Виселення зі службових жилих приміщень

Відповідно до статті 124 Житлового кодексу робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Виселення провадиться в судовому порядку.

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” у справах про виселення зі службових жилих приміщень необхідно встановлювати, чи віднесено спірне жиле приміщення до службових. При цьому слід виходити з того, що приміщення в будинках державного та громадського житлового фонду вважаються службовими з часу винесення рішення виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради про включення їх до числа службових.

У статті 125 Житлового кодексу встановлюється перелік осіб, яких не може бути виселено із службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення. Зокрема, до таких категорій осіб належать:

1) інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті;

2) учасники Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;

3) сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов’язків військової служби;

4) сім’ї військовослужбовців;

5) інваліди з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків;

6) особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як 10 років;

7) особи, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення (тобто при переведенні на іншу посаду на тому ж підприємстві, в тій же установі чи організації);

8) особи, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

9) пенсіонери по старості, персональні пенсіонери;

10) члени сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інваліди праці I-ї та II-ї груп, інваліди I-ї та II-ї груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

11) одинокі особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” зазначено, що оскільки в силу ст. 125 Житлового кодексу деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з’ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10-и років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

Надаване громадянам у зв’язку з виселенням зі службового жилого приміщення інше жиле приміщення повинно знаходитися в межах даного населеного пункту і відповідати встановленим вимогам.

Без надання іншого жилого приміщення підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ним проживають, громадяни, які звільнені з роботи:

1) за порушення трудової дисципліни та пропрацювали на підприємстві, установі, організації, що надали жиле приміщення, менше як 10 років;

2) за власним бажанням, та пропрацювали у відповідній організації менше як 10 років.

Крім цього, наймач службового жилого приміщення та члени його сім’ї виселяються із займаного жилого приміщення без надання іншого у випадках:

H самоправного зайняття службового жилого приміщення,

H визнання ордера на службове жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер (якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення);

H систематичного руйнування чи псування жилого приміщення;

H використання його не за призначенням;

H систематичного порушення правил добросусідства, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Розділ 7. Забезпечення громадян жилими приміщеннями у будинках житлово-будівельних кооперативів.

Поиск по сайту: