Соціально –культурного життя

Соціально-культурна сфера - це сфера духовного (нематеріального за своїм характером) життя людей, пов'язана з їх освітою, вихованням, інтелектуально-культурним розвитком, охороною їх здоров'я, соціальним забезпеченням та задоволенням інших соціально-культурних потреб людини.

За Конституцією об'єктами державного управління в сфері соціально-культурного життя виступають суспільні відносини, що складаються в галузях:

• охорони здоров'я, фізкультури і спорту;

• освіти і науки;

• культури і мистецтва;

• праці та соціального захисту населення.

Крім Верховної Ради України як органу держави, що законодавчо врегульовує відносини в соціально-культурній сфері, суттєву роль в управлінні цією сферою відіграє Президент України та Кабінет Міністрів України як державні органи, які здійснюють загагальне керівництво соціально-культурним будівництвом в державі.

Кабінет Міністрів України через підвідомчі йому органи виконавчої влади, Президент України через свій Секретаріат забезпечують:

реалізацію політики держави у соціально-культурній сфері;

створює умови для функціонування достатньої мережі державних соціально-культурних закладів та установ різноманітного призначення з урахуванням регіональних особливостей;

здійснює фінансове та матеріально-технічне забезпечення цих організацій;

сприяє відповідній підготовці кадрів для галузей цієї сфери;

організовує розробку та реалізацію національних (загальнодержавних) та регіональних програм соціально-культурного розвитку;

здійснює координацію діяльності окремих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у названій сфері та ін.

Відповідно до чинного законодавства певні повноваження в соціально-культурній сфері мають місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Безпосередньо ж державне управління в сфері соціально-культурного будівництва здійснюють уповноважені на те центральні органи виконавчої влади та їх регіональні структурні підрозділи.

До системи центральних органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного будівництва відносяться:

- міністерства:

освіти і науки;

культури і мистецтв;

охорони здоров'я;

праці та соціальної політики;

державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України;

інформаційної політики, телебачення і радіомовлення;

молодіжної політики, спорту і туризму;

у справах релігій;

у справах ветеранів;

Вища атестаційна комісія;

Пенсійний фонд.

Зміст і характер функцій управління, форм та методів управлінської діяльності у сфері соціально-культурного будівництва мають свої особливості. Тут переважно застосовуються методи переконання, загальноорганізаційного, рекомендаційного та стимулюючого характеру, творчого спонукання, матеріального та морального заохочення тощо.

18.2. Управління охороною здоров`я.

Охорона здоров'я — це система заходів, спрямованнх на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Стаття 3 Конституції України наголошує, що здоров'я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої — один з головних обов'язків держави.

Згідно ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Основу державної політики у сфері охорони здоров'я формує Верховна Рада України шля­хом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я.

Для вирішення питань формування державної політики охорони здоров'я при Верховній Раді України можуть створюватися дорадчі та експертні органи з провідних фахівців у галузі охорони здоров'я та представників громадськості. Порядок створення та діяльності цих органів визначається Верховною Радою України.

Виходячи з Конституції України, держава гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом: створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я; організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

Складовою державної політики охорони здоров'я в Україні є місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого і регіонального самоврядування та відображають специфічні потреби охорони здоров'я населення, яке проживає на відповідних територіях.

Особливу роль у цьому процесі відіграє Президент України. Його щорічна доповідь Верховній Раді, передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльністъ в галузі охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я (МОЗ).

Рішення Міністерства охорони здоров'я, видані у межах його компетенцій, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування реалізують державну політику охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

Основними завданнями Міністерства охорони здоров'я України є:

розробка пріоритетних напрямів діяльності національної служби

охорони здоров'я;

забезпечення гарантованого рівня кваліфікованої медичної

допомоги населенню закладами охорони здоров'я усіх форм власності;

здійснення заходів, спрямованих на розвиток профілактичного

напряму в охороні здоров'я населення, формування здорового способу

життя;

забезпечення надання державними закладами охорони здоров'я

загальнодоступної, переважно безплатної, внсококваліфікованої

медичної допомоги населенню;

сертифікація рівня медичних послуг, що надаються населенню

закладами охорони здоров'я незалежно від форм власності та особами,

які займаються індивідуальною медичною діяльністю;

розробка прогнозів і показників розвитку національної служби

охорони здоров'я, пов'язаних із змінами форм власності;

охорона материнства і дитинства;

розробка і координація заходів щодо забезпечення санітарно-

епідемічного благополуччя населення;

здійснення медичного контролю і видача дозволів на

застосування ліків і методик, організацію промислового внпуску або

закупівлю лікарських засобів, бактерійних і вірусних препаратів,

інших виробів медичного призначення, нагляд за їх постачанням

населенню та закладам охорони здоров'я;

розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі

медицини і забезпечення їх ефективності, впровадження в практику

досягнень науки, техніки і передового досвіду;

організація підготовки медичних фармацевтичних працівників,

удосконалення їх знань і практичних навичок;

координація розвитку мережі закладів охорони здоров'я.

МОЗ очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів Міністерства.

Для погодження вирішення питань, що належать до повноважень МОЗ, обговорення найважливіших напрямів діяльності і розвитку галузі у Міністерстві утворюється колегія в складі Міністра (Голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників міністерства, представників республіканських громадських організацій. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади.

3 метою проведення науково-методичної роботи щодо розвитку медичної науки, визначення її пріоритетних напрямів, організації фундаментальних досліджень медикобіологічного профілю, експертизи наукових програм, співробітництва з Академією наук, науковими установами інших країн у МОЗ створюється вчена медична рада.

Для встановлення гігієнічних регламентів і реєстрації хімічних речовин, впровадження в практику нових виробів медичної техніки і лікувальних засобів, а також імунобіологічних препаратів при МОЗ створюються на громадських засадах комітети з нової медичної техніки, гігієнічної регламентації та реєстрації хімічних речовин, стандартизації і контролю медичних та імунобіологічних препаратів.

Поиск по сайту: