Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

Модель ринку досконалої конкуренції
Досконала конкуренція - вид галузевого ринку, на якому багато фірм продають стандартизований продукт і жодна фірма не має контролем над такою часткою ринку, яка дозволила б впливати на ціну продукту. При вільній конкуренції частка кожної фірми в загальному випуску продукції, що продається на ринку, становить менше 1%. У силу того що на зовсім конкурентних ринках продається не диференційована (як при монополістичної конкуренції), а стандартизована, тобто позбавлена ​​особливих якісних характеристик, продукція, фірми також не можуть впливати на ринкову ціну, а змушені приймати її як задану ззовні, самим ринком. Для продавців вхід на ринок і вихід з нього абсолютно вільні, так як не існує бар'єрів, що не дозволяють фірмі продавати свій товар на даному ринку, нема і труднощів з припиненням операцій на ринку.
Отже, абсолютно конкурентна фірма не в змозі сама встановлювати ціну на свою продукцію. Саме тому крива попиту для конкурентної фірми - це горизонтальна лінія, що проходить на рівні заданої ринком ціни (рис. 2.1). Така конфігурація кривої попиту означає, що ціна, за якою продає кожну одиницю продукції ідеально конкурентна фірма, абсолютно не залежить від того, скільки продукції зробить і доставить на ринок кожна фірма; вся продукція буде викуплена споживачами за однією ціною. Це пояснюється тим, що ідеально конкурентна фірма дуже мала, а її частка в загальному обсязі ринкових продажів просто нікчемна.

Рис. 2.1. Крива попиту для конкурентної фірми
Розглянемо умови максимізації прибутку зовсім конкурентною фірмою.
Припустимо, що метою виробничої і торгівельної діяльності фірми є отримання максимальної величини прибутку; інших цілей у нашої фірми немає. Будемо виходити з того, що фірма виробляє тільки один продукт. Припустимо також, що кількість продукту, виробленого фірмою за певний період часу, в точності дорівнює кількості, проданому фірмою на ринку за цей період часу. Тобто фірма продає все те, що виробляє. Відповідно, обсяг випуску, як і об'єм продажів фірми, будемо позначати буквою
Прибуток - це різниця між виручкою, отриманою фірмою від реалізації виробленої продукції, і загальними витратами, тобто витратами фірми на виробництво даної кількості продукції. Економічна прибуток підраховується шляхом вирахування всіх економічних витрат з виручки фірми. Загальна виручка фірми - це ціна одиниці продукції (P) помножена на кількість продукції, продане за даний період

де прибуток фірми;
загальні витрати;
Тоді завданням менеджера, керуючого фірмою, є вибір такого обсягу випуску при якому величина прибутку буде найбільшою за даний період часу.
Фірма, що працює на зовсім конкурентному ринку і прагне максимізувати прибуток, повинна виробляти таку кількість продукції, при якому граничні витрати виробництва останньої одиниці продукції дорівнюють ринковій ціні одиниці продукції [7, c.432]:
або (2.2)
де оптимальний обсяг випуску.
Уявімо умова максимізації прибутку абсолютно конкурентної фірми графічно (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Умова максимізації прибутку
На рис. 2.2 видно, що крива граничних витрат перетинає лінію попиту в двох точках: при обсязі випуску і при обсязі випуску Це означає, що при ціні функція прибутку має два екстремуми. Однак при фірма отримує мінімальний прибуток, а при величина прибутку стає максимальною.
Розглянемо поведінку абсолютно конкурентної фірми в довгостроковому періоді.
Тут фірма, як і раніше зіштовхується з горизонтальною кривої попиту на свою продукцію. Тільки замість короткострокових середніх і граничних витрат ми будемо мати справу з довгостроковими загальними, середніми і граничними витратами і
Умова максимізації прибутку в довгостроковому періоді [7, c.433]:

Оскільки в довгостроковому періоді фірма не несе постійних витрат, то вона покине галузь як тільки ринкова ціна опуститься нижче мінімуму довгострокових середніх витрат, тобто як тільки економічна прибуток підприємства стане негативною величиною.
Отже, в довгостроковому періоді крива пропозиції абсолютно конкурентної фірми буде збігатися з висхідною частиною кривої що лежить вище кривої як показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Максимізація прибутку в довгостроковому періоді
Таким чином, обсяг виробництва фірма буде визначати, порівнюючи валовий дохід і валові витрати або граничний дохід і граничні витрати. В умовах досконалої конкуренції граничний доход дорівнює ціні одиниці продукції, і фірма буде нарощувати виробництво до того моменту, коли граничні витрати стануть дорівнюють граничному доходу (ціною).
У короткостроковому періоді фірма продовжить виробництво навіть в тому випадку, коли вона не зможе отримувати прибуток, за умови, що ціна буде вищою мінімальних середніх змінних витрат. У такій ситуації завданням фірми стане мінімізація збитків, що виникли через зниження ринкової ціни. Якщо ціна виявиться нижче мінімальних середніх змінних витрат, фірма зволіє зупинити виробництво і закритися.
У довгостроковому періоді, коли можуть змінюватися всі види витрат (у тому числі й ті, які в короткостроковому періоді були постійними), рішення фірми про обсяг випуску продукції буде прийматися інакше, оскільки можна змінювати всі виробничі фактори, у тому числі і розміри підприємства.
Рівновага на ринку буде досягнуто, коли у фірм не буде стимулів як для входу в галузь, так і для виходу з неї. Це досягається за умови, якщо ринкова ціна встановиться на рівні мінімуму середніх валових витрат і економічний прибуток, таким чином, зникне.

Поиск по сайту: