Порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках

Таким чином, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян на час роботи або навчання. Відповідно до статті 127 Житлового кодексу під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. З цього можна зробити два важливих висновки:

H по-перше, не допускається надавати під гуртожитки частину жилого будинку. Це правило встановлене для того, щоб не порушувати житлові права громадян, які проживають в будинку на підставі договору найму, тобто не створювати для них додаткові незручності при проживанні в будинку;

H по-друге, під гуртожитки надаються як спеціально збудовані, так і переобладнані під гуртожитки жилі будинки. Переобладнання жилих будинків під гуртожитки провадиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради.

Гуртожитки поділяються на два види:

1) для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках);

2) для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності, з дозволу виконавчого комітету місцевої ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей. Ці приміщення повинні розташовуватися в окремих під’їздах (секціях) жилого будинку.

Правовий режим гуртожитків значно відрізняється від інших видів жилих приміщень. Зокрема, відповідно до пункту 15 Положення про гуртожитки, жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розділу, бронюванню та здачі в піднайом. Окрім того, відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, вона не підлягає приватизації Також особливість правового режиму гуртожитків полягає у встановлені житловим законодавством ряду обмежень щодо прав наймачів жилої площі в гуртожитках. Так, відповідно до пункту 19 Положення мешканцям гуртожитку забороняється:

1) провадити самовільне переобладнання й перепланування приміщень;

2) захаращувати предметами домашнього вжитку балкони, пожежні проходи, коридори, сходи та запасні виходи;

3) зберігати в жилих приміщеннях, на сходах, балконах легкозаймисті й горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали та речовини, що забруднюють повітря;

4) установлювати без дозволу керівництва гуртожитку тимчасові електронагрівальні прилади для додаткового обігрівання приміщень;

5) кидати у сміттєпровід великогабаритні предмети, не загашені недопалки й сірники, виливати рідини;

6) у період з 23-ї по 7-у годину включати на підвищену гучність телевізійну, магнітофонну і радіоапаратуру, грати на музичних інструментах та створювати інший шум, що порушує спокій громадян;

7) самовільно переселятися з одного приміщення в інше.

Поряд з цим у житловому законодавстві встановлюються додаткові гарантії, спрямовані на забезпечення прав та законних інтересів громадян, які проживають у гуртожитках. Зокрема, до таких гарантій можна віднести наступні норми житлового законодавства:

1) не допускається розміщення гуртожитків у підвалах і цокольних поверхах жилих будинків (пункт 3 Примірного положення про гуртожитки);

2) у гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку і проведення виховної роботи серед мешканців (пункт 6 Положення);

3) заселення гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання й одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції (пункт 7 Положення).

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (див. додаток №12), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред’являються паспорти всіх членів сім’ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6м² на одну особу.

Громадянам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також офіцерам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років, повинна бути знову надана жила площа в гуртожитку, якщо після проходження військової служби вони повернулися на те ж підприємство, в установу, організацію.

Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов’язками мешканців гуртожитку.

Робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право:

1) користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;

2) обирати раду гуртожитку та бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку і вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;

3) вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей та іншого інвентарю, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації та профспілкового комітету і письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.

Робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов’язані:

1) використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення;

2) забезпечувати схоронність приміщень, обладнання та інвентарю;

3) додержувати правил внутрішнього розпорядку гуртожитку;

4) зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходах та в інших місцях загального користування;

5) ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду і газ;

6) суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими та іншими приладами й обладнанням;

7) брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні, ремонті і належному утриманні спортивних та дитячих майданчиків;

8) своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги.

Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов’язані здати все майно, що числиться за ними. При нездачі вказаного майна або його псуванні той, хто вибуває з гуртожитку, відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентарю проводиться винними особами або за їх рахунок.

Сезонні, тимчасові працівники та особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі:

1) звільнення за власним бажанням без поважних причин;

2) за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Виселення провадиться в судовому порядку.

Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено:

1) інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті;

2) учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;

3) сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті держави чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків;

4) осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жилу площу в гуртожитку, не менш як 10 років;

5) осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

6) пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано жилу площу в гуртожитку; інвалідів праці I-ї та II-ї груп, інвалідів I-ї та II-ї груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

7) одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Необхідно зазначити, що статтею 97 проекту Житлового кодексу регулюється правове становище нового, невідомого чинному житловому законодавству виду житла спеціального призначення – готелів-притулків.

Готелі-притулки, відповідно до проекту, призначені для тимчасового проживання громадян, які потерпіли від стихійного лиха або іншої екстремальної ситуації, а також для розміщення біженців (потерпілих осіб).

Готелі-притулки створюються у разі виникнення надзвичайної ситуації на базі існуючих готелів, гуртожитків, баз відпочинку, пансіонатів та інших приміщень, що можуть бути пристосовані для тимчасового проживання громадян, які постраждали від екстремальних ситуацій.

Рішення про створення готелів-притулків та умови користування ними приймаються місцевими органами виконавчої влади або органом місцевого самоврядування на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Громадяни, які постраждали від стихійного лиха, або інших екстремальних ситуацій, користуються готелями-притулками безоплатно. Витрати на їх утримання відшкодовуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування за рахунок місцевого бюджету.

Поиск по сайту: