Військова торгівля в Збройних Силах України

Торгівля в народному господарстві складає самостійну галузь. Через торгівлю здійснюється планомірний шлях предметів споживання від виробників до споживачів під час купівлі-продажу. Як галузь народного господарства, торгівля має економічні взаємовідносини зі всіма іншими галузями, забезпечує реалізацію вироблених продуктів.

Розвиток самостійної галузі – торгівлі, відособленої безпосередньо від виробництва, став необхідним тому, що у зв'язку з ростом продуктивних сил і поділом суспільної праці виробник уже не може сам займатися розподілом товарів і вони надходять до споживача тільки через систему спеціальних посередницьких органів.

В економіці України відповідно до наявності визначених форм власності і з урахуванням інших умов, характерних для нас, одержали розвиток чотири форми торгівлі: державна, кооперативна й колгоспна, приватна.

Військова торгівля являє собою частину державної торгівлі особового складу ЗС, членів сімей військовослужбовців; у деяких випадках військова торгівля обслуговує і цивільне населення. Функціонування окремої системи військової торгівлі пов'язано з особливостями забезпечення військовослужбовців: територіальна віддаленість військових частин і установ від місць із розвинутою торгівлею, необхідність забезпечення потреб військових із дотриманням умов, властивих військовим гарнізонам, об'єктам з обмеженим правом допуску інших осіб; специфічність цілого ряду товарів, які споживаються в основному військовими; необхідність в армійських умовах централізації всіх питань забезпечення особового складу (будь-якими конкретними формами і методами) у єдиній ланці.

Торговельно-побутове забезпечення військової частини (з‘єднання)

Торговельно-побутове забезпечення включає торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами, громадське харчування й побутове обслуговування.

Торговельно-побутове забезпечення військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини (з’єднання) Збройних Сил України здійснює військторг (відділ), державні підприємства військової торгівлі.

Військторг (відділ), державні підприємства військової торгівлі – торговельні організації, які існують на повному господарському розрахунку, є юридичними особами, які володіють встановленими правами на належні їм основні засоби та обігові кошти для виконання поставлених завдань, мають присвоєний номер або найменування встановленого зразка, код, печатку та штамп, самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, здійснюють діяльність, що не суперечить законодавству.

Державне підприємство військової торгівлі є первинною ланкою військової торгівлі, користується правами та виконує обов’язки згідно з законами України та положеннями (статутами). Утворення об’єктів військової торгівлі проводиться у встановленому порядку згідно з клопотанням відповідних командирів (начальників), тільки за наявності для них нормативно обгрунтованої матеріально-технічної бази та забезпечення умов для рентабельної фінансово-господарської діяльності.

Діяльність та підпорядкованість державних підприємств військової торгівлі, військторгів (відділів), закріплення за ними зон (територій) обслуговування визначається наказами Міністра оборони України та командуючих військових округів (оперативних командувань).

Організація торговельно-побутового забезпечення здійснюється за територіальним принципом, незалежно від підпорядкованості гарнізонів (військових частин).

Військторги (відділи), державні підприємства військової торгівлі здійснюють торговельно-побутове забезпечення частин (з’єднань) через підпорядковану їм мережу торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування, приділяючи першочергову увагу віддаленим, нечисленним гарнізонам.

У кожній військовій частині або гарнізоні (поряд розташованих військових частинах), береговій базі з’єднання кораблів та військово-морській базі за діючими нормативами утворюються:

- продовольчі та непродовольчі магазин (універсальні й спеціалізовані) – хлібні, овочеві, меблеві, господарських товарів та інші;

- солдатські (матроські) магазини та кіоски, у тому числі кіоски в казармах і на кораблях 1, 2 рангів;

- магазини та кіоски “Військова книга”;

- їдальні, кав’ярні та буфети, а також магазини кулінарії;

- складські та службові приміщення;

- фруктові та овочеві сховища;

- комбінати побутового обслуговування, ательє (майстерні) із пошиву та ремонту обмундирування та взуття, перукарні, фотоательє, майстерні з ремонту годинників та інші виробничо-побутові об’єкти;

- пункти прокату, приймальні пункти хімічного чищення;

- цехи із виробництва безалкогольних напоїв, випічки хлібобулочних виробів, переробки плодів та овочів, коптильні цехи;

- підсобні господарства та інші об’єкти.

Торговельно-побутове забезпечення особового складу, пунктів ППО, нечисленних підрозділів, кораблів на рейдах та пунктах розосередження здійснюється у формах виїзного обслуговування: автомагазинами, іншими видами автозасобів, плавмагазинами, виїздом на місце фахівців підприємств побутового обслуговування для приймання та видачі замовлень.

Військова частина (з’єднання) на умовах, установлених чинним законодавством та наказами і директивами Міністра оборони України:

передає в розпорядження військторгів (відділів) згідно з діючими нормативами та санітарними нормами з існуючого фонду або з числа нових будівель торговельні, побутові, виробничі, складські та службові приміщення (безкоштовно або за плату);

безоплатно надає у військових містечках, навчальних центрах, приміщеннях штабів, таборах, на полігонах, у службових будинках, гуртожитках, культурно-побутових, спортивних та навчальних закладах Міністерства оборони України освітлення, опалення, водозабезпечення, а їдальням, кав’ярням, чайним і буфетам, крім цього, меблі, виробничо-технологічне та холодильне обладнання;

здійснює доставку товарів зі складів військторгу, що обслуговує віддалені та нечисленні гарнізони, військові частини; забезпечує охорону торговельно-побутових об’єктів на території військових містечок, нечисленних гарнізонів, військових частин;

за плату (на умовах оренди) розміщує торговельно-побутові об’єкти в житловому фонді та інших спорудах, розташованих поза територією військових містечок.

Обслуговування та ремонт (за плату) автотранспорту військторгів (відділів), державних підприємств військової торгівлі організовується заступником командира з’єднання з технічної частини на гарнізонних станціях технічного обслуговування або в частинах спеціального призначення.

Заявки на розгортання об’єктів торгівлі з указанням місця та термінів подаються завчасно начальнику відповідного військторгу (відділу) або керівнику державного підприємства військової торгівлі такими особами:

- для забезпечення військової частини – її командиром через начальника гарнізону;

- для забезпечення з’єднання – його командиром через відповідні структури Міністерства оборони України.

Заявка на торговельно-побутове забезпечення в польових умовах частини (з’єднання) їдальнями, буфетами та автомагазинами подається так само, але не пізніше, ніж за 15 діб до його розгортання.

Терміни, обсяги торговельно-побутового та матеріально-технічного забезпечення військової частини (з’єднання) в польових умовах узгоджуються командирами та керівниками державних підприємств військової торгівлі, військторгів (відділів) шляхом укладання договорів, в яких обумовлені інтереси військової торгівлі та військової частини (з’єднання).

Розпорядок роботи торговельно-побутових об’єктів узгоджується з командиром військової частини (з’єднання) та встановлюється начальником військторгу (відділу), керівником державного підприємства військової торгівлі відповідно до законодавства про працю.

В окремих випадках у разі неможливості спорудження офіцерських їдалень, харчування нечисленних груп офіцерів та прапорщиків за плату організовується в солдатських (матроських) чайних.

У містах, на території відокремлених житлових масивів, де проживають військовослужбовці, члени їх сімей, працівники Збройних Сил України, торговельно-побутові об’єкти утворюються за відсутності на цій території або поблизу неї мережі інших форм торгівлі та побутових підприємств.

Військовій частині (з’єднанню), де стаціонарна торговельна мережа не розгалужена, військторг (відділ), державне підприємство військової торгівлі надає допомогу в організації виїзного торговельно-побутового забезпечення.

Таким чином, система військової торгівлі об'єднує усе те, що в цивільних умовах виконують підприємства торгівлі й обслуговування населення.

Важливе значення в економіці торгівлі мають товарні фонди. Товарні фонди – це сукупність усіх виробничих у країні за визначений період товарів, що спрямовуються як для виробничого, так і для особистого споживання. Товарні фонди для задоволення особистого споживання доводяться до споживача через системи торгівлі; реальні торгові фонди, що відпускаються підприємством військової торгівлі, є основою для виконання плану товарообігу.

Товарні фонди системи військової торгівлі незалежно від джерела надходження поділяються на дві великі групи: продовольчі й непродовольчі товари. В основі цього розподілу споживчі властивості товару.

До складу основних фондів військової торгівлі входять: будинки і спорудження магазинів, павільйонів, наметів, підприємств суспільного харчування, будинки товарних складів торгівлі, устаткування, машини й інвентар підприємств військової торгівлі і суспільного харчування. Велика частина основних засобів – це будинки й споруди.

Праця у сфері військової торгівлі виступає як необхідне продовження процесу виробництва в сфері обігу (фасовка, паковування, перевезення товарів, їхнє збереження, сортування й інші операції). Ця праця продуктивна, вона не створює нової вартості, але збільшує вартість товару. Водночас у військової торгівлі визначена частка праці направляється на здійснення товарно-грошового обігу, тобто на обслуговування процесу зміни форм вартості. Такі витрати праці не додають нічого до вартості товару і є непродуктивними.

Продуктивний характер праці в торгівлі не змінюється від того, яка сфера обслуговується торгівлею – продуктивна або непродуктивна. Основна характеристика праці в торгівлі – продовження процесу виробництва у сфері обігу – цілком зберігається й у військовій торгівлі, пов'язаній з обслуговуванням військовослужбовців, тобто контингенту, пов'язаного з витратами непродуктивної праці.

Реалізація товарів у військовій торгівлі проводиться за загальною системою цін, що діють в економіці України, причому основна маса товарів реалізується за роздрібними цінами.

Фінанси торгівлі відображають вартісну сторону діяльності військової торгівлі. Фінанси військової торгівлі відображають планомірний процес утворення, розподілу й використання грошових прибутків і накопичень. Фонди військової торгівлі мають вартісну оцінку: так вартість основних фондів знаходить висвітлення в основних фондах, оборотні фонди подані товарами, тарою, спецодягом, паливом, засобами й розрахунками та коштами на розрахункових рахунках. Оборотні фонди у військовій торгівлі мають першорядне значення, тому що саме вони покликані забезпечувати безперебійний процес надходження товарів для задоволення попиту військових і членів їхніх сімей. Основну частину оборотних коштів (до 80 %) являють собою вкладення в запаси товарів.

Виділення на самостійний баланс і господарський розрахунок усієї військової торгівлі пов'язане з тим, що торгівля не є в ЗСУ компонентом, що прямо випливає з характеру й особливостей ЗС України, їхньої економіки. Ця діяльність є важливою, але не необхідною, що випливає з вимог, які пред’являються до сучасного озброєння, принципів будівництва ЗСУ.

Незважаючи на сказане раніше про госпрозрахункову самостійність військової торгівлі, не можна забувати про те, що виконання нею торгових функцій побутового обслуговування населення здійснюється в умовах особливого розташування військових частин, їхньої рухливості і маневреності, що відбивається на витратах торгівлі й у кінцевому рахунку на ефективність роботи підприємств військової торгівлі, що потребує певної стабільності контингенту, що обслуговується, прив'язки до створених основних фондів торгівлі щодо коротких комунікаційних зв'язків із постачальниками товарів. Ці обставини відповідним чином враховуються в системі економіки ЗСУ й при вирішенні конкретних питань торгового обслуговування військових гарнізонів. Торгово-побутові підприємства військової торгівлі відкриваються на основі договору, укладеного між військовою частиною і військторгами. У договорі викладаються зобов'язання сторін, їхня взаємна відповідальність, порядок розрахунку, за що надаються послуги.

Якщо оцінювати нинішній стан військової торгівлі в Збройних Силах України, то зрозуміло, що протягом останніх років військторгу не вдалося в повному обсязі виконати свої завдання. Підприємства військторгу гостро відчувають на собі економічну кризу, у якій зараз перебуває Україна. Невиконання доходної частини бюджету негативно позначилося на фінансуванні збройних сил і, в першу чергу, на виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям. Звідси й більшість наших негараздів. Не секрет, що 80 % підприємств торговельної мережі та громадського харчування військторгу розташовані в закритих частинах та віддалених військових містечках. При низькій купівельній спроможності військовослужбовців військторг не зміг завезти сюди в достатній кількості навіть вкрай необхідного товару.

Поиск по сайту: