Основні напрями державної політики з питань національної безпеки

Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є:

у зовнішній сфері – проведення активної міжнародної політики України з метою:

- створення сприятливих умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України; запобігання втручанню у внутрішні справи України і відвернення посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

- забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу; сприяння усунення конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

- участь у міжнародній миротворчій діяльності під егідою ООН, ОБСЄ, інших міжнародних організацій у сфері безпеки; участь у заходах щодо боротьби з міжнародними організованими злочинними угрупованнями та міжнародним тероризмом, протидія поширенню ядерної та іншої зброї масового ураження і засобів її доставки; адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

у сфері державної безпеки:

- реформування правоохоронної системи з метою підвищення ефективності її діяльності на основі оптимізації структури, підвищення рівня координації діяльності діяльності правоохоронних органів, покращення їх фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового і кадрового забезпечення;

- зосередження ресурсів і посилення координації діяльності правоохоронних, розвідувальних і контр розвідувальних органів України для боротьби з організованою злочинністю та наркобізнесом;

- участь України в міжнародному співробітництві у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією;

- відпрацювання ефективно діючої системи контролю за поставками продукції і технологій оборонного призначення і подвійного використання;

у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України:

- прискорення реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності давати адекватну відповідь реальним та потенційним загрозам Україні; перехід до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі;

- здійснення державних програм модернізації наявних, розроблення та впровадження новітніх зразків бойової техніки та озброєнь;

- посилення контролю за станом озброєнь і захищеністю військових об’єктів; активізація робіт з утилізації зброї;

- впровадження системи демократичного цивільного контролю над воєнною організацією та правоохоронними органами держави;

- забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

- дотримання угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;

- прискорення процесу делімітації та демаркації кордонів України;

- боротьба з організованими злочинними угрупуваннями, в тому числі міжнародними, які намагаються діяти через державний кордон України, в пунктах пропуску та виключній (морській) економічній зоні України;

- поглиблення транскордонного співробітництва з суміжними державами;

у внутрішньополітичній сфері:

- забезпечення неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної демократії, духовних та моральних підвалин суспільства; підвищеня ефективності функціонування політичних інститутів влади;

- забезпечення політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві запобігання проявам екстремізму;

- забезпечення прозорості в діяльності державних органів, прийнятті управлінських рішень; інформованості населення, зміцнення на цій основі його довіри до владних інститутів;

- створення повноцінного, ефективно діючого місцевого і регіонального самоврядування;

- формування і вдосконалення політико-правових, соціально-економічних та духовно культурних засад етнонаціональної стабільності, відпрацювання ефективних механізмів узгодження інтересів етнічних спільнот та розв’язання міжнаціональних суперечностей;

- забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо розподілу сфер впливу на території України;

в економічній сфері:

- забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

- прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів;

- стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;

- вдосконалення антимонопольної політики;

- створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

- подолання “тінізації” економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

- забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

- здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;

- забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;

- забезпечення продовольчої безпеки;

- захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу;

- посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнічної продукції, поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;

у науково-технологічній сфері:

- посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій та забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;

- поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення в науково-технічну сферу позабюджетних асигнувань;

- створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції;

- забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності;

- забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об’єктів, споруд та інженерних мереж;

в екологічній сфері:

- здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об’єктів і надійний радіаційний захист населення та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів;

- поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води;

- запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану;

- стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

- недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин, організмів;

- реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих питань;

у соціальній та гуманітарній сферах:

- істотне посилення соціальної складової економічної політики, реальне підвищення життєвого рівня населення, передусім на основі піднесення вартості праці, своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат, посилення цільової спрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття;

- створення умов для подолання бідності і надмірного майнового розшарування в суспільстві;

- збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни;

- подолання кризових демографічних процесів;

- створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров’я, ліквідації алкоголізму, наркоманії, інших негативних явищ;

- ліквідація бездоглядності, безпритульності та бродяжництва серед дітей і підлітків;

в інформаційній сфері:

- забезпечення інформаційного суверенітету України;

- вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери шляхом створення нормативно- правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового простору достовірною інформацією про Україну;

- активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;

- забезпечення неухильного дотримання конституційного права громадян на свободу слова, доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції;

- вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

13.5. Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

- Президент України;

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Рада національної безпеки оборони України;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Національний банк України;

- суди загальної юрисдикції;

- прокуратура України;

- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

- Збройні Сили України, Служба Безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

- громадяни України, об’єднання громадян.

Основними функціями суб’єктів забезпечення національної безпеки є:

вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної

безпеки України, Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України;

створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного

функціонування системи національної безпеки;

удосконалення її організаційної структури;

комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне,

інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових систем;

підготовка сил та засобів суб’єктів системи до їх застосування

згідно з призначенням;

постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів,

що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці;

систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного

та інших видів тероризму;

прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз,

дестабілізуючих чинників і конфліктів, причини їх виникнення та наслідків прояву;

розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій

щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України;

запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників

на національні інтереси;

локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація

їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;

оцінка результативності дій щодо забезпечення національної

безпеки та визначення витрат на ці цілі;

участь у двосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо

це відповідає національним інтересам України;

спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках

міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки.

Контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки здійснюється відповідно Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Радою національної безпеки і оборони України в межах її повноважень, визначених Конституцією України і законами України[82].

Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України покладено на Апарат Ради національної безпеки і оборони, Положення про який затверджено Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446.

В структуру Апарату Ради входять: Секретар Ради Національної безпеки і оборони України; Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України; чотири Заступники Секретаря Ради Національної безпеки і оборони України; Служба Секретаря Ради національної безпеки і оборони України; Департамент з питань воєнної безпеки; Департамент зовнішньополітичних аспектів національної безпеки; Департамент з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки; Департамент з питань державної безпеки; Департамент організаційно-технічного забезпечення; Управління стратегічних розробок; Служба забезпечення діяльності Комітету з питань розвідки; Служба по зв’язках з громадськістю; Контрольне управління; Юридична служба.

Апарат Ради:

1) готує матеріали для розгляду на засіданнях Ради, проекти рішень

Ради та указів Президента України про введення в дію відповідних рішень Ради;

2) забезпечує здійснення контролю за станом виконання рішень Ради;

3) готує для розгляду Радою питання щодо організації роботи з

виявлення загроз національним інтересам і національній безпеці, визначення шляхів та засобів їх відвернення та нейтралізації, щодо пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони;

4) готує на основі Стратегії національної безпеки України для розгляду

Радою пропозиції щодо Стратегії воєнної безпеки, уточнення, в разі потреби, положень Воєнної доктрини України, завдань Збройних Сил України та інших військових формувань, проектів концепцій і програм їх розвитку та інших документів з питань національної безпеки і оборони;

5) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів,

міжнародних договорів та інших документів з питань національної безпеки і оборони;

6) готує в установленому порядку висновки щодо проектів

нормативно-правових актів з питань національної безпеки і оборони;

7) вивчає та аналізує діяльність Збройних Сил України та інших

військових формувань, утворених відповідно до законів України, їх готовність до виконання покладених на них завдань, здійснення правоохоронними органами заходів щодо профілактики і боротьби зі злочинністю;

8) аналізує стан забезпечення національної безпеки, зокрема щодо

матеріальних, фінансових, кадрових, організаційних аспектів, готує відповідні пропозиції;

9) опрацьовує пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення

національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;

10) аналізує стан виконання законодавства з питань національної безпеки і оборони, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

11) готує пропозиції щодо утворення тимчасових міжвідомчих комісій, робочих та консультативних органів Ради;

12) бере участьу підготовці пропозицій щодо складу українських делегацій для участі в міжнародних переговорах та роботі міжнародних організацій з питань безпеки і оборони;

13) організовує підготовку та узагальнення пропозицій щодо проектів перспективних та поточних планів роботи Ради;

14) здійснює документальне забезпечення діяльності Ради;

15) виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України.

Апарат Ради має право: одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; користуватися в установленому порядку інформаційними базами даних органів виконавчої влади; скликати наради з окремих питань національної безпеки і оборони; залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; виступати замовником проведення наукових досліджень у сфері національної безпеки і оборони.

Посадові особи Апарату Ради можуть в установленому порядку залучатися до роботи урядових комітетів, колегій органів виконавчої влади під час розгляду питань національної безпеки і оборони.

Загальне керівництво Апаратом Ради здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України, якого призначає на посаду та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України:

1) організовує підготовку пропозицій щодо перспективного і

поточного планування діяльності Ради;

2) подає на розгляд Президентові України проекти актів Президента

України про введення в дію рішень Ради та щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

3) організовує роботу, пов’язану з підготовкою та проведенням

засідань Ради та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

4) порушує в установленому порядку за результатами здійснення

контролю за виконанням рішень Ради питань щодо відповідальності посадових осіб;

5) виконує інші функції відповідно до законів України, актів

Президента України.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України має Першого заступника та чотирьох заступників, яких призначає на посади за поданням Секретаря та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.

Обов’язки між Першими заступниками та заступниками Секретаря Ради національної безпеки і оборони України розподіляє Секретар в межах їх повноважень, визначених Президентом України.

Посадові особи Апарату Ради є державними службовцями. Посади державних службовців в Апараті Ради в установленому порядку можуть бути заміщенні військовослужбовцями Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і працівниками правоохоронних органів.

Апарат Ради забезпечується в установленому порядку фізичним та спеціальним технічним захистом, відповідними засобами урядового та спеціального зв’язку.

Поиск по сайту: