Складова фінансових ресурсів. Структура воєнних витрат

Формування воєнних програм – це складний процес, який потребує врахування багатьох чинників як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Вони стосуються не тільки оборонної, а й політичної й економічної сфер.

Під час формування воєнних програм у постсоціалістичних країнах фахівців чекали певні труднощі, до яких належать:

а) політична невизначеність, зумовлена непідготовленістю держав до стрімкого руйнування соціалістичної системи;

б) раптовий розрив інтеграційних зв'язків;

в) криза влади;

г) виникнення воєнного протистояння на етнічній та релігійній основах;

д) стрімке падіння соціально-економічного рівня (зменшення валового внутрішнього продукту, гіперінфляція, соціальне розшарування суспільства, відчутне зниження життєвого рівня).

Суттєву частину ВВП кожної країни займають воєнні витрати, які ні до нагромадження, ні до використання належати не можуть. Незважаючи на політичні, воєнні чи технологічні переваги, звичайний споживач не користується воєнною продукцією.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;

- фінансування здійснюваних установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що мають загальнодержавне значення;

- фінансування виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

- національну оборону;

- охорону навколишнього природного середовища;

- утримання правоохоронних і митних органів, податкових, захисту прав споживачів та контрольно-ревізійної служби;

- утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

- здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

- дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- виплату всіх видів пенсій, видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомоги із безробіття, витрати на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

- утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

- обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;

- інші заходи, що фінансуються з Державного бюджету України відповідно до законів України.

Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їх суті, оскільки саме в результаті руху фінансових ресурсів формуються економічні умови щодо їх створення й використання.

Визначення “воєнний бюджет” не виключає доволі широкого спектру інших витрат, яких потребує армія. Воєнний бюджет – це менша частина, ніж воєнні витрати, бо він їх складова і являє собою офіційний кошторис прямих воєнних витрат, які виділені з Державного бюджету в спеціальний розділ.

Іншими словами, воєнний бюджет – це загальний обсяг грошових коштів, які виділяються державою для фінансування конкретних потреб збройних сил протягом даного фінансового року.

Воєнні витрати – це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають: утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їх наслідків тощо. Поділяються вони на три групи: прямі, побічні та приховані.

Прямі воєнні витрати охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частину оборонних витрат. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НД і ДКР), витрати на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші. Прямі воєнні витрати поділяються на поточні та капітальні.

До першої групи входять витрати, пов’язані в основному з підтримкою бойової могутності збройних сил на досягнутому рівні (грошове забезпечення військовослужбовців та заробітна плата службовців, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

До другої групи належать капітальні витрати, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР, купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

Основний обсяг прямих витрат спрямовується на придбання озброєння, військової техніки й спорядження, а також на утримання особового складу, експлуатацію та збереження озброєння, військової техніки, майна, їх охорону, ремонт і т.п. Світова практика показує, що прямі витрати складають близько 35 % від усіх військових витрат.

Побічні (ще їх можна назвати “непрямі”) воєнні витрати – це витрати, пов’язані з утриманням збройних сил, ліквідацією наслідків війн (відсотки на погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплата репарацій). У бюджетах країн вони займають 10-20 % загального обсягу оборонних витрат.

Приховані воєнні витрати за своїм характером та значимістю належать до оборонних витрат, але проходять кошторисами цивільних міністерств і відомств: міністерства фінансів, торгового флоту, освіти, охорони здоров’я та інших. Приховані витрати, в основному, притаманні високорозвинутим державам із міцною економікою.

Жодна військова програма не може бути здійснена, доки на неї не будуть виділені асигнування, тому рішення багатьох проблем військового будівництва пов`язане насамперед із воєнним бюджетом. Саме в ході складання його проекту розглядається найважливіше питання про те, в яких розмірах і на які конкретні оборонні програми будуть виділені кошти.

Процес розробки воєнного бюджету, розподілу фінансових коштів, які виділяються на оборонні цілі, здійснюється відповідно до діючих військово-стратегічних концепцій, з урахуванням забезпечення виконання прийнятих планів будівництва збройних сил.

Тому у воєнному бюджеті находять своє відображення військова стратегія й військово-економічні плани держави.

Аналіз зрушень, які відбуваються в обсязі й структурі військової політики держави й зміни, які в ній відбуваються, дозволяють зробити висновки про направленість і характер будівництва збройних сил країни, про її плани в цій галузі.

Поиск по сайту: