Форми заробітної плати. Вплив продуктивності праці на заробітну плату

Заробітна плата — це величина грошової винагороди, яка виплачується найманому робітникові за виконання певного завдання, обсягу робіт або виконання своїх службових обов’язків протягом деякого часу.

Розрізняють номінальну й реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це нарахована й отримана працівником заробітна плата за певний період. Реальна заробітна плата — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату.

Існує дві форми оплати праці. Оплата встановлюється або залежно від часу, протягом якого підприємство використало робочу силу, або відповідно до обсягу виконаних добіт. У першому випадку оплата називається погодинною, у другому випадку — відрядною.

Погодинна оплата праці застосовується, якщо неможливо або важко нормувати працю, при строго регламентованих, високомеханізованих і автоматизованих виробничих процесах, у виробництвах, що вимагають високої якості й точності виконання робіт, і там, де немає потреби стимулювати інтенсивність праці.

З погляду підприємства головний недолік погодинної оплати в тому, що вона не стимулює підвищення вироблення робітників. При цьому підприємство має відносну економію на заробітній платі при збільшенні виробництва продукції.

Погодинна форма оплати праці включає дві системи: просту погодинну й почасово-преміальну.

При простій погодинній системі розмір заробітної плати залежить від тарифної ставки працівника й кількості відпрацьованого часу.

Почасово-преміальна система оплати праці застосовується з метою підвищення якісних або кількісних показників (безаварійна робота, підвищення якості продукції).

Відрядна форма оплати праці застосовується там, де можна встановити однозначну залежність між обсягом зробленої продукції й кількістю витраченої праці кожного робітника або групи робітників.

З погляду робітника відрядна форма оплати праці має ту перевагу, що дає можливість підвищення заробітку при збільшенні інтенсивності праці.

Для підприємства застосування відрядної системи оплати праці дає можливість стимулювати за необхідності вироблення робітників, а основним недоліком є можливе зниження якості при зростанні вироблення.

Рідрядна форма оплати праці має кілька систем: пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну, колективну відрядну.

При прямій відрядній системі оплати праці заробіток робітника перебуває в прямій залежності від його індивідуального виробітку. Така система застосовується там, де легко можна організувати індивідуальний облік праці. Заробіток визначається як сума добутків відповідної відрядної розцінки на фактичне вироблення.

Розцінка — це частина заробітної плати, що доводиться на одиницю продукції.

При відрядно-преміальній системі понад заробіток за прямими відрядними розцінками виплачується премія за виконання й переви

конання плану за заздалегідь установленими якісними або кількісними показниками.

При відрядно-прогресивній системі оплати праця робітника в межах установленої норми оплачується за основними розцінками, а понад норму — за підвищеними.

Непрямо-відрядна система застосовується для оплати праці допоміжних робітників, що обслуговують основних робітників-відрядників, від темпу й вироблення яких залежить продуктивність основних робітників.

При акордній системі розмір оплати робіт установлюється не за кожну виробничу операцію окремо, а за весь комплекс робіт, узятий у цілому із вказівкою строку їхнього виконання.

Колективні системи оплати праці доцільно застосовувати в тих випадках, коли неможливий облік індивідуального виробітку кожного робітника.

Поиск по сайту: