Дія адміністративно-правових норм у часі, просторі і за колом осіб

Норми адміністративного права діють у просторі і часі та за колом осіб.

Дія у просторі пов’язана з територією.Дія більшості адміністративно- правових норм обмежена територією держави. Причому серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах всієї держави, а також норми прийняті органами місцевого самоврядування, які діють тільки на певній території. Однак є група адміністративно-правових норм, дія яких не обмежена державним кордоном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу та пасажирів на суднах торговельного мореплавства та рибальських суднах у відкритому морі, по-друге, це норми які регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств тощо) за кордоном, поведінку екіпажу на військових суднах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.

Дія адміністративно-правової норми у часі. Вступ адміністративно-правової норми у законну силу залежить від деяких факторів.

По-перше, це залежить від території дії норми.

По-друге, це пов’язано з юридичною силою норм. Як вже згадувалося, найвищу силу мають закони. Набирання ними чинності передбачене Конституцією України.

До системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Тому, як правило, акти що видаються цими органами (переважна більшість видається у формі наказу керівника), набирають чинності після підпису їх керівником, або у строк, який вказаний в акті.

Як вже відмічалося, у системі норм адміністративного права значне місце посідають норми, які приймаються органами та посадовими особами місцевого самоврядування, так звані локальні норми. Порядок набирання ними чинності встановлюється Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Важливо знати також і межі дії норми права у часі. Слід розглядати два варіанти меж дії – перспективна і зі зворотною силою. Перше – дія стосовно відносин, які виникають після набрання нормою чинності; другий – це регулювання відносин, які виникли до набрання нею чинності. Другий варіант зустрічається дуже рідко, але він має важливе значення щодо відповідальності правопорушника, бо це норма, яка пом’якшує відповідальність за раніше скоєне порушення.

Дія норми закінчується або тоді, коли її відмінено (або замінено на нову), або у зв’язку із закінченням того строку, на якій її було прийнято.

Дія адміністративно-правової норми відносно кола осіб. Встановлення обсягу дії адміністративно-правової норми відносно кола осіб має перш за все значення для встановлення їх адміністративно-правового статусу. Більшість з адміністративно-правових норм встановлюють загальні вимоги для визначення особи (фізичної особи чи колективного суб’єкту), не звертаючи уваги на громадянство особи, посаду,яку вона займає, а також не звертаючи уваги на форму власності, колективного суб’єкту, його підпорядкованості тощо. Ці норми відносяться до норм загальної дії. Так, наприклад, усі особи, що перебувають на території України мають право на оскарження дій органів виконавчої влади у разі порушення ними прав особи.

Але існують інші групи норм, які встановлюють додаткові права та обов’язки суб’єкта, встановлюють особливі умови їх відповідальності тощо, тому при колізії норм загальних і особливих діють особливі норми. В залежності від кола осіб, відносно яких діють адміністративно-правові норми, норми поділяються на ті, що визначають адміністративно-правовий статус колективних суб’єктів права та окремих осіб.

У свою чергу, перша група норм поділяється на норми, що регламентують статус органів виконавчої влади, громадських об’єднань тощо; норми другої групи теж мають адміністративно-правовий статус:

а) громадян України;

б) іноземців;

в) біженців тощо.

Особливе місце займають норми, дія яких поширюється на посадових осіб. З одного боку – посадова особа – це індивід, який підпадає під дію норм, що встановлює адміністративно-правовий статус особи; з другого – посадова особа має повноваження як представник того чи іншого органу (організації). Тому він повинен нести відповідальність не тільки за порушення тих обов’язків, що зобов’язана виконати будь-яка особа, але й за порушення обов’язків, які покладаються на нього як посадову особу того чи іншого органу.

Згідно Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Не можна ототожнювати статус осіб, які працюють у якості службовців і тих осіб, які виконують організаційно-розпорядчі, або адміністративно-господарські обов’язки, тобто не можна бухгалтера (аналітика, статистика та ін.) відносити до кола посадових осіб, які підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків[20].

Адміністративно-правові норми реалізуються різними способами. Виконання таких норм полягає у тому, що той чи інший суб’єкт додержується приписів, які містяться у нормах. Особи, до яких ці вимоги адресовані, здійснюють передбачені цією нормою дії або утримуються від здійснення заборонених нею дій. Таким чином, виконання адміністративно-правової норми залежить від поведінки конкретних осіб. Наприклад, громадянин, який досяг 16-річного віку, зобов’язаний мати паспорт: факт наявності паспорту і буде виконанням з боку цього громадянина вимог відповідної адміністративно-правової норми.

Застосування адміністративно-правових норм полягає у прийнятті індивідуального юридичного акта по конкретній справі. Дані норми реалізуються у процесі вирішення конкретної справи, пов’язаної зі здійсненням виконавчо-розпорядчої діяльності. Застосування адміністративно-правових норм не становить обов’язку всіх сторін управлінських відносин, воно належить до компетенції спеціально уповноважених на те органів управління і посадових осіб.

Деякі адміністративно-правові норми відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватися у судовому порядку (наприклад, при розгляді судами скарги на постанову адміністративної комісії про накладення штрафу або притягнення суддею до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення). Це свідчить про те, що для застосування адміністративно-правових норм необхідні повноваження юридично-владного характеру.

Таким чином, реалізація адміністративно-правових норм створює необхідні умови для утвердження законності у галузі державного управління, виникнення адміністративно-правових відносин, їх зміни чи припинення.

Адміністративно-правові відносини є юридичним результатом регулюючого впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини. Разом з тим такі норми регулюють переважно управлінські суспільні відносини, тобто відносини, що виникають у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності оранів виконавчої влади.

Поиск по сайту: