Організаційно-правові засади управління митною справою

У сучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв’язків особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.

Митне законодавство пройшло свій шлях розвитку. Закон “Про митну справу в Україні” відіграв відчутну роль у цьому розвитку, давши поштовх до прийняття на його основі низки нормативно-правових актів з регулювання митної діяльності і будучи актуальним аж до прийняття у липні 2002 року нового Митного кодексу України.

Митне законодавство України спрямоване на вирішення таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єків митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митна політика України визначається Верховною Радою України.

Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних та юридичних осіб – принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення і дії; гласність.

Згідно з митним кодексом України (далі – МК) митна справа включає до себе: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов’язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою і порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.

У МК також наведені терміни і поняття з якими пов’язана загальна характеристика митної справи, зокрема це митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю та ін.

Митниця є органом виконавчої влади, який входить в єдину систему митних органів України. Митниця забезпечує порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, речей та інших предметів; стягування митних платежів; здійснює митний контроль і митна оформлення тощо. Митниці розташовуються на митному кордоні України, що співпадає з державним кордоном України, в пунктах пропуску на державному кордоні України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне та інше сполучення, а також в інших районах митної території України; в пунктах, розміщених на митному кордоні України там, де він співпадає з межами спеціальних митних зон, а також на території спеціальних митних зон.

Митна територія – сухопутна територія держави, територіальні внутрішні води та повітряний простір над ними. Митна територія України включає до себе також штучні острови, установки і споруди, що створюються в економічній (морській) зоні України, над яким Україна має виключну юрисдикцію стосовно митної справи.

Митний кордон – межі митної території України, а також периметри вільних митних зон і вільних складів.

Митний контроль – сукупність заходів, що здійснюється митним органом України з метою забезпечення додержання законодавчих та інших нормативно-правових актів з митної справи, а також законодавчих актів і міжнародних договорів України, контроль за виконанням яких покладено на митні органи України.

Зона митного контролю - спеціальні зони, які створюються у вздовж митного кордону України (в аеропортах, на митних складах, вантажних терміналах, вокзалах), у місцях митного оформлення, там, де знаходяться митні органи України, та інших місцях з митного здійснення митного контролю.

Митне оформлення – процедура поміщення транспортних засобів товарів у відповідний режим та виконання митним органом процедур митного контролю з справлянням установчих податків і зборів та заповнення відповідних документів.

Митна декларація – заява особи митного органу за встановленою формою, в якій міститься відомості стосовно транспортних засобів і товарів, що переміщується через митний кордон України, або зміни митного режиму відносно транспортних засобів і товарів.

Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначаються у Конституції, законах України (серед них особливе місце належить МК- комплексному закону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України і кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі Держмитслужба України) та інших органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права – адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, в означеній міжнародне. У яких визначені: функції митних органів; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення); митні платежі; митне оформлення; митний контроль; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження та їх виконання.

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України.

Здійснюючи регулювання митної справи, кабінет Міністрів України видає різні нормативні акти: постанови, розпорядження, затверджує різні правила.

Значне місце у регулюванні питань митної справи посідають накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках – методичні рекомендації, вказівки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Такими актами регулюються: правовий статус зони митного контролю; діяльність митних ліцензійних складів; порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах; порядок транзиту зовнішньоторговельних вантажів зовнішнім транспортом; порядок декларування іноземної валюти та ін.

У разі коли потрібно встановити норми і правила, що мають значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймаються спеціальні акти митної служби з зацікавленими міністерствами. Такі акти є обов’язковими до виконання як у митній системі, так і в інших структурах виконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби, Мінфіну, Нацбанку України від 12.09.1995 р. була затверджена “Інструкція про порядок здійснення розрахунків по митних платежах з Державним бюджетом України.

Поиск по сайту: