Тлумачення норм права – це інтелектуальна діяльність, направлена на розкриття смислового змісту правових норм

Термін тлумачення в правовій сфері використовується в декількох значеннях:

1) тлумачення виступає як інтелектуальний процес розуміння і пізнання правової норми, який виражається в сукупності способів (прийомів) тлумачення;

2) тлумачення розглядається як діяльність певних суб’єктів (офіційне і неофіційне тлумачення), що має різну обов’язковість для правозастосовувачів;

3) тлумачення предстає у вигляді результату інтелектуального процесу розуміння і пізнання правової норми, вираженого в мовній формі, що іменується тлумаченням за об’ємом (буквальне, поширювальне і обмежувальне).

Більш традиційним є розмежування тлумачення на з’ясування права і роз’яснення права. З’ясування є розкриттям змісту юридичних норм «для себе». Роз’яснення є розкриття зміст юридичних норм «для інших».

Тлумачення передує процесу втілення норм права в життя. Необхідність тлумачення норм права зумовили наступні об’єктивно існуючі чинники:

1) абстрактна форма викладу норм права. Норми права, як правило, сформульовані в загальному вигляді і в той же час встановлюють цілком конкретні права і обов’язки своїх адресатів. Тому для реалізації норми права її адресат повинен зробити логічну операцію сходження від абстрактного до конкретного. Інакше суб’єкт права не зможе змоделювати свою майбутню поведінку;

2) неспівпадання між справжньою волею суб’єкта правотворчості та її виразом в тексті джерела права. Загальновідомо, що словесний вираз будь-якого інтелектуального процесу неминуче приводить до часткової втрати інформації. Певні проблеми створює і недосконалість юридичної техніки, неясність, суперечність і громіздкість приписів. Саме тому неминучими є колізії та прогалини в позитивному праві, подолати які можна тільки за допомогою тлумачення;

3) неспівпадання між правовими поняттями і термінами, що їх виражають,, а також невизначеність і складність термінів. Термін, використаний в статті закону, може не співпадати за об’ємом з правовим поняттям. Наприклад, ст.304 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за залучення неповнолітніх до злочинної та антисоціальної діяльності. Тим часом тлумачення цієї норми права переконує в тому, що в реальності законодавець мав на увазі не тільки неповнолітніх, але і малолітніх дітей. Тобто, в цьому випадку зміст поняття ширший, ніж зміст використаного в статті закону терміну. Нормативно-правові тексти нерідко містять різні терміни для одних і тих же понять. Наприклад, належна поведінка може визначатися словами «повинен», «зобов’язаний», «слід», «належить». Широко поширені оцінні поняття, виражені термінами «тяжкі наслідки», «істотна шкода», «особливо крупний розмір» тощо. При цьому для різних ситуацій один і той же термін може означати абсолютно різні поняття. Наприклад, у складі злочину «порушення прав пацієнта» (ст.141 Кримінального кодексу) термін «тяжкі наслідки» означає смерть або розлад здоров’я, а у складі злочину «порушення ветеринарних правил» (ст.251 Кримінального кодексу) той же термін означає епізоотію або масовий відмінок тварин. Нарешті, необхідність тлумачення норм права викликана складністю спеціальної юридичної термінології;

4) системність права. Як відомо, всі правові норми пов’язані між собою. Суб’єкт реалізації права зобов’язаний враховувати зв’язки між конкретними та спеціалізованими, загальними та спеціальними, первинними та похідними нормами, що можливо тільки при правильному тлумаченні тексту.

Поиск по сайту: