Абезпечення громадського порядку і громадської безпеки

Громадський порядок можна визначити як систему суспільних відносин, що регулюються нормами права та іншими соціальними нормами, які забезпечують спокій населення, повагу до громадської моралі, честі, гідності людини, охороняють права і свободи громадян, законні інтереси підприємств, установ, організацій та конституційний лад України.

Під терміном “громадська безпека” розуміється певний стан захищеності особи, суспільства і держави, що існує в країні, забезпечення якого гарантує уникнення певних небезпек або зменшення їх наслідкі.

Цінності, яким загрожує небезпека, є досить різноманітними. Якщо йдеться про громадську безпеку, то з точки зору цього поняття на перший план виступає елемент загрози, що посягає на такі цінності, як життя, здоров’я, власність, тобто це система відносин, яка складається в процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров’ю громадян, їх майну.

Причинами виникнення небезпеки можуть бути стихійні лиха, епідемії, неправомірні дії, що посягають на такі цінності, як життя, здоров’я, власність, неконтрольоване використання механізмів і машин, що є джерелом підвищеної загрози, а також проведення окремих робіт, пов’язаних з ризиком для населення, тощо.

Безпосереднє управління у галузі забезпечення громадського порядку та громадської безпеки здійснюють МВС України та його органи на місцях.

Важливе значення для забезпечення громадської безпеки та громадського порядку має належне нормативне регулювання питання про застосування, придбання, зберігання спеціальних засобів та вогнепальної зброї. При розгляді данного питання слід звернутися до таких нормативних актів, як: Закон України “Про міліцію” від 20. 12. 1990 р. з відповідними змінами і доповненнями; Закон України від 22. 02. 2006 р. “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”; Закон України від 03. 11. 2006 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украйни з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”. постанови КМУ: “Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні”, “Про затвердження Положення про застосування вогнепальної зброї”, “Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії”; інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів; інструкція про заходи безпеки при поводжені з вогнепальною зброєю;

Тобто, сутність управління у галузі внутрішніх справ і його особливість полягають в тому, що в процесі такого управління здійснюється безпосередня охорона прав і свобод громадян, а також забезпечується громадський порядок та громадська безпека.

Забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою належить до сфери завдань публічної адміністрації (органів виконавчої влади), Президента України як гаранта державного суверенітету та додержання прав людини і громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Зміст діяльності МВС України як центрального органу державного управління в галузі внутрішніх справ полягає в наступному: розробка загальних проблем підвищення ефективності забезпечення громадського порядку в державі, здійснення кадрової політики, підготовка, навчання і виховання кадрів, їх облік і розподіл у територіальні та транспортні органи, галузеві служби; безпосередня організація управління; розробка і організаційне забезпечення управлінських рішень, перспективних і поточних планів; здійснення їх чіткого функціонування; оперативне керівництво відповідними підпорядкованими органами, підрозділами і установами, визначення ефективних засобів і методів їх діяльності.

Основні функції визначають цільове призначення органів внутрішніх справ. Це організація та забезпечення охорони громадського порядку, попередження, припинення і розкриття злочинів, розслідування злочинів, забезпечення безпеки дорожнього руху та ін.

Особливе місце в системі МВС України займають внутрішні війська, які призначені для охорони та оборони важливих державних об’єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ та інші види діяльності, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Внутрішні війська формуються на принципах добровільності та загального військового обов’язку. Вони складаються із з’єднань, військових частин і підрозділів, військових установ, навчальних закладів та навчальних частин.

Керівництво внутрішніми військами покладено на Міністра внутрішніх справ України.

Військовослужбовцям внутрішніх військ надане право вимагати від громадян і посадових осіб додержання правопорядку, який гарантує безпеку; затримувати і передавати адміністрації об’єкта, що охороняється, осіб, які порушили пропускний режим, а також вести переслідування, проводити затримання, оформляти первинні документи; передавати органам внутрішніх справ або Служби безпеки України злочинців і осіб, які вчинили напад на об’єкт, що охороняється. Вони мають право проводити блокування (оточення) певних районів місцевості, окремих будівель і об’єктів під час розшуку та затримання осіб, які втекли з-під варти.

Внутрішні війська комплектуються за контрактом, та в порядку призову. Військовослужбовці внутрішніх військ складають військову присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові звання і знаки розрізнення. Вони проходять службу відповідно до Положення про проходження військової служби та військових статутів.

Поиск по сайту: