Сутність, умови та етапи міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (МПП) - це найвищий ступінь розвитку суспільно-теориторіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості. У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "Нових індустріальних країн" _ Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї. І навпаки, в країнах, які не зуміли знайти своє місце у МПП, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:

· природно-географічні умови;

· технічний прогрес;

· соціально-економічні умови.

Протягом історії людства освоєння природи, розвиток продуктивних сил супроводжуються відповідним прогресом у поділі праці.

Поділ праці виник у первіснообщинному суспільстві, коли різні за статтю і віком люди займалися різними видами праці. То був найпростіший поділ, пов'язаний з природними відмінностями людей. Проте й він спричинився до підвищення продуктивності праці. З часом поділ праці поглибився, виділилися пастуші племена, здійснився перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Це було базою для наступного зростання продуктивності праці, становлення регулярного обміну, що в дальшому сприяло появі приватної власності, експлуатації людини людиною, поділу суспільства на антагоністич. класи. Фрідріх Енгельс відзначав, що

Другим великим суспільним поділом праці стало відокремлення ремесла від землеробства, виникнення міст і протилежності між містом і селом. У цю ж історичну епоху відбувається відокремлення розумової праці від фізичної, виникає протилежність між ними. Ремісниче виробництво сприяло розвиткові товарного обміну, торгівлі.

Третім великим суспільним поділом праці було відокремлення торгівлі від виробництва.

За капіталізму відбуваються дальша спеціалізація й усуспільнення матеріального виробницітва, здійснюється капіталістича індустріалізація.

Вихід суспільного поділу праці за межі нац. економіки капіталістич. країн зумовлює розвиток міжнародного капіталістичного поділу праці, що веде до найгострішої боротьби між монополіями, посилення панування економічно розвинутих капіталістичних країн над менш розвинутими.

За соціалізму ліквідується протилежність між фізичною і розумовою працею, містом і селом, створюються умови для подолання істотних відмінностей між ними в процесі будівництва комунізму. В умовах планового соціалістич. господарства суспільство має широкі можливості ефективно використовувати соціалістичний поділ праці для підвищення продуктивності праці, створення прогресивної галузевої структури виробництва, раціонального розміщення продуктивних сил, забезпечення достатку матеріальних і духовних благ для трудящих.

Міжнародний поділ праці проявляється у міжнародній спеціалізації та кооперуванні виробництва. Міжнародна спеціалізація виробництва здійснюється на всіх рівнях економіки. На мікрорівні вона проявляється як спеціалізація окремих підприємств та їх структурних підрозділів різних країн. На макрорівні - це спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції.

Основними формами міжнародної спеціалізації є предметна, подетальна та технологічна. При предметній спеціалізації країни виготовляють завершений виріб, який і вивозиться на світовий ринок. Подетальна спеціалізація - це спеціалізація на виготовленні певних складових готових виробів (їх ще називають напівфабрикатами). Поділ єдиного технологічного процесу на окремі стадії між підприємствами різних країн є технологічною спеціалізацією. Найзагальнішим показником участі країн у міжнародному поділі праці є експортна квота, що визначається як відношення обсягу експорту країни до обсягу її ВВП.

Поиск по сайту: