Поняття житлово-комунального господарства

Житловий фонд в Україні є складовою частиною більш широкої галузі народного господарства – житлово-комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство – комплексна галузь народного господарства, яка включає в себе житловий фонд, санітарно-технічне, електроенергетичне, газове, водопостачальне, теплофікаційне та інші види господарства.

Значення житлово-комунального господарства для економіки України полягає в тому, що:

H по-перше, в цій галузі зосереджена майже четверта частина основних фондів країни;

H по-друге, житлово-комунальне господарство повинне забезпечувати задоволення першочергових потреб населення і створення необхідних умов для функціонування народного господарства держави.

Сучасний жилий будинок є складною інженерною спорудою, навантаженою різноманітним обладнанням. Передумовою здачі новоспорудженого будинку в експлуатацію є під’єднання його до тепло-, водомережі, електропостачання, каналізаційної системи, обладнання будинку ліфтовими та іншими пристроями тощо.

У зв’язку з цим основними завданнями житлово-комунальних підприємств та організацій є забезпечення безперебійного постачання в жилі будинки електричної та теплової енергії, води, газу, своєчасний вивіз і знешкодження сміття та інших побутових відходів, задоволення інших життєвих потреб наймачів (власників) жилих приміщень.

Необхідно зазначити, що через кризові явища в економіці зменшилися обсяги виконаних робіт та наданих послуг, зокрема вдвічі – ремонту житлового фонду, у 5-7 разів – будівництва об’єктів комунального призначення.

У 31 місті та майже третині селищ міського типу відсутня мережа каналізації, 15% цих населених пунктів не мають централізованого водопостачання, каналізаційні споруди у 110 міських населених пунктах перевантажені, тому щодоби у водойми скидається понад 4,4 млн. куб. метрів неочищених стічних вод, у 232 (близько 17%) – якість питної води за окремими показниками не відповідає вимогам стандартів.

Майже 80% сміттєзвалищ експлуатується без запобіжних засобів проти забруднення підземних вод та повітряного басейну. Переважна частина їх вичерпала свої можливості. Через відсутність вітчизняного обладнання практично не налагоджено переробку та знешкодження сміття.

Перелічені та інші чинники зумовлюють невідповідність рівня та якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів, що посилює соціальне напруження, а також погіршує стан навколишнього природного середовища.

Для розв’язання цих проблем визначено основні напрями державної політики у сфері стабілізації та розвитку житлово-комунального господарства, які закріплено в Концепції розвитку житлово-комунального господарства України, схваленій постановою Кабінету Міністрів України 27 лютого 1995 р. №150.

Реалізація основних напрямів Концепції передбачає:

1) у сфері економіки:

H поступовий перехід до єдиних економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги для всіх категорій споживачів, з передачею повноважень щодо їх встановлення виконавчим комітетам місцевих рад;

H встановлення науково обґрунтованих норм споживання житлово-комунальних послуг та запровадження диференційних тарифів за нормативне і понаднормативне використання цих послуг;

H впровадження договірних відносин між виконавчими комітетами місцевих рад і підприємствами, що надають житлово-комунальні та транспортні послуги;

2) у сфері структурної перебудови та організаційних перетворень:

H збереження за центральними органами державної виконавчої влади функцій щодо проведення єдиної економічної та технічної політики;

H забезпечення комплексного розвитку житлово-комунального господарства регіонів для усунення диспропорцій у наданні послуг;

H впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням;

H створення у житлово-комунальному господарстві недержавних структур – малих підприємств, кооперативів, господарських товариств, спільних підприємств, що сприятиме конкуренції у наданні комунальних послуг, а також розширенню їх номенклатури та поліпшенню якості;

H впровадження ліцензування діяльності з надання житлово-комунальних послуг;

3) у сфері технічної політики:

H налагодження у країні виробництва спеціальної техніки, устаткування та приладів для потреб житлово-комунального господарства;

H впровадження прогресивних архітектурно-конструктивних рішень та технологій будівництва і ремонту житла, спрямованих на підвищення рівня його комфортності, поліпшення теплозахисних та енергозберігаючих характеристик;

H впровадження приладів обліку та регулювання споживання води, тепла і газу в побуті;

H здійснення реконструкції будинків перших серій великопанельного будівництва;

H оптимізація систем подачі та розподілу питної води;

H інтенсифікація процесів очищення природних, стічних і зливових вод;

H розроблення та впровадження передових технологій збирання, транспортування і знешкодження твердого побутового сміття та господарського використання його цінних компонентів.

Розділ 4. Порядок надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів.

Поиск по сайту: