Структура адміністративно-правових норм

Структура адміністративно-правовї норми – це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємо обумовленості і взаємозалежності складових частин норми.

Структура адміністративно-правової норми, як правило, складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Але адміністративно-правові норми можуть містити разом із санкцією і заохочення.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися даною нормою. Вона може бути абсолютно визначеною (наприклад: “досягши 16-ти річного віку, громадянин зобов’язаний одержати паспорт”) або відносно визначеною,тобто містити елементи адміністративного розсуду, а саме вказівки на можливість її застосування за розсудом правозастосовника. Відносно визначені гіпотези, як правило містять такі формулювання: може бути, у разі необхідності, за доцільністю, у певних випадках тощо (наприклад: у необхідних випадках працівник міліції може перевірити документи, організувати медичний огляд водіїв транспортних засобів).

Диспозиція – це саме правило поведінки, яке сформульовано у вигляді приписів, заборон,дозволів (наприклад 16-ти річному громадянину необхідно здійснити низку дій, щоб одержати паспорт). У Адміністративно-правових нормах диспозиція часто формулюється у вигляді вказівок або припису діяння, яке тягне за собою накладення стягнення.В окремих випадках адміністративно-правова норма може мати й дозвільну диспозицію – коли законодавець дозволяє учасникам відносин домовитися стосовно правил взаємодії поведінки у сфері державного управління. Таким чином регулюються відносини при договорі на управлінські послуги.Як правило, диспозиція адміністративно-правової норми у нормативних актах має абстрактну форму, хоча зустрічається і казуїстична форма, коли зміст диспозиції розкривається шляхом переліку дій, ознак тощо (наприклад, ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якій міститься перелік дій, що складають дрібне хуліганство).

Санкція вказує на вплив, який застосовується державою у випадку порушення тих чи інших правил, передбачених нормою (наприклад: порушення санітарно-гігієнічних правил і норм – тягне за собою накладення штрафу).

Санкції адміністративно-правових норм мають три особливості. По-перше, загальнообов’язкові норми мають санкції у вигляді заходів адміністративного стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт тощо; внутрішньоорганізаційні, як правило, забезпечуються заходами дисциплінарного стягнення – попередження, догана, сувора догана тощо. (У деяких випадках за порушення загальнообов’язкових норм адміністративного законодавства також застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Наприклад, військовослужбовці та інші державні службовці, службова дисципліна яких регламентується дисциплінарними статутами за порушення митних правил, правил рибальства, охоти та за деякі інші проступки, вказані законодавцем у ст.15 Кодексу про адміністративні правопорушення, притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах).

По-друге, санкція у вигляді заходів адміністративного стягнення має універсальний характер, бо вона може застосовуватися за порушення норм інших галузей права. Наприклад, за порушення норм законодавства про працю, за порушення норм екологічного права та ін.

По-третє, санкції у вигляді заходів адміністративного стягнення застосовуються чітко визначеним законодавством колом державних органів та посадових осіб; тоді, коли за порушення вимог організаційних норм дисциплінарні стягнення застосовуються невизначеним колом посадових осіб, інакше кажучи, керівниками будь-якого органу державної влади (прокуратури, суду, органу виконавчої влади тощо).

Треба зазначити, що не всі норми містять санкцію. Так, норми, що регулюють управлінську діяльність, виходять з того, що взаємовідносини між вищестоящими та нижчестоящими адміністративно-управлінськими працівниками будуються на засадах дисциплінарної влади. Наприклад, службові особи митних органів зобов’язані не допускати порушень трудової дисципліни, а також вчинків, несумісних зі статусом працівника митної служби, виявляти пильність, зберігати державну, службову та комерційну таємниці.

Заохочення як елемент правової норми – це публічне визнання заслуг юридичної і фізичної особи у виконанні адміністративно-правових або громадянських обов’язків. Такі заслуги формулюються, як правило, в диспозиції норми.

Щодо цілей, які встановлені для адміністративно-правових норм, то їх основною метою є організація управлінських відносин. Але поряд з нею є й інші цілі, зокрема:

інформаційні – досягненням яких забезпечується необхідний зв’язок суб’єкта і об’єкта управління. Тобто норми описують, що потрібно від учасників управлінських відносин і тим самим інформують їх про належну і можливу поведінку;

охоронні – які спрямовані на забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, оскільки через реалізацію адміністративно-правових норм забезпечується чіткість роботи виконавчо-розпорядчих органів, охорона суспільних відносин, честі, гідності, свобод громадян;

заохочувальні – забезпечується творча активність учасників адміністративно-правових відносин, розвиток їх ініціативи і самостійності у розв’язанні завдань державного управління;

соціально-моральні – забезпечується формування у громадян, державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування відповідної правосвідомості та ставлення до праці, громадського порядку, громадської безпеки, правил співіснування

Таким чином, адміністративно-правова норма, як обов’язкове правило поведінки, встановлене і охороняється державою, його метою є регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління і діяльності органів місцевого самоврядування.

Цим нормам притаманні такі риси:

кожна норма адміністративного права регулює окреме коло управлінських відносин;

норма визначає межі владних адміністративних повноважень. При цьому норми адміністративного права виконуються їх суб’єктами добровільно, без чого неможливе державне управління;

адміністративно-правові норми на відміну від норм других правових систем – динамічні, часто змінюються в залежності від змін в суспільних відносинах;

адміністартивно-правові норми регулюють багаточисленні управлінські відносини і в усіх сферах державного і громадського життя:

а) в сфері економіки;

б) в сфері соціально-культурного будівництва;

в) адміністративно-політичного життя;

г) міжгалузевих сферах управління.

Поиск по сайту: