Плата за комунальні послуги

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу з наймачів (власників) жилих приміщень крім квартирної плати стягується плата за надані комунальні послуги.

Комунальні послуги – це сфера діяльності житлово-комунальних та інших установ і організацій, пов’язана із забезпеченням наймачів і власників жилих та інших приміщень водою, природним газом, електричною та тепловою енергією, відведення стоків, утриманням та експлуатацією будинків і прибудинкової території, вивезенням та знешкодженням побутових відходів і сміття, утриманням у належному стані ліфтового господарства тощо.

Необхідно зазначити, що в юридичній літературі немає єдиної думки щодо питання правової природи відносин по забезпеченню громадян комунальними послугами. Деякі автори виключають ці правовідносини з кола житлових відносин, вважаючи їх самостійним видом договірних зобов’язань. Інші вважають, що відносини між житлово-комунальними організаціями і громадянами по наданню останнім комунальних послуг є складовою частиною житлових правовідносин, тобто що вони є невіддільними від відносин, які виникають у процесі користування жилими приміщеннями.

Ця позиція видається найбільш прийнятною, оскільки сучасне жиле приміщення (жилий будинок) включає в якості невід’ємних складових елементів різноманітне інженерне обладнання (електричне, газове, сантехнічне, а також обладнання, яке забезпечує водопостачання, сміттєзбирання тощо). Громадяни, отримуючи ордер на вселення в жиле приміщення, одночасно набувають прав по користуванню цим обладнанням.

Таким чином, плата за комунальні послуги – це складова частина житлових правовідносин, яка полягає у здійсненні споживачами грошових платежів водо-, тепло-, електро-, газопостачальним та іншим житлово-комунальним підприємствам за надання комунальних послуг.

Тариф на житлово-комунальні послуги – це розмір плати за надання комунальної послуги, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування витрат та програму розвитку об’єктів житлово-комунального господарства, прийнятої органом місцевого самоврядування.

Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. №733 “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” з метою реалізації основних засад економічної та соціальної політики, в Україні скорочено обсяги державного регулювання цін і тарифів.

Тому, за загальним правилом, тарифи на житлово-комунальні послуги затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади та органами самоврядування, як правило, на рік за поданням підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, і в разі необхідності можуть коригуватися з урахуванням зміни обставин, що впливають на їх величину.

Такий підхід дозволяє, по-перше, формувати економічно обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги, по-друге, забезпечувати господарську самостійність підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, підвищувати їх відповідальність за надані послуги.

Основними завданнями введення економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги є:

H захист інтересів споживачів, у тому числі населення, при переході галузі на режим беззбиткового функціонування;

H запобігання необґрунтованому завищенню тарифів;

H забезпечення раціонального планування місцевих бюджетів;

H створення механізму регулювання цін на послуги підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, на локальних товарних ринках шляхом контролю рівня витрат і прибутку при укладенні договорів на обслуговування.

Важливою гарантією забезпечення конституційних прав громадян України і недопущення звуження їх змісту та обсягів (статті 22 і 48 Конституції України) є постанова Верховна Рада України від 18 березня 1999 року "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України", у якій вона визначила:

1) встановити плату за житло і комунальні послуги не більше 15% фактично отриманого сукупного доходу сім’ї. Рівень сукупного доходу сім’ї та частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході встановлюються на підставі декларування доходів усіх членів сім’ї;

2) заборонити Кабінету Міністрів України, місцевим органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організаціям незалежно від форм власності відключати жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та відселяти із житла громадян у разі невнесення ними плати за житлово-комунальні послуги у зв’язку з невиплатою заробітної плати або пенсії та непризначенням субсидії.

Крім цього, відповідно до Закону України від 13 листопада 1996 року “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги“ у зв’язку з невиконанням державою зобов’язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, Типовим договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року №939, Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року №1497 власники, наймачі та орендарі жилих приміщень мають наступні обов’язки у сфері надання житлово-комунальних послуг:

H у встановлені терміни сплачувати квартирну плату;

H своєчасно, в установлений договором термін, оплачувати надані комунальні послуги (у разі наявності засобів поквартирного обліку холодної, гарячої води, теплової енергії та газу щомісячно знімати їх показання та сплачувати вартість наданих послуг за цими показаннями і встановленими тарифами);

H економно використовувати воду, газ, електричну і теплову енергію;

H допускати у квартиру та інші займані ними приміщення для огляду елементів жилого будинку та його обладнання, перевірки показань засобів обліку в денний час, а у випдаку аварій – і в нічний час, працівників підприємств з обслуговування житлового фонду та працівників виконавця послуг за наявності у них відповідних посвідчень.

Власники, наймачі та орендарі жилих приміщень мають право на:

H одержання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, що повинні відповідати вимогам актів законодавства, нормативних документів і договору про надання зазначених послуг;

H відмову від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення та розірвання договору про надання цих послуг та вимагати відключення відповідних мереж (при цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов’язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку);

H відшкодування в повному обсязі збитків, завданих його майну, жилому приміщенню, та шкоди, заподіяної його життю чи здоров’ю внаслідок неналежного надання послуг відповідно до законодавства;

H несплату вартості послуг, наданих понад термін, установлений договором, та одержання неустойки (пені), врахування її під час чергової оплати за послуги. При цьому припинення оплати не звільняє виконавця послуг від обов’язку усунення недоліків (або вжиття заходів щодо їх усунення), які спричинили перерви у наданні послуг, та відшкодування завданих збитків і заподіяної шкоди;

H усунення виконавцем послуг виявлених недоліків у наданні послуг протягом терміну, встановленого договором про надання цих послуг;

H зменшення розміру плати за надані послуги у разі зниження їх якості в порядку, визначеному договором;

H несплату вартості ненаданих послуг з холодного і гарячого водопостачання та водовідведення за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї (за умов відключення виконавцем послуг холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг виконавцем згідно з письмовою заявою споживача та за рахунок споживача);

H несплату вартості ненаданих послуг з централізованого опалення або сплату за опалення для підтримання достатньої температури у приміщенні квартири (приватного будинку) за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім’ї у разі наявності технічної можливості відключення або обмеження опалення у квартирі (приватному будинку) за рахунок споживача;

H перевірку якості послуг, що надаються (якість питної води, температура гарячої води, температура у приміщеннях тощо), кількості наданих послуг та їх вартості. Витрати, пов’язані з перевіркою, відшкодовуються в установленому законодавством порядку.

Порядок надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення регламентовано Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. №1497, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України та Держбуду України 28 жовтня 1999 р. №307/262, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 1 липня 1994 р.

Відповідно до зазначених Правил, надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, розрахунки за вказані житлово-комунальні послуги здійснюються між такими двома основними суб’єктами:

1) споживачем – наймачем (власником) квартири (приватного будинку), якому надаються послуги з централізованого холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання та водовідведення;

2) виконавцем – організацією, яка безпосередньо надає споживачеві комунальні послуги. Виконавців послуг у комунальному житловому фонді визначають органи місцевого самоврядування, в інших випадках – власники житлових будинків, об’єднання співвласників будинків тощо. При цьому в одному будинку може бути визначений лише один виконавець окремої послуги.

Основними видами комунальних послуг є наступні:

H централізоване холодне (гаряче) водопостачання – подача холодної (гарячої) води споживачам через спеціальні мережі;

H водовідведення – послуга, яка передбачає відведення стічних вод з кожної квартири (приватного будинку) за допомогою санітарно-технічних приладів та каналізаційної мережі;

H теплопостачання (центральне опалення) – послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири (приватного будинку) для забезпечення опалення приміщень.

Зазначені послуги повинні надаватися споживачеві безперебійно або за графіком, затвердженим органами місцевого самоврядування.

Кількість води, що постачається споживачам, визначається за обсягом вод, що надходять з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показаннями водолічильників, а у випадку їх відсутності – за діючими нормами водоспоживання

Так, наприклад, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, встановлені наступні норми витрати води:

Таблиця 2.

Таблиця 3.

Плата за надані послуги вноситься щомісячно за нормами і тарифами, встановленими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з розрахунку на 1м² загальної площі житла (стосовно центрального опалення), на одного мешканця та за нормами на ведення особистого підсобного господарства або за показаннями засобів обліку води і теплової енергії, встановленими на вводі у будинок чи у квартиру (приватний будинок), та тарифами за 1 куб. метр води або 1 Гкал теплової енергії.

У разі встановлення побудинкових (або на групу будинків) засобів обліку холодної та гарячої води споживач сплачує за холодну і гарячу воду згідно з показаннями засобів обліку, за вирахуванням витрат виконавця послуг та орендарів-юридичних осіб, що знаходяться в даному будинку (будинках). Різниця розподіляється серед споживачів-власників або наймачів квартир пропорційно кількості мешканців у квартирі (виконавець послуг визначає питомі витрати води на одного мешканця будинку і перемножує їх на кількість мешканців у квартирі).

У разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників.

Порядок надання населенню послуг з газопостачання регулюється Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. №2246.

Відповідно до зазначених Правил газопостачання – послуга, яка передбачає реалізацію природного або скрапленого газу шляхом подачі (транспортування) його до споживача.

Таблиця 4.

Таким чином, роздрібні ціни на природний газ, що використовується населенням на комунально-побутові потреби, за наявності газового лічильника становлять 17,5 коп. за 1 куб. м., а за відсутності газового лічильника – 19,0 коп. за 1 куб. м.

Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Порядок постачання споживачам електроенергії регулюється Правилами користування електричною енергією, які були затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996 р.

Відповідно до Правил користування електричною енергією відпуск електричної енергії всім споживачам здійснюється електропостачальною організацією (згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №533 від 22 травня 2000 р. “Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня 2000 року” в Україні створено 33 електропостачальні компанії) відповідно до укладених договорів.

Розрахунки за відпущену електроенергію побутовим споживачам можуть проводитись:

H методом самообслуговування за єдиними розрахунковими книжками, які видаються електропостачальною організацією або житлово-комунальними організаціями. В цьому варіанті платіжні документи за спожиту електричну енергію підлягають оплаті у встановленому порядку протягом перших 10-и днів місяця, наступного за розрахунковим;

H методом безготівкових розрахунків банками;

H по додаткових платіжних документах за виявлену заборгованість або невраховану електроенергію, які виписані електропостачальною організацією та підлягають оплаті у встановленому порядку в 10-денний термін від дня вручення їх споживачеві.

Згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 р. №335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", Законом України "Про електроенергетику", постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та відповідно до Закону України "Про ратифікацію Кредитної угоди (Проект розвитку ринку електроенергетики) між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку" з метою забезпечення більш повного відшкодування населенням фактичних витрат з виробництва, передачі та постачання електричної енергії повноваження по встановленню тарифів на електроенергію надані Національній комісії регулювання електроенергетики.

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №221 від 24 лютого 1999 р. “Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам” встановлені наступні ціни на електроенергію, яка відпускається споживачам:

Таблиця 5.

Поиск по сайту: