Дія нормативних правових актів в просторі і за колом осіб

Дія нормативних правових актів в просторі визначається територіальними межами його обов'язковості. Територія держа­ви — це обмежений кордонами держави простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і вод­ною територією, національні і територіальні води (до1_2_щщсущх миль). До державної території дорівнюються території по­сольств, морські, річні, повітряні і космічні кораблі під прапором чи знаком держави, воєнні кораблі, кабелі та трубопроводи, про­кладені у відкритому морі, що з'єднують території держав, технічні споруди на континентальному шельфі або в надрах відкритого моря.

Нормативні правові акти діють за територіальним і екстери­торіальним принципами.

Територіальний принцип — це дія нормативних актів у межах території держави. Залежно від правового статусу суб'єкта прий­няття акта та його змісту нормативні акти можуть поширюватися:

а) на всю територію України (закони України, нормативні
Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів);

б) на територію Автономної Республіки Крим (нормативні
акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інших її ор­ганів);

в) на територію відповідних адміністративно-територіальних
одиниць або певну їх частину (рішення органів місцевого само­
врядування, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій).

Екстериторіальний принці'п — це дія нормативних актів поза межами держави. Так, згідно з ч. 2 ст. 568 Цивільного кодексу України 1963 р. форма і порядок підписання зовнішньоторговель­них угод, які укладаються українськими організаціями, визнача­ються тільки законодавством України, незалежно від того, де вони укладаються — в Україні чи за кордоном. А згідно зі ст. 7 Кримі­нального кодексу України «громадяни України та особи без гро­мадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим 314

ФОРМИ ПРАВА

Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України». Якщо вони «за вчинені злочини зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини».

На території України застосовується законодавство інозем­них держав, якщо це регламентується Конституцією і законами України, міжнародними угодами з іншими державами. Напри­клад, у Цивільному кодексі України є спеціальний розділ про за­стосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Згідно зі ст. 9 Конституції України, Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» укладені і на­лежним чином ратифіковані міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і без­посередньо діють на її території.

Дія нормативних правових актів за колом осіб визначається їх поширенням на певних суб'єктів права. Розрізняють:

а) нормативні правові акти загальної дії, які поширюються на
всіх осіб, що перебувають на території держави, тобто громадян
України, іноземних громадян, осіб без громадянства, осіб з по­
двійним громадянством, державні й недержавні організації, установи, міжнародні організації та інших суб'єктів правових відносин.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які знаходяться на
території України на законних підставах, зобов'язані поважати
Конституцію і закони України, можуть користуватись тими самими правами і свободами, що й громадяни України (ст. 26 Консти­туції України, Закон України «Про правовий статус іноземців» від
4 лютого 1994 року). Водночас на них не поширюється дія деяких
нормативних правових актів України. Так, іноземці не можуть
обирати і бути обраними до державних органів і органів місцевого
самоврядування, брати участь у референдумах, бути членами
політичних партій України, нести військовий обов'язок тощо;

б) нормативні правові акти спеціальної дії, які поширюються
на певне коло спеціальних суб'єктів (наприклад, Закон України
«Про статус народного депутата України», Закон України «Про
професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Глави держав, урядів, дипломатичні, консульські працівники мають право дипломатичного імунітету. Вони не підлягають ареш­ту і затриманню, на них не поширюється кримінальна, адмініст­ративна і частково цивільна юрисдикція держави перебування.

.315

РОЗДІЛ XX

§ 8. Колізії в законодавстві

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід за­значити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість.

Одним з видів такої неузгодженості є формальні, або внут­рішні неузгодженості — суперечності всередині правової систе­ми. Вони мають суб'єктивну природу і виникають головним чи­ном внаслідок помилок законодавця, передусім порушень правил формальної логіки.

Для позначення формальних суперечностей здебільшого вико­ристовуються терміни «юридична колізія» або «колізія в праві». До них відносять, зокрема, колізії між різними нормами законо­давства, колізії між нормами права й актами тлумачення, колізії, між окремими актами тлумачення, а також суперечності між за­конодавством та іншими джерелами права.

Колізії в законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально-чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні відносини.

Для українського законодавства найбільш поширеними є темпоральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія — це колізія, що виникає вна­слідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права. Для подолання такої колізії необхідно доклад­но проаналізувати чотири показники, що характеризують дію су­перечливих нормативних актів у часі: момент набуття актами чинності; напрям темпоральної дії актів; момент, підстави та по­рядок призупинення дії нормативних актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним колізійним темпоральним принципом, що викорис­товується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх. Крім того, існують правила, що встановлюють деякі винятки з цього принципу (наприклад, темпоральні норми про надання за­кону переживаючої дії) або конкретизують його (темпоральні норми про зворотну силу закону)¹.

'Детальніше про переживаючу та зворотну силу закону див. § 6 цього розділу посібника.

ФОРМИ ПРАВА

Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) струк­турі законодавства і тому мають різну юридичну силу.

Загальний колізійний принцип, який використовується для подолання ієрархічних колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Подолання ієрархічних колізій неможливе без з'ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Ця структура визначається юридичною силою нормативних актів, яка, у свою чергу, залежить від місця, що посідають органи, які видають ці акти, в механізмі держави. Місце акта в ієрархічній структурі законодавства визначається також специфічним змістом самого джерела права, що відрізняє його від інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.

Законодавчо встановлено, наприклад, ієрархічний статус Конституції України (у ст. 8 Конституції сказано, що «Консти­туція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма­тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»). Це означає, що в разі суперечності між нормами Конституції та нормами будь-яких інших нормативно-правових актів повинні застосовуватись саме норми Конституції.

Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних дого­ворів вважаються різновидом ієрархічних колізій і повинні вирі­шуватися на користь міжнародних договорів (крім колізій норм міжнародних договорів з нормами Конституції України).

Змістовні колізії. конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Специфіка цих колізій пов'язана з поділом норм права на за­гальні, спеціальні та виняткові. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом; виняткові (які є особливим різновидом спеціальних норм права) встановлюють зовсім інший порядок, ніж загальні норми.

Змістовні колізії випливають з цілей законодавця відбити особливості врегулювання специфічних відносин у спеціальних нормах. Іншими словами, об'єктивною причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання окремих відносин.

Розділ XX

ФОРМИ ПІ'АВА

При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального.

Прикладом загальної і спеціальної норм можуть бути статті 440 та 450 Цивільного кодексу України 1963 року, що встановлю­ють відповідальність за заподіяння шкоди в загальних випадках (ст. 440) та відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підви­щеної небезпеки (ст. 450). У разі, коли шкода заподіюється авто­мобілем (джерелом підвищеної небезпеки), на регулювання відносин претендують обидві статті, які встановлюють різні пра­вила. Згідно з наведеним колізійним принципом застосуванню в цій ситуації підлягає спеціальна норма — ст. 450 ЦК.

Існують також і так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш піз­нього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спе­ціальній нормі, хоча її і прийнято раніше. Прикладом збігу темпоральних і змістовних колізій були Указ Президента про єдиний податок і Указ Президента про введення нових видів зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, спочатку була видана спеціальна норма, що звільняла платників єдиного податку від зборів до Пенсійного фонду, а потім змінена загальна норма, що встановила об'єкт цього збору. У цій ситуації перевагу повинен мати Указ Президента про єдиний податок — як спе­ціальний, хоча і більш ранній акт.

А в разі збігу ієрархічної і змістовної колізій, коли загальна і спеціальна (виняткова) норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній (винят­ковій) нормі, навіть якщо вона має меншу юридичну силу. Однак якщо нижчий орган не уповноважений видавати спеціальні (ви­няткові) норми, а отже, вирішувати питання по-іншому, мусить діяти загальна норма вищої юридичної сили.

Зменшення колізійності законодавства може відбуватися дво­ма шляхами: шляхом усунення колізій та шляхом подолання колізій.

Під усуненням колізій розуміють зняття колізій взагалі. Ос­новним способом їх усунення є нормоутворення.

Подолання колізій у законодавстві — це їх переборення в конкретному випадку в процесі правозастосування. Основними способами подолання є видання колізійних норм, тлумачення за­кону і застосування правоположень. Вони утворюють колізійний механізм, що повинен включати всі перелічені вище способи і да-

вати можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості законодавця.

Колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає за­стосуванню при наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально чинними нормами права, які закріп­лені в законодавстві і регулюють однакові фактичні обставини.

Прикладом колізійних норм є п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш, який встановлює, що «закони та інші нор­мативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону».

Багато з колізійних правил на сьогодні є правоположеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридич­них норм, які реально набувають рис загальних правил (ними є всі загальні колізійні принципи, які ми наводили вище). Колізійні правила проіснували як правоположення протягом багатьох століть, та за своєю чіткістю не поступаються правовим нормам.

Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і правоположень або їх недостатньо (на­приклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їхнього визнання на практиці і кілька­разового одноманітного застосування) можуть набувати харак­теру правоположень.

ПРАВОУТВОРЕННЯ

Розділ XXI

ПРАВОУТВОРЕННЯ

Поиск по сайту: