Організація нотаріальної служби

Нотаріат в Україні -це правовий інститут, покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом вчинення нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими особами.[102]

Головними завданнями нотаріалъної служби є: охорона прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави, їх власності шляхом здійснення певних нотаріальних дій; профілактика правопорушень; зміцнення законності. Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби закріплена Законом України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат»[103].

Згідно з цим Законом вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Закон надав державним і приватним нотаріусам право посвідчувати угоди; видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; видавати свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів; видавати дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори; засвідчувати вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчувати факт, що громадянин є живим; посвідчувати факт перебування громадянина в певному Місці та вчиняти інші нотаріальні дії.

Державні нотаріуси мають дещо більші повноваження, ніж приватні. Згідно з законодавством тільки державні нотаріуси уповноважені накладати і знімати заборони відчуження жилого будинку, квартири та іншого нерухомого майна: видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя; видавати свідоцтва про право на спадщину; вживати заходів до охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а також підпису батьків, або опікуна (піклувальника) на згоду про усиновлення дитини. Крім цього, державні нотаріуси надають населенню додаткові послуги правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуги технічного характеру. Порядок здійснення цих послуг врегульований відповідним Положенням, затвердженим наказом Мін’юсту України від 4 січня 1998р[104].

В населених пунктах, де немає державного або приватного нотаріуса, певні нотаріальні дії здійснюють посадові особи виконавчих комітетів сілъсъких, селищних та місъких рад. Вичерпний перелік нотаріальних дій, які вчиняються цими посадовими особами, закріплений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженою наказом Мін’юсту України від 25 серпня 1994 р[105].

За кордоном виконання нотаріальних дій покладено на консульські установи України, їх повноваження по здійсненню нотаріальних дій закріплені в Законі України “Про нотаріат”.

Керівництво державними нотаріальними конторами полягає у визначенні мережі і дислокації нотаріальних контор, організації їх роботи та здійсненні заходів щодо її вдосконалення, підборі і розставленні працівників державних нотаріалъних контор, підвищенні їх кваліфікації. Відкриває і ліквідовує державні нотаріальні контори Мін’юст України, а затверджують їх штати відповідні управління юстиції. Органи юстиції також справляють певний організуючий вплив на діяльність приватних нотаріусів — видають та анулюють реєстраційні посвідчення, сприяють виділенню їм приміщень, наданню пільг по стягненню орендної плати.

Мін’юст України розробляє і видає правові акти, рекомендації і роз'яснення з питань організаційного та методичного забезпечення діяльності нотаріусів. Так, Мін’юстом України затверджені обов'язкові для всіх нотаріусів Правила ведення нотаріального діловодства[106], інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та низка інших відомчих актів, що регулюють їх діяльність. Органи юстиції забезпечують належний рівень професійної підготовленості осіб, які займаються нотаріальною діяльністю. На посаду нотаріуса призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту і пройшли стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склали кваліфікаційний іспит та одержали свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю.

При Головному управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій діє кваліфікаційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджено наказом Мін’юсту України від 28 грудня 1993 р[107]. Положення закріплює порядок роботи кваліфікаційної комісії нотаріату та її повноваження, головним з яких є прийняття за результатами іспитів рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Контроль за діяльністю кваліфікаційних комісій нотаріату здійснює Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Мін’юсті України, Положення про яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р[108]. Склад комісії (чотири нотаріуси, три представники від Мін’юсту України і два представники від Української нотаріальної палати) затверджується наказом Мін’юсту України. Комісія розглядає скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності; вирішує питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу; розробляє і затверджує програму і порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір займатися нотаріальною діяльністю.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади проводиться Головним управлінням юстиції в АРК, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Ці управління також здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної діялъності та припиняють її в зазначених Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності випадках[109]. Підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності є свідоцтво, яке видається Мін’юстом України згідно з Положенням про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю[110].

У здійсненні своїх повноважень нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, є незалежними і керуються в своїй діяльності тільки законодавством України, а на території АРК, крім того, — законодавством АРК, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Для забезпечення чіткої системи і діяльності Мінюсту України Постановою Кабінету Міністрів України № 1272 від 14 липня 1999 р. створено Державне підприємство “Інформаційний центр”, який в централізованому порядку здійснює державний реєстр: обтяжень рухомого майна; довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку; спеціальних бланків нотаріальних документів; нотаріусів України; заборон відчуження об’єктів нерухомого майна; об’єднань громадян та благодійних організацій; прав власності на нерухоме майно.

Нотаріус — це посадова особа, наділена повноваженнями вчи­няти нотаріальні дії, передбачені законом. При здійсненні но­таріальної діяльності нотаріус як особа, яка виконує делеговані їй державою функції, шляхом надання кваліфікованих юридич­них порад забезпечує дотримання єдності інтересів громадян та держави. Водночас нотаріус несе відповідальність за вчинення нотаріальних дій відповідно до закону.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю (далі — свідоцтво) може бути видане громадянину України, який має ви­ні у юридичну освіту (університет, академія, інститут), пройшов стажування в державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, та склав кваліфікаційний іспит.

Свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Свідоцтво видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юс­тиції Республіки Крим, обласному, Київському та Севастополь­ському управліннях юстиції, а у випадку успішного складання особою повторного іспиту Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України — на підставі її рішення.

За видачу свідоцтва необхідно внести відповідну плату на ра­хунок Міністерства юстиції України. Розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю встанов­люється постановою Кабінету Міністрів України від 22 Лютого 1994 р., зі змінами, внесеними згідно з постановою КМ від 8 черв­ня 1996 р. Зараз встановлено плату за видачу такого свідоцтва в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за видачу його дубліката — в розмірі 50% цієї суми.

Від плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріаль­ною діяльністю звільняються нотаріуси, які на день набрання чинності Законом України “Про нотаріат” працювали в держав­них нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юс­тиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота яких безпосередньо пов’язана з керівницт­вом і контролем за діяльністю нотаріату.

Відмова у видачі свідоцтва можлива в тих випадках, коли на момент звернення із заявою виникли обставини, які взагалі пе­решкоджають видачі свідоцтва, а усунути їх не можна. У Поло­женні про порядок видачі свідоцтва наведено підстави, що дають можливість застосування цього повноваження, зокрема:

- втрата особою громадянства України;

- винесення щодо цієї особи обвинувального вироку, який
набрав чинності;

- винесення ухвали про застосування примусових заходів ме­дичного характеру, що набрала законної сили;

- винесення рішення суду, що набрало законної сили, про об­меження дієздатності особи, визнання її недієздатною;

- інші випадки, передбачені законом України “Про нотаріат”.

Важливою гарантією захисту прав особи, яка бажає зайнятися нотаріальною діяльністю, є її право оскаржити відмову у видачі свідоцтва у суді. Така скарга подається до суду в місячний термін від дня одержання відмови і розглядається в порядку проваджен­ня, що виникає з адміністративно-правових відносин.

Залишення заяви про видачу свідоцтва без розгляду можливе тоді, коли виникли обставини, які на цей момент перешкоджа­ють видачі свідоцтва, але надалі їх можна буде усунути. Такою обставиною є неподання всіх необхідних документів для видачі свідоцтва, передбачених п. З Положення Міністерства юстиції України “Про порядок видачі свідоцтва про право на заняття но­таріальною діяльністю”.

В разі втрати або пошкодження свідоцтва видається його дублікат.

Виходячи з того, що кожна особа, яка має намір зайнятися но­таріальною діяльністю, повинна отримати для цього свідоцтво, припинення нотаріальної діяльності обумовлюється анулюванням такого свідоцтва.

Анулювання свідоцтва щодо як державних, так і приватних нотаріусів вирішується Міністерством юстиції України. Це можливо як з власної ініціативи нотаріуса, так і за поданням відповідного управління юстиції. Власна ініціатива — це волевиявлення самого нотаріуса на припинення нотаріальної діяльності а особистих обставин, що їх він має вказати в своїй заяві про ану­лювання свідоцтва.

Реалізація інших підстав анулювання свідоцтва залежить від дій відповідного управління юстиції і настає незалежно від волі нотаріуса.

Передбачені законодавством підстави анулювання свідоцтва Міністерством юстиції України за поданням управління юстиції (ст. 12 Закону України “Про нотаріат”) спрямовані на забезпе­чення належного порядку вчинення нотаріальних дій; їх ре­алізація дає можливість усунути від нотаріальної діяльності тих нотаріусів, які порушують закон або через об'єктивні, незалежні від них обставини не можуть проводити цю діяльність.

Закон прямо передбачає такі підстави анулювання свідоцтва:

а)втрата громадянства України або виїзду за межі України
на постійне проживання;

б)винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду,
який набрав чинності;

в)винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса приму­сових заходів медичного характеру, що набрала законної сили.
Це може бути тоді, коли нотаріус учинив суспільно небезпечне
діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворів до
винесення вироку на душевну хворобу;

г)винесення постанови про припинення кримінальної справи
щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі
підстави—такі підстави, коли винність нотаріуса у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі доказами, але через певні передбачені законом обставини він звільняється від кримінальної відповідальності.

д)винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса,
визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її
померлою.

є) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодав­ства при вчиненні нотаріальних дій або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, ор­ганізацій, громадян.

є) невідповідність нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності.

ж) перебування нотаріуса в штаті інших державних, приват­них та громадських організацій, заняття підприємницькою і по­середницькою діяльністю, а також виконання іншої оплачува­ної роботи, крім складання, проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок з них, дачі роз'яснень з питань вчи­нення нотаріальних дій і консультацій правового характеру, за­няття викладацькою і науковою роботою у вільний від роботи час.

з) порушення вимог щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій.

і) вчинення нотаріальних дій на своє ім'я і від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх ро­дичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом.

Свідоцтво анулюється Міністерством юстиції України за подан­ням управлінь юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Подання Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юс­тиції обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій.

Правовою гарантією захисту прав нотаріуса при анулюванні свідоцтва є його право оскаржити ці дії до суду в місячний термін від дня одержання рішення про анулювання свідоцтва. Скарга розглядається в порядку провадження, що виникає з адміністра­тивно-правових відносин.

Поиск по сайту: