Поняття та види жилих приміщень

До складових частин жилих приміщень можуть входити приміщення, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини. Балкони, веранди, комори тощо входять до складу житлового фонду, але до житла, як правило, не відносяться.

Не можуть визнаватись житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання людей (відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення).

Основними видами жилих приміщень є:

1) жилий будинок – розташовані на відповідній земельній ділянці самостійний об’єкт (капітальна будівля), призначений для проживання людей, а також підсобні господарські споруди, призначені для його обслуговування, та багаторічні зелені насадження. З точки зору права жилим будинком споруда стає з моменту, коли будівництво будинку завершене, він прийнятий в експлуатацію приймальною комісією та зареєстрований у встановленому порядку;

2) квартира – частина жилого будинку, яка складається з однієї або декількох кімнат, призначених для проживання, має окремий вихід на вулицю, на сходи або в загальний коридор, окрему кухню, інші підсобні та допоміжні приміщення (підвал, сарай тощо);

3) кімната – відокремлена постійними стінами частина квартири. За своїм призначенням кімнати поділяються на жилі (спальня, вітальня) та підсобні (коридор, кухня, ванна кімната, туалет, комора).

Необхідно зазначити, що у статті 6 проекту Житлового кодексу наведені наступні визначення основних видів жилих приміщень:

H житлові будинки – будинки, що призначені для проживання людей і мають одну чи кілька квартир та необхідні допоміжні приміщення (до допоміжних приміщень житлового будинку необхідно відносити приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації та утримання будинку, а також побутового обслуговування населення за місцем проживання (вестибуль, сходи, перехідний шлюз, міжквартирний коридор, колясочна, комора, підвали, горища тощо);

H квартири – частини жилих будинків, що призначені для проживання самотніх осіб, однієї або кількох сімей, з упорядженими житловими кімнатами, підсобними приміщеннями (підсобні приміщення – це приміщення кухні, ванної кімнати чи душової, санвузла, квартирного коридору чи прихожої, вбудованих у квартирі кладових чи шаф);

H частина квартири (одноквартирного будинку) – жила кімната (кімнати) у квартирі (одноквартирному будинку), придатній для постійного проживання самітної особи або сім’ї, а також підсобні приміщення квартири (одноквартирного будинку).

Для характеристики жилого приміщення важливо зазначити, що його площа складається із:

1) корисної (загальної) площі, тобто площі всіх жилих кімнат квартири та допоміжних приміщень (загальна площа квартири (будинку) визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири (будинку), веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас;

2) жилої площі, яка включає лише площу жилих кімнат, у тому числі площу спальних і столових кімнат, дитячих кімнат, а також площу утеплених терас і веранд, які обладнані для проживання.

У Житловому кодексі встановлено вимогу щодо використання жилих приміщень лише у відповідності до їхнього призначення, тобто для проживання громадян. Окрім того, у житловому законодавстві міститься важливе положення щодо недопустимості використання жилих будинків та приміщень для нежилих потреб. Зокрема, стаття 6 Житлового кодексу встановлює, що надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Житловий кодекс України не містить прямої заборони щодо використання жилих приміщень для потреб непромислового характеру, оскільки на даному етапі це зробити не всюди можливо, а іноді така заборона може створити певні незручності для жильців. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 4 Житлового кодексу, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, для виникнення можливості використання жилого приміщення для інших, не пов’язаних із проживанням громадян, потреб, необхідним є дотримання процедури переведення жилих приміщень у нежилі, що і передбачено статтею 8 Житлового кодексу України.

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається.

Після переведення жилого приміщення у нежиле відповідно змінюється його правовий режим: замість житлових відношень, що виникають з приводу використання даного житла, виникають орендні та інші майнові правовідносини.

Таким чином, можна зробити висновок, що у жилих будинках для потреб непромислового характеру можуть надаватися лише нежилі приміщення, які у встановленому житловим законодавством порядку переведені з жилих, як непридатних для проживання громадян, на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади.

Поиск по сайту: