|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Соціально –культурного життя
Соціально-культурна сфера - це сфера духовного (нематеріального за своїм характером) життя людей, пов'язана з їх освітою, вихованням, інтелектуально-культурним розвитком, охороною їх здоров'я, соціальним забезпеченням та задоволенням інших соціально-культурних потреб людини. За Конституцією об'єктами державного управління в сфері соціально-культурного життя виступають суспільні відносини, що складаються в галузях: • охорони здоров'я, фізкультури і спорту; • освіти і науки; • культури і мистецтва; • праці та соціального захисту населення. Крім Верховної Ради України як органу держави, що законодавчо врегульовує відносини в соціально-культурній сфері, суттєву роль в управлінні цією сферою відіграє Президент України та Кабінет Міністрів України як державні органи, які здійснюють загагальне керівництво соціально-культурним будівництвом в державі. Кабінет Міністрів України через підвідомчі йому органи виконавчої влади, Президент України через свій Секретаріат забезпечують: реалізацію політики держави у соціально-культурній сфері; створює умови для функціонування достатньої мережі державних соціально-культурних закладів та установ різноманітного призначення з урахуванням регіональних особливостей; здійснює фінансове та матеріально-технічне забезпечення цих організацій; сприяє відповідній підготовці кадрів для галузей цієї сфери; організовує розробку та реалізацію національних (загальнодержавних) та регіональних програм соціально-культурного розвитку; здійснює координацію діяльності окремих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у названій сфері та ін. Відповідно до чинного законодавства певні повноваження в соціально-культурній сфері мають місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Безпосередньо ж державне управління в сфері соціально-культурного будівництва здійснюють уповноважені на те центральні органи виконавчої влади та їх регіональні структурні підрозділи. До системи центральних органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного будівництва відносяться: - міністерства: освіти і науки; культури і мистецтв; охорони здоров'я; праці та соціальної політики; державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України; інформаційної політики, телебачення і радіомовлення; молодіжної політики, спорту і туризму; у справах релігій; у справах ветеранів; Вища атестаційна комісія; Пенсійний фонд. Зміст і характер функцій управління, форм та методів управлінської діяльності у сфері соціально-культурного будівництва мають свої особливості. Тут переважно застосовуються методи переконання, загальноорганізаційного, рекомендаційного та стимулюючого характеру, творчого спонукання, матеріального та морального заохочення тощо.
18.2. Управління охороною здоров`я. Охорона здоров'я — це система заходів, спрямованнх на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Стаття 3 Конституції України наголошує, що здоров'я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої — один з головних обов'язків держави. Згідно ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Основу державної політики у сфері охорони здоров'я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров'я, визначення її мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження переліку комплексних і цільових загальнодержавних програм охорони здоров'я. Для вирішення питань формування державної політики охорони здоров'я при Верховній Раді України можуть створюватися дорадчі та експертні органи з провідних фахівців у галузі охорони здоров'я та представників громадськості. Порядок створення та діяльності цих органів визначається Верховною Радою України. Виходячи з Конституції України, держава гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом: створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я; організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я; подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров'я; організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я. Складовою державної політики охорони здоров'я в Україні є місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого і регіонального самоврядування та відображають специфічні потреби охорони здоров'я населення, яке проживає на відповідних територіях. Особливу роль у цьому процесі відіграє Президент України. Його щорічна доповідь Верховній Раді, передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України. Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльністъ в галузі охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я (МОЗ). Рішення Міністерства охорони здоров'я, видані у межах його компетенцій, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій. Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров'я, визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров'я. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування реалізують державну політику охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством. Основними завданнями Міністерства охорони здоров'я України є: розробка пріоритетних напрямів діяльності національної служби охорони здоров'я; забезпечення гарантованого рівня кваліфікованої медичної допомоги населенню закладами охорони здоров'я усіх форм власності; здійснення заходів, спрямованих на розвиток профілактичного напряму в охороні здоров'я населення, формування здорового способу життя; забезпечення надання державними закладами охорони здоров'я загальнодоступної, переважно безплатної, внсококваліфікованої медичної допомоги населенню; сертифікація рівня медичних послуг, що надаються населенню закладами охорони здоров'я незалежно від форм власності та особами, які займаються індивідуальною медичною діяльністю; розробка прогнозів і показників розвитку національної служби охорони здоров'я, пов'язаних із змінами форм власності; охорона материнства і дитинства; розробка і координація заходів щодо забезпечення санітарно- епідемічного благополуччя населення; здійснення медичного контролю і видача дозволів на застосування ліків і методик, організацію промислового внпуску або закупівлю лікарських засобів, бактерійних і вірусних препаратів, інших виробів медичного призначення, нагляд за їх постачанням населенню та закладам охорони здоров'я; розвиток пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі медицини і забезпечення їх ефективності, впровадження в практику досягнень науки, техніки і передового досвіду; організація підготовки медичних фармацевтичних працівників, удосконалення їх знань і практичних навичок; координація розвитку мережі закладів охорони здоров'я. МОЗ очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, встановлює ступінь відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів Міністерства. Для погодження вирішення питань, що належать до повноважень МОЗ, обговорення найважливіших напрямів діяльності і розвитку галузі у Міністерстві утворюється колегія в складі Міністра (Голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників міністерства, представників республіканських громадських організацій. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади. 3 метою проведення науково-методичної роботи щодо розвитку медичної науки, визначення її пріоритетних напрямів, організації фундаментальних досліджень медикобіологічного профілю, експертизи наукових програм, співробітництва з Академією наук, науковими установами інших країн у МОЗ створюється вчена медична рада. Для встановлення гігієнічних регламентів і реєстрації хімічних речовин, впровадження в практику нових виробів медичної техніки і лікувальних засобів, а також імунобіологічних препаратів при МОЗ створюються на громадських засадах комітети з нової медичної техніки, гігієнічної регламентації та реєстрації хімічних речовин, стандартизації і контролю медичних та імунобіологічних препаратів.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |