Реалізацію державної житлової політики України

Серед ознак управління житловою сферою можна виділити наступні:

H по-перше, управління у житловій сфері є різновидом соціального управління, яке здійснюється в державі. Відособленість управління в галузі житлових правовідносин від інших систем управління проявляється в тому, що управлінські функції здійснюються органами, які наділяються спеціальними владними організаційно-розпорядчими повноваженнями;

H по-друге, в основу управління житловою сферою покладено цілеспрямовану діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань;

H по-третє, суспільні відносини, які виникають у процесі управління житловою сферою переважно регулюються житловим законодавством, яке визначає мету, завдання, функції та компетенцію органів управління у цій галузі, права та обов’язки, порядок взаємодії суб’єктів управління;

H по-четверте, діяльність суб’єктів управління житловою сферою спрямована на забезпечення виконання державної житлової політики України.

Правовою основою управління житловими відносинами є житлове законодавство, нормативно-правові акти інших галузей права, які у своїй сукупності створюють правову базу для діяльності державних та громадських органів, органів місцевого самоврядування щодо виконання покладених на них управлінських завдань.

Правовий статус органів, що здійснюють управління в житловій сфері, значною мірою визначається їх функціями, які є обов’язковим елементом правового статусу будь-якого органу.

Термін “функція” має латинське походження і означає “діяльність”. Функції управління житловою сферою – це основні напрями здійснення відокремленої частини управлінської діяльності у сфері житлових правовідносин, яким властива повна єдність змісту, і які реалізуються на основі закону спеціально створюваними органами специфічними методами з метою реалізації житлової політики держави.

Методи управління житловою сферою – способи, прийоми та засоби цілеспрямованого впливу органів управління на свідомість, волю та поведінку керованих суб’єктів житлових правовідносин і які використовуються для досягнення мети управління у цій сфері.

Оскільки житлове право є комплексною галуззю права, то для управлінської діяльності у житловій сфері притаманними є методи управління, запозичені з інших галузей права, насамперед з адміністративного та цивільного права.

Для адміністративно-правових методів управління житловою сферою характерним є вплив з боку органів управління за допомогою прямого встановлення обов’язків об’єктів управління, шляхом видання правової норми, що спирається на владні повноваження і стан підпорядкованості.

Так, наприклад, статтею 10 Житлового кодексу встановлюються житлові обов’язки громадян, а статтею 64 – обов’язки наймача жилого приміщення в будинках державного та громадського житлових фондів.

При використанні адміністративних методів орган управління прямо вказує керованому суб’єктові, що він повинен робити. Тут найбільш яскраво виявляється природа саме державного управління, яка, насамперед, характеризується відносинами влади та підпорядкованості.

Таким чином, адміністративні методи управління виражають змістовний бік керівного впливу, є волею держави, конкретизованою відповідним управлінським органом.

Як приклад можна навести наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №44 від 26 вересня 1994 р. ”Про акредитацію регіональних центрів з ліцензування спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві”, який містить владні приписи щодо обов’язкових вимог, яким повинні відповідати регіональні центри з ліцензування (наявність чітко визначеної організаційної структури; приміщення для роботи, прийому заявників на отримання ліцензій, зберігання архівних справ; відпрацьованої схеми направлення на експертизу та використання експертних висновків при прийнятті рішень тощо).

За допомогою адміністративних методів управління у житловому праві регулюються відносини, які виникають у процесі обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; встановлення черговості надання громадянам жилих приміщень; надання жилих приміщень в будинках державного та громадського житлових фондів; надання службових жилих приміщень, жилої площі в гуртожитках тощо.

Ефективність застосування адміністративних методів управління досягається за допомогою використання засобів переконання (що можливе лише за умови наявності в керованого суб’єкта достатньої правосвідомості) та примусу, який проявляється у вигляді настання для правопорушників різноманітних несприятливих наслідків (невзяття на облік потребуючих поліпшення житлових умов; перенесення черговості на одержання жилих приміщень; виселення із займаних жилих приміщень тощо).

У зв’язку з активними спробами прискорення переходу до цивілізованих відносин ринкового типу, змінами в механізмі державного управління та організаційно-правовому статусі як суб’єктів так і об’єктів управління, для досягнення мети управління житловою сферою дедалі частіше використовуються методи цивільно-правового характеру.

Для цивільно-правових методів управління характерними є відсутність відносин підпорядкованості між учасниками управлінського процесу, наявність, як правило, непрямого впливу на об’єкт управління, досягнення бажаної поведінки у керованого суб’єкта шляхом створення передумов передусім його матеріальної зацікавленості у вчиненні, або утриманні від вчинення певних дій.

Так, наприклад, одним із шляхів подолання проблеми забезпеченості житлом є молодіжне житлове будівництво. Відповідно до Положення про молодіжний житловий комплекс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1996 р., для заохочення молодих громадян до участі у цій програмі передбачено надання їм пільгового довгострокового державного кредиту на будівництво (реконструкцію) житла.

Для стимулювання процесів приватизації державного житлового фонду Законом України “Про приватизацію державного житлового фонду” передбачено безоплатну передачу громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21м² загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10м² на сім’ю; використання при приватизації державного житлового фонду житлових чеків.

Таким чином, суб’єкт управління за допомогою цивільно-правових методів управління досягає належної поведінки керованого суб’єкта шляхом впливу на його матеріальні інтереси. З цією метою однаковою мірою можуть використовуватись як перспективи матеріальних переваг, так і загрози матеріальних санкцій (нарахування пені за несплату комунальних послуг; настання матеріальної відповідальності за невиконання умов договорів, укладених суб’єктами житлового права).

За допомогою цивілістичних методів управління в житловому праві регулюються відносини, що виникають між сторонами договору найму жилого приміщення, порядок оплати комунальних послуг тощо.

Необхідно зазначити, що для досягнення мети управління в житловій сфері необхідно мати на увазі той факт, що адміністративні та цивільно-правові методи управління житловою сферою дають найбільший ефект при їх комплексному використанні з урахуванням конкретної управлінської мети.

Поиск по сайту: