Правовий режим надзвичайного стану та воєнного стану

Різновидом надзвичайних режимів є надзвичайний стан та воєнний стан. Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що зумовили чи можуть зумовити людські та матеріальні втрати, створюють загрозу життю й здоров’ю громадян, або під час спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства й передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” повноважень, необхідних для відтворення загрози й забезпечення безпеки та здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади й органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.[73]

Введення надзвичайного стану має на меті усунення загрози та ліквідацію особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природничого характеру, нормалізацію обстановки, відновлення правопорядку за спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої іншими способами неможливе.

В законодавстві передбачені умови, за наявності яких може вводиться надзвичайний стан:

Ø виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного

та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж,застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;

Ø здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються

загибеллю людей або руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення;

Ø виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів,

блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

Ø виникнення масових порушень громадського поріяку, що

супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;

Ø спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу

України шляхом насильства;

Ø масовий перехід державного кордону з території суміжних держав;

Ø необхідність відновлення конституційного правопорядку і

діяльності органів державної влади.

Надзвичайний стан вводиться на визначений законом строк: в Україні – не більше як на 30 діб, в окремих її місцевостях – не більше як на 60 діб. У разі необхідності строк надзвичайного стану може бути продовжений але на більше як на 30 діб.

Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях може бути скасований Указом Президента України раніше строку, на який його вводили, в разі усунення обставин, що зумовили його введення.

В Указі Президента щодо введення надзвичайного стану, повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану; межі території, на якій вводиться надзвичайний стан; час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться; перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку із введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень.

Введення надзвичайного стану передбачає запровадження певних заходів правового режиму, які можна поділити на три групи:

1) загальні заходи правового режиму надзвичайного стану: встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів та їх огляд; посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства; заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом; заборона страйків;

2) заходи режиму надзвичайного стану у зв’язку з надзвичайними ситуаціями техногенного або природного характеру: тимчасова або безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання; встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасово переселеного населення; встановлення карантину та проведення інших обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів; запровадження особливого порядку розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності; усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання їхніх обов’язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану;

3) заходи правового режиму надзвичайного стану у зв’язку з масовими порушеннями громадського порядку: запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановленні години доби); перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян; обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв; тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої зброї та боєприпасів; особливі правила користування зв’язком та передачі інформації через комп’ютерні мережі.

Забезпечення громадського порядку, охорони життя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану здійснюють силами й засобами органів МВС України, в тому числі внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, СБУ відповідно до їх повноважень, установлених законом, а в деяких випадках, передбачених законом, можуть залучати і військові частини Збройних Сил України та Прикордонних військ України.

Воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню й органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Введення воєнного стану здійснюється Президентом України шляхом видання Указу, який підлягає затвердженню Верховною радою України протягом двох днів і негайному оголошенню через засоби масової інформації.

В Указі Президента України про введення воєнного стану зазначають:

1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану;

2) межі території, на якій його вводять, час введення та строк, на який його вводять;

3) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження й здійснення заходів правового режиму воєнного стану;

4) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини й громадянина, які тимчасово обмежуються в зв’язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В умовах воєнного стану Президент України, Верховна Рада України, органи державної влади, військове командування, Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи й організації здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України, і забезпечують виконання відповідних заходів.

Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами України в умовах воєнного стану здійснює керівництво стратегічним плануванням Збройних Сил України та інших військових формувань, запровадженням і здійсненням заходів такого правового режиму через Генеральний штаб Збройних Сил України. В період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховної Ради АРК, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання й слідства. Верховна Рада України працює в сесійному режимі.

У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладають безпосередньо на військове командування. Всі органи державної влади, АРК та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, а також самі громадяни зобов’язані сприяти військовому командуванню в запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Військовому командуванню надається право разом із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а якщо це неможливо, то самостійно запроваджувати та здійснювати такі заходи:

Ø запроваджувати трудову повинність для працездатного

населення, не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері його життєзабезпечення і незаброньованого за підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, які мають оборонний характер;

Ø вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб

оборони майно міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян;

Ø встановлювати охорону важливих об’єктів національної економіки

України, які забезпечують життєдіяльність населення;

Ø запроваджувати комендантську годину та встановлювати

спеціальний режим світломаскування;

Ø встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати

свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

Ø перевіряти документи у громадян,а в разі потреби проводити

огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;

Ø порушувати питання про заборону діяльності політичних партій,

громадських організацій, якщо вона загрожує суверенітету, національній безпеці України, її державній незалежності і територіальній цілісності, життю громадян;

Ø здійснювати контроль за роботою підприємств зв’язку,

поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій,театральних, концертно-видовищних та інших підприємств, установ і організацій культури, використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення;

Ø забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і

отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

Ø вилучати у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну

зброю, а у підприємств, установ і організацій також навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

Ø встановлювати для фізичних та юридичних осіб військово-

квартирну повинність із розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

Ø проводити евакуацію населення з місць і районів, небезпечних

для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення.

Порушення вимог або невиконання заходів надзвичайних режимів тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

9.3. Забезпечення державної таємниці [74].

Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдавати шкоди національній безпеці України, та які визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

До державної таємниці належить така інформація:

Ø у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів та

інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, чисельність, дислокацію, бойову та мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань, про сили і засоби Цивільної оборони України, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об’єктів для захисту, евакуації і розосередження населення, забезпечення його життєдіяльності та виробничої діяльності об’єктів народного господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій, геодезичні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони;

Ø у сфері економіки, науки і техніки: запаси та обсяги постачання стратегічних видів сировини і матеріалів, про загальний обсяг поставок, відпуску, закладення, освіження розміщення і фактичні запаси державного резерву; про використання транспорту, зв’язку, потужностей інших галузей та об’єктів інфраструктури держави; про плани, зміст, обсяг, фінансування та виконання державного замовлення для оборони та безпеки; про державні записи дорогоцінних металів монетарної групи, коштовного каміння, валюти та інших цінностей, операції, пов’язані з виготовленням грошових знаків і цінних паперів, їх зберіганням, охороною і захистом від підроблення; про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, на базі яких можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва, продукції та технологічних процесів, що мають важливе оборонне чи економічне значення;

Ø у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки; про військове, науково-технічне та інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це завдаватиме шкоди національній безпеці України;

Ø у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність;

Серед організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці застосовують такі: встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обігу носіїв інформації, що становить державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов’язану з державними таємницями; спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов’язано з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю тощо.

Для технічного захисту інформації підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, пов’язану з державними таємницями, зобов’язані використовувати захищені засоби оброблення, передачі, збереження інформації та технічні пристрої її захисту, сертифіковані на відповідність цих засобів і пристроїв нормативам технічної захищеності, вживати криптографічні заходи охорони такої інформації. Оперативні заходи охорони державної таємниці застосовують в ході контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, яку здійснюють органи Служби безпеки України та інші державні органи згідно з чинним законодавством.

Передбачаються такі ступені секретності: “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”.

Рішення про віднесення інформації до державної таємниці діє протягом певного строку: інформація “особливої важливості” – не більше 30 років, для інформації “цілком таємно” – 10 років, інформація “таємно” – 5 років. Після закінчення передбаченого строку дії режиму секретності експерт з питань таємниць робить висновок про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазначеного рішення у межах цих строків.

Є певний перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до державної таємниці, якщо при цьому будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров’ю та безпеці населення:

Ø про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

Ø про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

Ø про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

Ø про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

Ø про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Державну політику щодо державної таємниці забезпечують Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Поиск по сайту: