Поняття обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов

Відповідно до статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством України.

Проте, до цієї норми необхідно відноситись критично, оскільки аналіз статті 47 Конституції України дозволяє зробити висновок, що право на безплатне отримання житла гарантується не всім громадянам України, а лише тим, які потребують соціального захисту. Так, у ч. 2 ст. 47 Основного закону вказано, що житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату лише громадянам, які потребують соціального захисту.

Для всіх інших громадян діє принцип, згідно з яким держава створює умови, необхідні для того щоб кожний громадянин мав змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Таким чином, забезпечення громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Україні здійснюється за двома основними напрямами:

1) надання житла за рахунок держави у межах встановленої норми соціально незахищеним громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема:

H малозабезпеченим;

H інвалідам;

H ветеранам війни;

H військовослужбовцям;

H особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

H сім’ям, які тривалий час перебувають на квартирному обліку, з урахуванням строку перебування їх на черзі та матеріального стану (на даний час понад 2,6 млн. сімей (у тому числі сім’ї, що мають право на першочергове одержання квартир) тривалий час перебувають на обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов);

H іншим категоріям громадян, які визначаються Житловим кодексом України та іншими актами законодавства;

2) створення умов, за яких кожний громадянин вільно, на вибір, відповідно до своїх потреб і можливостей зміг би спорудити житло, придбати його у власність, взяти в оренду.

Крім вищевказаних напрямів забезпечення громадян житлом, на даний час не втратив свого значення такий шлях поліпшення житлових умов, як надання житла, збудованого за рахунок капіталовкладень підприємств, установ, організацій, які здійснюють житлове будівництво та мають власні житлові фонди, громадянам, що працюють на цих підприємствах, в установах чи організаціях.

Передумовою реалізації права на безоплатне отримання житла є постановка громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік.

Порядок здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирного обліку), регулюється статтями 31-41 Житлового кодексу та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх жилих приміщень в Українській РСР (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради 11 грудня 1984 р. №470).

В статті 32 Житлового кодексу встановлюється важливе правило щодо віку, з якого громадяни здійснюють своє конституційне право на одержання жилого приміщення.

Аналіз вищевказаної норми дозволяє класифікувати за віковим критерієм суб’єктів, які здійснюють право на отримання жилого приміщення, на:

1) громадян, які самостійно здійснюють своє право на житло (до цієї категорій належать особи, які досягли повноліття, тобто вісімнадцятирічного віку, а також такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку);

2) громадяни, які реалізують своє право на житло через законних представників:

H неповнолітні (віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років), які здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників;

H неповнолітні віком до п’ятнадцяти років, які здійснюють право на отримання житла разом зі своїми батьками, або законними піклувальниками;

H особи, які у встановленому законом порядку визнані недієздатними, і які реалізують своє право на отримання жилого приміщення через призначених судом опікунів.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється:

H за місцем проживання – у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради (відповідно до житлового законодавства, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання);

H за місцем роботи – на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві.

У виконавчих комітетах місцевих рад ведення квартирного обліку покладається на відділи по обліку і розподілу жилої площі, а там, де таких відділів немає, – на посадових осіб, призначених рішенням виконавчого комітету. На підприємствах, в установах, організаціях облік ведеться житлово-побутовими (житлово-комунальними) відділами, а в разі їх відсутності – працівниками, призначеними адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації за погодженням із профспілковим комітетом.

На підприємствах квартирний облік ведеться в цілому по підприємству, установі, організації. У виробничих, науково-виробничих та інших об’єднаннях облік може здійснюватися по структурних одиницях. З дозволу підприємств, організацій їх цехи та інші підрозділи, розташовані в іншому населеному пункті, можуть самостійно здійснювати облік своїх працівників і надавати їм жилі приміщення в порядку, передбаченому Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Перелік підприємств, установ, організацій, а також їх відповідних частин (підрозділів), що здійснюють облік, затверджується спільним рішенням виконавчого комітету місцевої ради і ради профспілок. Цей перелік уточнюється в міру необхідності.

Громадяни, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що не ведуть квартирний облік, беруться на облік у виконавчому комітеті місцевої ради. У цьому випадку підприємства, установи, організації, які не здійснюють квартирний облік, ведуть контрольні списки своїх працівників, що перебувають на обліку у виконавчому комітеті місцевої ради даного населеного пункту (див. додаток №1).

У статті 37 Житлового кодексу встановлено важливу гарантію соціального захисту громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв’язку з виходом на пенсію. Зокрема, стосовно таких категорій працівників встановлено правило, що вони беруться на облік нарівні з робітниками та службовцями даного підприємства, установи, організації.

У такому ж порядку беруться на облік працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, а у випадках, передбачених законодавством України, й інші особи.

Житловим законодавством України встановлено правило, що кожна сім’я за може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім’ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті ради за місцем проживання.

Установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності, що є важливою гарантією дотримання законності квартирного обліку

Громадський контроль за здійсненням квартирного обліку проявляється в тому, що рішення виконавчих комітетів місцевих рад з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадських комісій з житлових питань, які створюються при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів ради, представників громадських організацій, трудових колективів.

На підприємствах, в установах, організаціях пропозиції з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень підготовляються комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету і вносяться нею на спільний розгляд адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Гласність здійснення квартирного обліку проявляється в тому, що кожен громадянин має право знайомитись зі своєю обліковою справою, списками черговості надання квартир, отримувати від відповідних посадових осіб роз’яснення рішень, які пов’язані з питаннями взяття чи відмови у взятті на квартирний облік, установлення черговості одержання житла тощо.

Таким чином, квартирний облік – це постійна діяльність уповноважених органів по установленню черговості на одержання жилої площі, а також її розподілу між громадянами, які потребують поліпшення житлових умов.