Причини та види безробіття

Ринок праці – це механізм, який забезпечує купівлю-продаж робочої сили. Рівновага на ринку праці наступає, коли кількість бажаючих працювати дорівнює кількості працівників, яких хочуть прийняти на роботу роботодавці. Точка рівноваги – це рівень заробітної плати, який задовольняє і роботодавця, і працівника. Ринок праці передбачає наявність зайнятого і незайнятого населення.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 році Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті –це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;

2) безробітні, у визначенні Міжнародної організації праці (МОП), – це особи у віці 15 -70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості). які одночасно задовольняють трьом умовам:

- не мають роботи (прибуткового заняття),

- шукають роботу або намагаються організувати власну справу,

- готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу;

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – люди у віці до 15 років, дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається відношенням числа безробітних до кількості економічно активного населення, вимірюється у відсотках.

Макроекономіка виділяє три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне безробіття - виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним.

Структурне безробіття – пов'язане із змінами в структурі суспільного виробництва (згортання галузей, зникнення професій). «Структурні» безробітні не можуть зразу отримати роботу без перепідготовки, перекваліфікації, або й зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшого тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

Природне безробіття – це сума рівнів фрикційного та структурного безробіття. Цей тип безробіття присутній на всіх фазах циклу, в тому числі і на «пік». Воно вважається нормальним. Слово «природне» тут означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим.

Повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття, рівень безробіття за умов повної зайнятості – це природний рівень безробіття.

Циклічне безробіття – викликане циклічним спадом виробництва, або недостатністю сукупного попиту на товари та послуги. З цим видом безробіття держава бореться шляхом макроекономічних заходів. Різновидами циклічного безробіття є змушена неповна зайнятість, приховане безробіття.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.

Поиск по сайту: