Виселення наймачів із жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів

Розірвання договору найму жилого приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду з подальшим виселенням наймачів є винятковим заходом і допускається лише з підстав, установлених законом.

При виселенні із займаного жилого приміщення у Житловому кодексі передбачені випадки, коли особам яких виселяють із займаного приміщення інше житло повинне надаватись у обов’язковому порядку, і випадки, коли житло може надаватись за рішенням компетентних органів.

Так, відповідно до статті 110 Житлового кодексу не можуть бути виселені із займаного жилого приміщення без надання іншого благоустроєного житла громадяни, яких виселяють у зв’язку з тим, що:

1) будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

2) будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

3) будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Згідно зі статтею 114 Житлового кодексу питання про можливість надання іншого житла вирішується при виселенні:

1) робітників і службовців та членів їх сімей, що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв’язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину. Списки таких підприємств, установ, організацій затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, відносно яких позбавлені батьківських прав.

За загальним правилом, громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім’ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил України та прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, може бути виселено із займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. У такому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок із Збройними Силами України.

Порядок надання жилого приміщення у зв’язку із знесенням будинку або переобладнанням будинку (жилого приміщення) в нежилий передбачений статтею 111 Житлового кодексу, а саме:

1) якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, яких виселяють з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої ради, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, – цією організацією;

2) якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв’язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається громадянам, яких виселяють, державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення – виконавчим комітетом місцевої ради.

Стаття 116 Житлового кодексу передбачає випадки виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, а саме, коли має місце:

1) систематичне руйнування чи псування жилого приміщення;

2) використання жилого приміщення не за призначенням;

3) систематичне порушення громадського спокою;

4) унеможливлення для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку за умови, що заходи запобігання та громадського впливу виявились безрезультатними. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною;

5) визнання ордеру недійсним;

6) самоправне зайняття жилого приміщення.

Гарантією дотримання прав та законних інтересів осіб, яких виселяють із займаного жилого приміщення, є положення статті 109 Житлового кодексу, яка гласить, що виселення із жилого приміщення повинно провадитись у судовому порядку.

Необхідно зазначити, що із Житлового кодексу досі не виключена норма відповідно до якої допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Проте, необхідно взяти до уваги той факт, що дане положення є застарілим, оскільки суперечить статті 47 Конституції України, яка гласить, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Таким чином, можна зробити важливий висновок про те, що положення житлового законодавства стосовно адміністративного виселення втратили силу як такі, що прийняті до набуття чинності Конституцією України.

Поиск по сайту: