Лекція 14. Управління обороною України

План

14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.

14.2. Обов’язки органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових

осіб, призовників і військовозобов’язаних щодо виконання правил

військового обліку.

14.1 Організаційно –правові засади управління обороною.

Оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканості, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу, що закріплено в ст. 17 Конституції Укараїни. Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по забезпеченню, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України від 6 грудня 1991 р. “Про оборону України” зі змінами і доповненнями від 20 жовтня 1994 р., 17 жовтня 1995 р., 21 жовтня 1997 р., від 5 жовтня 2000 р[83], а також Закону України від 04 квітня 2006 р. “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”[84].

Оборона України - це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мир­ного життя народу України. Захист Вітчизни є конституційним обов'язком кожного її громадянина, оскільки оборона країни належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу.

Метою оборони України є створення необхідних умов для запобігання воєнному нападу і збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Воєнна доктрина України грунтується на тому, що держава: не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем; праг­не до нейтралітету й додержання неядерних принципів, не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї; не має територіальних претензій до кожної держави і не бачить у жодного народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об'єктом агресії.

Формування і проведення воєнної політики України, законодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва здійснюється виключно Верховною Радою України. Відповідно до ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради належить: оголошення за поданням Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затвердження загальної структури, численості, визначення функцій Збройних Сил України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Зброй­них Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів провведення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію.

Виключно законами України визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного надзвичайного стану та вирішуються інші питання у сфері оборони.

Важливі функції у сфері оборони покладені на Президента України -гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності держави. Президент призначає на посади та звільняє з посади вище командування Збройних Сил України, інших військових фомувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави і приймає рішення у цій сфері, що в наступному затверджується законодавчим органом.

Президент України є головою Ради національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад відповідно до Конституції України. Компетенція і функції Ради національної безпеки і оборони України виз­начаються Законом України від 5 березня 1998 р[85].

Організація оборони, крім формування воєнної політики і воєнної доктрини, включає до себе: розвиток воєнної науки, прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії; підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх дієздатності, бойової та мобілізаційної готовності; вироблення і проведення військово-технічної політики; підготовку населення і території країни до оборони та ін.

Заходи щодо обороноздатності здійснюються Кабінетом Міністрів України, який керує діяльністю підпорякованих йому органів та організаіцій відносно забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами.

Кабінет Міністрів України визначає обсяги для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і веден­ня обліку військовозобов'язаних і призовників та порядок проходження альтернативної служби. Кабінет Міністрів України розробляє нормативно-правові акти, що конкретизують чинне законодавство: "Положення про проходження військової служби громадянами України” та ін., що затверджуються Президентом України. Підготовка допризовників і призовників міністерствами і відомствами, які мають навчально-виховні заклади, органами місцевих державних адміністрацій та органами місцевого самоврядування, які використовують кошти, виділені Міноборони України та іншими військовими формуваннями, здійснюються під керівництвом Кабінету Міністрів України. Він визначає джерела і порядок фінансування мобілізаційної підготовки, створення мобілізаційного резерву, створює та ліквідовує військові навчальні заклади та виконує інші функції у сфері оборони.

Органом державного управління Збройними Силами України є Міністерство оборони України, яке несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони. Міноборони України оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози, бере участь у розробці проекту воєнної доктрини та формуванні оборонного бютжету України, розробляє та подає на розгляд Президента України проекти державних програм будівництва і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння та військової техніки, загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на потреби оборони.

Міноборони України здійснює керівництво бойовою, оперативно-технічною та морально-психологічною підготовкою військ, воєнною наукою, проводить військово-наукові дослідження, організує і забезпечує військово-патріотичне виховання особового складу, здійснює координаційні, контрольні та інші повноваження у сфері оборони.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують: виконання вимог чинного законодавства України з питань оборони посадовими особами, громадянами, підприємствами, установами і організаціями; вирішують завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобілізаційної готовності; організують призов громадян на дійсну військову службу; сприяють проведенню навчальних зборів, початкової військової підготовки допризовної молоді та виконують інші функції у сфері оборони, передбачені законодавством України.

3 метою створення необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та забезпечення потреб держави в особливий період і на випадок стихійного лиха, аварій та катастроф здійснюється мобілізаційна підготовка.[86]

Мобілізаційна підготовка господарства України, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, є складовою частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядува­ння, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності.

Підприємства, установи і організації виконують державні замовлення і договори по виробництву і поставці озброєння та іншої продукції для потреб оборони, здійснюють наукові розробки, дослідження, виконують військово-транспортні зобов'язання та інші завдання, визначені чинним законодавством.

Воєнний стан вводиться в окремих місцевостях або на всій території України у випадках оголошення стану війни або загрози воєнного напа­ду (агресії). Рішення про введення воєнного стану, згідно п. 20 ст. 106 Конституції України, приймає Президент України.

За Конституцією України (п. 22 ст. 85) затвердження загальної структури Збройних Сил Україи, їх чисельності, а також визначення функцій є компетенція Верховної Ради України[87].

Загальне керівництво Збройними Силами України здійснює Прези­дент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво у цій сфері здійснює Міноборони України, функції та завдання якого визначаються чинним законодавством та Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України. Структуру Міноборони України затверджує Кабінет Міністрів України.

Міноборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у сфері оборони та військового будівництва, мобілізаційну і бойову готовність та підготовку Збройних Сил України до виконання покладених на них завдань. Відповідно до покладених на нього завдань Міноборони України бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони та військового будівництва, розробленні проекту воєнної доктрини, проекту концепції військового будівництва, державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України, Розвитку озброєння та військової техніки, пропозицій щодо застосування Збройних Сил України; оцінює воєнно-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози; здійснює функції державного замовника в оборонній сфері, забезпечення Збройних Сил України продовольством, речовими та іншими матеріальними ресурсами; проводить кадрову політику; керує економічною і фінансовою роботою в Збройних Силах України та ін.

Міністр оборони України видає накази і директиви, організує і контролює їх виконання. Накази і директиви з питань будівництва та розвитку Збройних Сил України, їх бойової та мобілізаційної готовності, оператив­ної та бойової підготовки, організаційних заходів та інспектування військ Міністр оборони України видає разом з Начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Міністр оборони України в разі необхідності може видавати спільні акти з керівниками органів військових формувань, центральних та місцевих органів виконавчої влади.

У Мінобороні України утворюється колегія. Членів колегії та Положення про колегію затверджує Президент України за поданням Міністра оборони України.

У структурі Збройних Сил України важливе місце посідає Генера­льний штаб - окрема складова частина Міноборони України, що є головним військовим органом з планування оборони держави і оперативного управління Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями. Генеральний штаб підпорядкований Міністрові оборони України. У воєнний час Генеральний штаб є робочим органом Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України з стратегічного планування, застосу­вання Збройних Сил України. Генеральний штаб очолює Начальник, який за посадою є першим заступником Міністра оборони України.

Повноваження Генерального штабу Збройних Сил України визначаються Положенням, затвердженим Указом Президента України.

Значне місце в управлінні Сухопутними військами Збройних Сил України відводиться трьом оперативним командуванням: Південному, Західному, Північному. До системи Сухопутних військ України входять армійські корпуси, окремі механізовані бригади, артилерійські дивізії та інші військові частини, які очолюються відповідними командувачами та штабами. Кадри для цього виду військ готують відповідні самостійні військові інститути.

Безпосередні зв’язки Збройних Сил України з населенням здійснюються через військові комісаріати АРК, областей, районів.

Збройні Сили України комплектуються військовослужбовцями відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 04 квітня 2006 р[88]. Загальний військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також права охоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов’язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов’язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України “Про альтернативну (невійськову) службу”. Військовий обов’язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Виконання військового обов’язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об’єднані районні), міські (об’єднані міські) військові комісаріати (далі – районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом. Порядок утворення та повноваженя територіальних центрів, філіалів комплектування військовослужбовцями за контрактом визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних

дільниць;

призовники – особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;

військовозобов’язані – особи, які перебувають у запасі для

комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти – військовозобов’язані, які у добровільному порядку

проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов’язані:

Ø прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних:

Ø проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату;

Ø проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі;

Ø виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Військовослужбовці та військовозобов'язальні поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів, офіцерський склад (молодший, старший, вищий).

Призовний вік починається з вісімнадцяти років. Призов здійснюється у встановлені строки згідно з Указом Президента України.

На військову службу в добровільному порядку приймаються особи, які відповідають вимогам військової служби. 3 ними укладається контракт.

Альтернативна служба запроваджена замість проходження строкової військової служби. Право на альтернативну службу як вид виконання загального військового обов'язку мають за наявності справжніх релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих згідно з законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає ко-ристування зброєю та службу в збройних силах.

Порядок проходження альтернативної служби врегульований законом “Про альтернативну (невійськову) службу”.

Підготовка громадян України до військової служби включає патріотичне виховання, допризовну підготовку, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку у військових оркестрах, військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, військову підготовку у вищих навчальних закладах за програмою підготовки офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови.

Відповідальність за організацію та проведення підготовки громадян України до військової служби в межах повноважень покладається на Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи Товариства сприяння обороні України. До цієї роботи можуть залучатись інші об’єднання громадян відповідно до їх статутів.

Порядок організації та проведення допризовної підготовки та підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей визначається Положенням про допризовну підготовку та Положенням про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за організацією і проведенням допризовної підготовки та підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, програмним і методичним забезпеченням цієї підготовки здійснюється Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Допризовна підготовка включається до Державного стандарту повної середньої освіти професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів у разі, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень здобувається на основі базової середньої освіти та проводиться за програмами, погодженими з Міністерством оборони України.

Підготовка з військово-технічних спеціальностей проводиться таким чином:

Ø призовників — учнів професійно-технічних навчальних закладів,

які навчаються в них за професіями, спорідненими з військово-обліковими спеціальностями,— безпосередньо в цих закладах;

Ø призовників, які працюють, і тих, хто тимчасово не працює, а

також учнів професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються в них за професіями, не спорідненими з військово-обліковими спеціальностями, — у професійно-технічних навчальних закладах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України.

До навчання залучаються призовники, які досягли 17-річного віку, придатні за станом здоров’я до військової служби та підлягають призову на строкову військову службу після закінчення навчання.

Кількість призовників, які підлягають підготовці з військово-технічних спеціальностей, та перелік цих спеціальностей визначаються Міністерством оборони України разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.

Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями.

Порядок проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.

Громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у вищому навчальному закладі, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями.

Законом передбачена приписка громадян України до призовних дільниць.

Приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Для проведення приписки громадян України у районах (містах) утворюються призовні дільниці. До призовних дільниць щороку протягом січня — березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання.

Не підлягають приписці до призовних дільниць громадяни України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Керівники житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, які здійснюють експлуатацію будинків, органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов’язаних і призовників, а також керівники інших підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щороку в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов’язані подавати до відповідних районних (міських) військових комісаріатів списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов’язані особисто прибути до районного (міського) військового комісаріату в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.

Для проведення приписки громадян України до призовних дільниць у районних (міських) військових комісаріатах утворюються комісії з питань приписки у такому складі:

Ø голова комісії — районний (міський) військовий комісар;

Ø члени комісії:

Ø представник районного (міського) органу управління освітою;

Ø представник структурного підрозділу районного (міського)

органу внутрішніх справ, який проводить роботу з неповнолітніми;

Ø лікар, який організовує роботу медичного персоналу з медичного

огляду громадян України, які підлягають приписці;

Ø психолог соціальної служби районної державної адміністрації

(виконавчого органу міської ради);

Ø секретар комісії.

Персональний склад районної (міської) комісії з питань приписки, порядок її проведення затверджуються щороку головою районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради).

На районні (міські) комісії з питань приписки покладаються:

Ø організація і проведення медичного огляду допризовників, які

викликаються на комісію, визначення їх придатності для військової служби;

Ø виявлення і попередній відбір кандидатів для направлення до

вступу на навчання у вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

Ø направлення призовників, придатних за медичними та іншими

показниками, для проходження підготовки з військово-технічних спеціальностей;

Ø направлення для медичного огляду до призовної комісії

Автономної Республіки Крим, обласних або Київської міської призовних комісій призовників, яких визнано непридатними до військової служби за станом здоров’я, та таких, що виявили незгоду з результатами медичного огляду;

Ø прикріплення до лікувально-профілактичних закладів за місцем

проживання громадян України, яких визнано під час приписки тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я, та таких, що потребують обстеження або медичного нагляду. Відвідування лікувально-профілактичних закладів згідно з рішенням комісії з питань приписки для громадян-допризовників обов’язкове;

Ø прикріплення до відповідних навчальних закладів громадян

України, які мають низьку освітню підготовку або не володіють чи недостатньо володіють державною мовою;

Ø організація роботи з вивчення особистості призовників, їх

морально-ділових якостей та сімейного стану;

Ø зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий

облік військовозобов’язаних громадян.

Громадянам України, приписаним до призовних дільниць, видаються посвідчення про приписку, роз’яснюються права та обов’язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі — громадяни призовного віку).

Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин.

Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами.

Після набрання чинності Указу Президента України щодо проведення чергового призову:

Ø призовники, яким надійшла повістка районного (міського)

військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов’язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці;

Ø у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла,

громадяни призовного віку зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;

Ø призовники, які змінили місце проживання, зобов’язані в

семиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік;

Ø керівники підприємств, установ, організацій і навчальних

закладів незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.

У ході проведення чергового призову зміна місця військового обліку громадян призовного віку не допускається, за винятком підтверджених відповідними документами випадків, які передбачають:

Ø переведення на роботу в іншу місцевість;

Ø переїзд на нове місце проживання;

Ø прийняття до навчального закладу і вибуття в іншу місцевість

для продовження навчання;

Ø направлення за розподілом на роботу в іншу місцевість після

закінчення навчального закладу.

У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного (міського) військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом.

Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

Ø перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші

обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;

Ø смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних

брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.

Поиск по сайту: