Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти) – це правові акти, прийняті компетентними державними органами, що містять роз’яснення норм права або порядку їх застосування

Ознаки актів офіційного тлумачення:

1) приналежність до системи правових актів. Подібно до інших правових актів, їм властиві формальна визначеність, юридична чинність, офіційний характер, цільова спрямованість, регулятивна, обов’язковість;

2) офіційний характер. Інтерпретаційні акти є результатом діяльності компетентного органу держави або посадовця;

3) особлива юридична форма. Акти офіційного тлумачення мають певну структуру, зміст, форму, стиль письмового викладу, приймаються відповідно до чітко певної процедури;

4) особливий зміст. Інтерпретаційні акти містять загальні (нормативні) або персонально адресовані та індивідуально-конкретні роз’яснення інтерпретатора;

5) певні юридичні наслідки. Застосування інтерпретаційних актів в сукупності з роз’яснюваними нормативно-правовими актами забезпечують регулювання суспільних відносин;

6) похідний характер. Акти офіційного тлумачення не мають самостійного значення і діють в єдності з тими нормами (правовими актами), які ними тлумачаться; скасування нормативного акту тягне за собою втрату юридичної чинності інтерпретаційного акту.

Види актів офіційного тлумачення права:

1) залежно від типів офіційного тлумачення вони підрозділяються на акти нормативного і казуального тлумачення. Акти нормативного тлумачення адресуються правозастосовчим органам і містять загальні роз’яснення правових норм, якими правозастосовувач зобов’язаний керуватися у всіх випадках, коли виникає необхідність застосувати роз’яснювану норму права. Наприклад, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» є актом нормативного тлумачення.

Акти казуального тлумачення обов’язкові тільки відносно конкретної юридичної справи. Елементи індивідуального тлумачення містяться в мотивувальній частині судових рішень і вироків, де суд роз’яснює, які саме норми права і чому він вважає потрібним застосувати в цій ситуації. Прикладом актів індивідуального тлумачення можуть служити ухвали судових колегій Верховного Суду України, що виносяться в результаті розгляду конкретних справ;

2) залежно від суб’єкта видання розрізняють акти автентичного тлумачення і акти делегованого (легального) тлумачення. Акти автентичного тлумачення видаються органами, якими був виданий роз’яснюваний акт. Оцінка таких актів в літературі неоднозначна. Принципи правової держави і розподілу влад не допускають автентичного тлумачення, щоб виключити свавілля законодавця. Але в національній юридичній практиці автентичне тлумачення законів мало місце до формування Конституційного Суду України. Акти делегованого (легального) тлумачення видаються спеціально уповноваженими на те державними органами. Найбільшу значущість серед актів легального тлумачення мають рішення і висновки Конституційного Суду України, а також постанови Пленумів Верховного Суду і Вищого Господарського Суду України;

3) залежно від юридичної природи розрізняють інтерпретаційні акти правотворчості та інтерпретаційні акти правозастосування.

Правотворчий характер носять рішення і висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, їх особливе значення полягає у визначенні існуючої системи правового регулювання і перспективи подальшої законотворчості.

Правозастосовчі інтерпретаційні акти можуть виступати як самостійний правовий акт або вплітаються в зміст правозастосовчого акту, як правило, в його мотивувальну частину. Формою виразу цих актів є також ухвали, розпорядження, вказівки, інструкції, офіційні роз’яснення компетентних державних органів.

Поиск по сайту: