Функції управління оборонною економікою

Для процесу управління військовою економікою характерні визначені функції, через які виражається сутність управління. Функції управління виражають диференціацію цілеспрямованих впливів, розкривають їхнє утримання й спеціалізацію праці в цій сфері.

В управлінні економікою Збройних Сил України можна виділити такі функції: 1) планування, 2) організація, 3) добір і розмежування кадрів, 4) облік і контроль.

Однією з найголовніших функцій управління є планування. Досягнення планомірності особливо важливо для будь-якої системи господарства.

Планування діяльності будь-якої структурної ланки, тобто етапу, з якого починається управління, включає такі фази:

1) визначення цільового призначення або формування політики щодо даної системи;

2) прогнозування або оцінку перспектив;

3) постановку цілі або визначення кінцевого результату робіт;

4) формування плану дій щодо досягнення поставлених задач;

5) розрахунок обсягу витрат і розподіл їх між основними видами діяльності, які виконуються в інтересах вирішення поставленої задачі.

Плани військово-економічної діяльності в збройних силах можуть бути матеріальними (у натуральному вираженні) й фінансовими (у вартісному вираженні). Важливими документами планування виступають баланси (матеріальні і вартісні), у яких здійснюється взаємозв’язок потреб збройних сил і наявних можливостей їхнього задоволення. Матеріальні баланси різноманітних видів розробляються Міністерством оборони України, вартісні баланси ускладають і подають ланки виробничої сфери, що працюють на господарському розрахунку, фінансові органи розпорядників коштів; складаються й зведені баланси на групу підприємств, будівництв, у цілому за центральне забезпечуюче управління, по його виробничій діяльності.

Підрахунок планової потреби здійснюється за допомогою норм і нормативів, що мають множинну характеристику залежно від обраного показника.

В економіці Збройних Сил України можна виділити три рівні планування, що відповідають трьом її структурним ланкам.

Перший рівень – це рівень відпрацювання в центральній ланці планових узагальнюючих показників, що є частиною загальнодержавних планів й основних планів розвитку матеріально-технічної бази збройних сил. Сюди належить насамперед кошторис Міністерства оборони України як єдиний фінансовий план забезпечення потреб збройних сил, плани замовлень озброєння й військової техніки, плани капітальних вкладень, промислового виробництва та ін.

На етапі планування матеріальні плани забезпечення постійної бойової готовності військ мають вартісне, фінансове вираження. Усі відносини Міністерства оборони й народного господарства щодо створення матеріально-технічної бази військ, надання послуг обов'язково оплачуються за рахунок коштів, асигнованих на оборону країни. Тому при визначенні планового обсягу постачань у натуральному вираженні або послуг визначається і їхня вартість. Плани центральної ланки економіки Збройних Сил України щодо організації промислового, будівельного й сільськогосподарського виробництв, що є частиною загального плану раціонального й економічного розвитку країни, мають теж вартісне вираження.

Таким чином, у центральній ланці економіки Збройних Сил України здійснюється повне планове ув'язування матеріально-речовинних і вартісних чинників забезпечення постійної бойової готовності військ збройних сил.

Другий рівень – це рівень планування в оперативному командуванні (армійській ланці економіки ЗСУ), у якому планова робота організується відповідними командуючими й здійснюється під керівництвом їх заступників і начальників служб.

Плани складаються окремо по кожному виду матеріально-технічного забезпечення. Планова діяльність забезпечуючих органів оперативних командувань є продовженням планової роботи центральних забезпечуючих органів. На другому рівні планування здійснюється планове ув'язування виділених ресурсів із потребами військ.

Плани забезпечення навчально-бойової діяльності військ на рівні оперативного командування носять комплексний характер, тому що в них відображаються заходи із забезпечення потреб різноманітної діяльності військ матеріальними й фінансовими ресурсами.

Третій рівень планування – планування у військовому господарстві, тобто у такій ланці, де здійснюється реальний процес споживання матеріальних й особистих чинників бойової готовності військ.

Для планування як функції управління економічною діяльністю у виробничій та невиробничій сферах економіки країни характерно обов'язкова наявність фінансових кошторисів або бюджетів, що є запорукою реальності планування. Бюджети й кошториси дають можливість фінансам впливати на розвиток даної системи в тому або іншому напрямку.

У досягненні результатів цілеспрямованої дії на систему економічного забезпечення збройних сил у функції планування велике значення має координування або регулювання. У складному комплексі військово-економічної діяльності необхідне чітке розмежування дій у сферах і ланках ЗС, визначення не тільки головних завдань, але й конкретних зобов'язань як у цілому за підсистему, так і за її складові частини аж до конкретних виконавців. Координування, спрямоване на створення найбільш сприятливих умов для досягнення поставлених цілей, виражається також у методах саморегулювання. Важливе місце займають процеси поточного узгодження методів забезпечення, засобів дії для успішного виконання задач, поставлених перед економікою Збройних Сил України.

Поряд із функцією планування в економіці Збройних Сил України важливою функцієювиступає організація. Саме через здійснення цієї функції створюється практичний механізм усієї системи управління.

Підбір і розташування кадрів. Ця функція управління пов'язана з головним компонентом економіки Збройних Сил України – із особовим складом, тобто людським чинником боєздатності. У діяльності людей реалізуються усі функції управління. Тільки люди з єдиними цілями спроможні виконати складні задачі щодо економічного забезпечення збройних сил в умовах підвищених вимог до бойової готовності військ. Військово-економічна діяльність специфічна, вона пред'являє високі вимоги до кваліфікації кадрів. Управління людьми потребує чіткого розмежування їхніх обов'язків, визначення функціональних обов'язків для кожного, умов роботи для кожного на будь-якій ділянці діяльності. У статутах і посібниках ЗСУ сформульовані основні вимоги, що дозволяють щонайкраще вплинути на можливості колективу, реалізацію всіх можливостей людського чинника, створити позитивний, керуючий вплив у такому напрямку, що дозволив би найбільш ефективним методом виконати поставлену задачу.

Облікові дані дозволяють говорити про дійсне положення справ у будь-якій сфері й галузі економіки Збройних Сил України. Облік є засобом, що забезпечує цілість власності (у тому числі в ЗСУ). Без достовірного й сучасного обліку не може глибоко виявитися жодна інша функція управління, не може бути налагоджена нормальна військово-економічна діяльність у господарстві збройних сил. Облік здійснюється безупинно, як безупинна і сама військово-економічна діяльність.

В економіці Збройних Сил України застосовуються всі три види народногосподарського обліку: бухгалтерський, статистичний та оперативно-технічний.

Бухгалтерський облік застосовується в усіх установах й організаціях ЗСУ та військових частинах. Об'єктами бухгалтерського обліку є господарські операції, джерела їх формування й господарські процеси, здійснювані установами або їх відособленою частиною. Кожна господарська операція одержує вартісне (грошове) вираження і за системою подвійного запису (за дебетом і кредитом) відображається на рахунках бухгалтерського обліку.

Специфічною частиною бухгалтерського є фінансовий облік. Фінансовий облік – це система обліку, застосовувана у фінансових службах низових військово-господарських одиниць (військових частинах, установах), а також у фінансових органах розпорядників кредитів за кошторисом Міністерства оборони України з метою здійснення контролю за виконанням кошторису, цілістю коштів. Фінансовий облік як джерело інформації забезпечує дані про наявність і розміщення коштів, їх надходження й витрати.

Об'єктами фінансового обліку є тільки фінансові операції. Порядок оформлення документів і ведення облікових записів визначається загальними вимогами, запропонованими до бухгалтерського обліку.

Задачею статистичного обліку є висвітлення питань військово-економічної діяльності шляхом суцільного масового або вибіркового спостереження за визначеним об'єктом. За допомогою статистичного обліку в економіці Збройних Сил України здійснюється облік особового складу збройних сил. Він широко використовується при вивченні питань, пов'язаних з оцінкою наявності й використання озброєння, транспорту, військового майна, продовольства, пального. Статистичний облік використовується також для вивчення й узагальнення визначених даних про стан бойової та господарської діяльності військ на основі поданих звітів і повідомлень або на основі контрольних перевірок, інвентаризацій.

Оперативно-технічний облік дає хронологічну кількісну характеристику військово-економічних явищ у натуральних специфічних показниках. Оперативно-технічний облік в економіці Збройних Сил України виступає в основному у вигляді так званого військового обліку. У зв'язку з централізацією забезпечення військ озброєнням і військовою технікою специфічними особливостями організації економіки ЗС України та у її складі військового господарства всі матеріально-майнові цінності у військових частинах та установах враховуються не в грошовій (вартісній) оцінці, а в натуральному вимірі (за кількістю, масою і т. п.).

Задачею усіх видів обліку, які застосовуються в економіці Збройних Сил України, є забезпечення систематизованих даних для управління економікою ЗСУ, планування й витребування матеріальних грошових ресурсів, здійснення аналізу та контролю за їх правильним і доцільним використанням.

Частиною інформаційної бази управління є звітність. Звітність –зведена кількісна характеристика військово-економічної діяльності структурних ланок збройних сил за визначений період. Звітність, як правило, буває місячна, квартальна та річна. Звітність дає можливість найбільш ефективно проявити зворотній зв'язок, тому що звітність дозволяє переконатися в слушності застосування управлінських рішень, у єдності дій системи з метою виконання поставленої цілі; звітність певною мірою є базою для прийняття рішень на майбутнє. Проте при використанні звітності як бази для прийняття рішень на майбутній період треба мати на увазі, що не можна будувати прогнози розвитку тих або інших ланок економіки Збройних Сил України тільки на основі наявної звітної бази. Необхідно враховувати багато чинників, що визначають можливості військово-економічної діяльності, використовувати методи прогнозування, довгострокові нормативи. Великі можливості для упорядкування й аналізу звітності в даний час дає електронно-обчислювальна техніка, яка широко застосовується в збройних силах.

Контроль як функція управління поділяється за засобами його здійснення на ряд видів, форм, методів.

Контроль в економіці Збройних Сил України можна поділити на три основні види:

1) контроль технічного стану озброєння, військової техніки й військового майна (технічний контроль);

2) контроль господарської діяльності (господарський контроль);

3) контроль фінансово-господарської діяльності (фінансовий контроль).

У галузях економіки України господарський та фінансовий контроль виступають у вигляді єдиного контролю за фінансово-господарською діяльністю будь-якого господарчого суб'єкта, увесь рух матеріальних ресурсів опосередковується через спрямування грошових фондів, за станом яких можна говорити про якість фінансово-господарської діяльності в цілому, фінансовому контролю за фінансово-господарською діяльністю належить головна роль; а саме через перевірку доцільності, законності й ефективності використання фондів фінансових ресурсів вирішуються основні завдання контролю за фінансово-господарською діяльністю.

В економіці збройних сил, у якій рух матеріальних ресурсів у невиробничій сфері не завжди опосередковується через адекватне прямування грошових фондів, основні фонди не враховуються за вартістю, фінансовий контроль не має таких широких можливостей як у виробничій і невиробничій сферах економіки країни. У повному обсязі фінансово-господарський контроль із застосуванням усіх його форм і методів здійснюється у виробничій сфері збройних сил.

В економіці Збройних Сил України велике місце займають різноманітні методи технічного й господарського контролю. Усе це залежить від основної ідеї контролю як функції управління: будь-який об'єкт військово-економічної діяльності з його особливостями та специфічними рисами визначає й метод контролю. Якщо фінанси не опосередковують всіх економічних відносин в збройних силах, то можна зробити висновок, що фінансовий контроль може поширюватися тільки на ту сферу діяльності, що відображається в роботі фінансових органів. Сфера й рамки господарського контролю у військово-господарських одиницях визначені наказами Міністра оборони України.

Порядок здійснення технічного контролю встановлюється наказами Міністерства оборони України по окремих групах, видах озброєння й військової техніки. Технічний контроль дозволяє визначати можливості того або іншого виду озброєння й військової техніки, віддавати свою споживчу вартість у процесі бойового навчання, необхідність заміни озброєння й військової техніки внаслідок фізичного або морального зносу, а також обсяг нових вкладень у розвиток матеріально-технічної бази збройних сил.

Фінансовий контроль в економіці ЗС виступає в багатьох видах, формах і методах. Якщо виходити із загальної теорії управління, то фінансовий контроль – це контроль за роботою фінансових органів, за відображенням у їхній діяльності даних про рух фондів грошових коштів. Поняття "контроль фінансово-господарської діяльності військової частини" означає, що фінансово-господарські операції перевіряються в тому обсязі, у якому вони відображені у фінансовій службі військової частини, з'єднання й інших ланках.

Контролю як функції управління, його видам, формам і методам належить важливе місце в системі управління економікою Збройних Сил України. Контроль дає можливість говоритити про досягнення загальної мети й виконанні завдань кожною структурною ланкою, про те, які рішення повинні бути прийняті для усунення виявлених хиб або поширення передового досвіду роботи. Зворотня інформація, яка є дуже важливою в системі управління, складається з даних обліку й контролю.

Важливе місце в управлінні економікою збройних сил займають аналіз і напрацювання управлінських рішень.

Аналіз виступає як загальний універсальний метод пізнання явищ природи й суспільства та не може вважатися окремою функцією управління. Аналіз є складовою частиною будь-якої функції управління, будь-якого управлінського рішення в економіці збройних сил. Без активного розумового процесу, що виступає у вигляді аналізу, тобто розкладання події на його складові частини, оцінки взаємодії цих частин, можливих наслідків дій, що намічаються, неможлива будь-яка діяльність людини.

Аналіз – метод пізнання й водночас галузь спеціальних наукових знань, що формулюють специфічні закономірності цього процесу, що допомагає активно й цілеспрямовано проявитися функціям управління.

Види й методи аналізу залежать від характеристики того об'єкта, діяльність якого досліджується. Якщо виходити з обліку основних військово-економічних характеристик об'єктів аналізу, наявних в економіці Збройних Сил України, то методи аналізу повинні будуватися виходячи з особливостей функціонування двох її сфер – виробничої та невиробничої.

У виробничій сфері об'єктом аналізу є економічна, господарська діяльність підприємств, будівництв, сільськогосподарських підприємств, торгово-побутових підприємств. Тому перший напрямок практичного здійснення цього методу пізнання називається економічний аналіз господарської діяльності. Інший напрямок аналізу пов'язаний з оцінкою діяльності невиробничої сфери й виступає в основному у вигляді військово-економічного аналізу.

Методи аналізу допомагають більш глибоко вивчити реальний стан справ, намітити необхідні заходи щодо усунення недоліків і поширення передового досвіду роботи.

Методи економічного аналізу господарської діяльності виробничої сфери економіки Збройних Сил України виступають як визначені практичні засоби комплексного вивчення впливу всіх чинників на виконання планів розвитку підприємств, будівництв, об'єднань. При здійсненні економічного аналізу використовуються різні методи (прийоми): порівняння (порівняння звітних і планових показників, можливостей підприємства й наявного плану), угрупування (використання трудових ресурсів, устаткування, стан фінансів, платежів і т. п.), узагальнення результатів (висновки, загальна оцінка діяльності, пропозиції й рекомендації). Для проведення аналізу використовуються також балансовий, графічний, економіко-статистичні та інші методи.

Здійснення економічного аналізу господарської діяльності виробничої сфери поділяється на ряд ланок, серед яких головне місце належить фінансовим органам. Бухгалтерія разом із планово-економічними і виробничими відділами здійснює безперервний аналіз діяльності підприємства. Фінансові органи здійснюють аналіз економічної діяльності в ході ревізії і перевірок, при розгляді звітності й прийнятті рішень по ній.

Для підвищення ефективності виробничої сфери важливе значення мають методи аналізу, який здійснюється безупинно відповідно до ходу виробничого процесу. Щоденна аналітична інформація дає можливість керуючому органу приймати рішення оперативно, висвітлювати їхню форму, що дозволяє найбільш раціонально домагатися поставленої мети.

Значення безупинного й своєчасного аналізу особливо важливе для виробничої сфери економіки Збройних Сил України, тому що в умовах війни та миру обстановка завжди потребує швидких рішень, маневру силами й засобами як у масштабі органу управління, так і в масштабі підприємства.

Військово-економічний аналіз – це гілка економічного аналізу, що відокремилася, обумовлена потребами управління ресурсами в економіці Збройних Сил України. Якщо економічний аналіз у своїй основі будується на дослідженні взаємовідносин обсягів залучених у виробничий обіг ресурсів і виробленої продукції ("вхід" і "вихід") й усіх умов, пов'язаних із прямуванням фондів у процесі виробництва, то військово-економічний аналіз діяльності в невиробничій сфері економіки ЗСУ здійснюється на основі використання інших специфічних методів аналізу.

У процесі військово-економічного аналізу обсяг, що втягується в обіг ресурсів порівнюється не з конкретним обсягом вироблених товарів, а з визначеною діяльністю, рівнем досягнутої боєздатності, для чого й необхідні специфічні критерії та показники, що дозволяють говорити про ефективність військово-економічної діяльності, про ефективність витрат на оборону країни. Але, незважаючи на визначення особливостей, військово-економічний аналіз виступає як метод пізнання економічних закономірностей щодо забезпечення всім необхідним збройних сил, тому що він формулює загальні принципи дослідження явищ, виділення їх складових частин, урахування взаємодії різноманітних сил, економічних і військових чинників у досягненні постійної бойової готовності військ (сил).

Вироблення управлінських рішень – це процес реалізації в підсумковій формі визначеного прийому взаємодії на об'єкт управління. Виробленням рішення виступає скоріше синтез функцій управління, причому рішення можуть бути прийняті на основі оцінки наявного матеріалу щодо будь-якої окремої функції управління, а також у результаті аналізу ряду функцій. Якість управлінських рішень в економіці Збройних Сил України, заходи для їхньої реалізації визначають ефективність управління.

Усі функції управління економікою ЗСУ взаємозалежні між собою. Так, наприклад, функція планування не може цілком здійснитися без підбору й розташування кадрів, без відповідної організації цього процесу, так само, як добір та розстановка кадрів, організація діяльності будь-якої ланки не можуть ефективно проявитися поза рамками планування всього процесу в цілому.

Таким чином, функції управління економікою Збройних Сил України виступають як комплекс взаємозалежних між собою конкретних видів діяльності, що здійснює керівник в інтересах вирішення поставлених перед відповідною системою завдань.

Поиск по сайту: