу функціонують гроші у вигляді номінальних знаків вартості (казначейські та банківські білети), що є нерозмінними на грошовий метал.

Металеві грошові системи у своїй еволюції виступали у формах біметалізму і монометалізму.

Біметалізм – грошова система, за якої роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами, як правило – золотом та сріблом.

Монометалізм – грошова система, у якій роль загального еквівалента виконує один метал.

З 30-х років XX ст. в усіх країнах утвердилася система паперово-кредитних грошей, не розмінних на золото.

Характерними рисами сучасних грошових систем є:

· скасування офіційного золотого вмісту грошей, вихід золота з обігу;

· випуск грошей в обіг на основі кредитування економічних суб’єктів (фірми, населення, держава)

· переважання безготівкового обігу;

· хронічна інфляція;

· державне регулювання грошового обігу;

· розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.

За характером економічної системи, в межах якої здійснюється грошовий обіг, паперово-кредитні грошові системи поділяються на:

1) ринкові;

2) неринкові.

Для ринкових грошових систем властиве переважання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси. Державне втручання у грошову сферу зведено до мінімуму, причому адміністративні методи регулювання відіграють допоміжну роль, а вирішальна роль належить законодавчим органам країни та центральному банку.

У неринкових грошових системах регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами:

· планування і раціонування видачі готівки з банківських рахунків;

· заборона певних грошових операцій;

· планування і лімітування надання кредитів;

· прямий банківський контроль за цільовим використанням грошових коштів і т.ін.

За характером регулювання національної валютної системи паперово-кредитні грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу.

Закриті грошові системи характеризуються високим рівнем валютних обмежень: адміністративним регулюванням валютного ринку, неконверто­ваностю валюти, штучним формуванням валютного курсу та ін.

Поиск по сайту: