Тлумачення норми права залежить не тільки від рівня використаної законодавчої техніки, але й від правової культури та правосвідомості суб’єктів, які застосовують право

Способи (прийоми) тлумачення норм права

Спосіб (прийом) тлумачення права – це сукупність однорідних правил тлумачення, певних засобів, що базуються на єдності, і аргументів. Серед фахівців існує значне різночитання у визначенні кількості і різновидів способів тлумачення. Більшість визнає самостійність трьох способів тлумачення: філологічного (мовного), історичного (історико-політичного) і систематичного.

Філологічне тлумачення пов’язане з використанням досягнень лінгвістики, правил синтаксису, морфології, слововживання. Істотне значення тут має чіткість у визначенні понять і термінів, усунення багатозначності виразів, використовуваних в нормативному акті.

Юридичною наукою і практикою вироблені наступні правила філологічного тлумачення:

– «золоте правило тлумачення» – словам і виразам необхідно надавати те значення, яке вони мають в даній літературній мові, надання ж їм іншого значення повинно бути обґрунтовано іншими способами тлумачення, логікою, легальними дефініціями;

– якщо безпосередньо в законі законодавець дав визначення тлумаченому терміну, то саме в цьому значенні його потрібно вживати;

– не можна механічно поширювати значення терміну, розтлумаченого для однієї галузі права, на інші галузі;

– якщо значення терміну не ясно і не визначено в законі, то йому треба надати сенс, в якому він уживається в юридичній науці та практиці;

– якщо закон не надає різного значення однаковим термінам, неприпустимо їм надавати різне значення;

– не можна без достатніх підстав різним термінам надавати одне і те ж значення;

– не можна при тлумаченні допускати, щоб які-небудь слова закону трактувалися як зайві.

Історичне (історико–політичне) тлумачення передбачає звернення до витоків правового припису, вираженого в нормативному акті. Багато що можуть прояснити причини введення даної норми в систему права, дискусії між професіоналами в процесі обговорення тексту нормативно-правового акту. Історичне тлумачення пов’язане із зверненням до традицій та звичаїв правової культури, до практики застосування правових норм, що склалася.

Систематичне тлумачення відображає системний характер права і пов’язане з визначенням місця правової норми в системі права, галузі, підгалузі права, в інституті та субінституті права. У процесі тлумачення в першу чергу виділяються ті нормативні положення, які пов’язані з тлумаченою правовою нормою. За їх допомогою виявляється сенс тлумаченої норми, уточнюється використовувана термінологія, виділяються залежності загальних і спеціальних норм. Особливе значення має встановлення смислового зв’язку між відповідними нормами загальної і особливої частин закону. Наприклад, зіставлення змісту ст.12 (класифікація злочинів) і ст.185 (крадіжка) Кримінального кодексу України дає уявлення про тяжкість вчиненого злочинного діяння і допомагає його правильній кваліфікації.

Найбільш типовими функціональними зв’язками норм права, які роблять вплив на сенс тлумаченої норми, є:

– зв’язки загальних і спеціальних норм;

– зв’язок тлумаченої норми з нормою, що розкриває зміст терміну, який використаний в тлумаченій нормі;

– зв’язки статей відсилань, які призначені для конкретизації норм;

– зв’язки норм одного інституту, які не знаходяться в співвідношенні загальної і спеціальної норми.

Систематичне тлумачення дуже важливе при колізії норм права. Наприклад, в Україні землекористування регулюється не цілком узгодженими між собою нормами земельного, цивільного і господарського законодавства. Подолання колізії цих норм важко здійснити без звернення до систематичного способу тлумачення.

Як самостійний спосіб тлумачення часто розглядається функціональне тлумачення. При цьому використовується знання чинників і умов, в яких функціонує правова норма. При функціональному тлумаченні притягуються оцінки й положення, що відносяться до сфери політики, моралі, релігії. Часто функціональне тлумачення пов’язане з розкриттям змісту так званих оцінних понять в праві: «значний збиток», «тяжкі наслідки», «ганебні дії», «упорядковане житлове приміщення» тощо.

Інколи утверджується як самостійний спосіб логічне тлумачення (інша думка із цього приводу – логіка необхідна при здійсненні всіх способів тлумачення). Можна вважати значущим використання при тлумаченні таких прийомів логіки як логічний аналіз понять, висновки по аналогії тощо. Використання цих прийомів дозволяє від загального, абстрактного змісту правової норми перейти до конкретніших, розгорнених положень, що наближають до конкретних життєвих ситуацій. При використанні даного способу застосовуються різні логічні прийоми:

– логічний аналіз понять, вичленення їх ознак, об’єму, зв’язків з іншими поняттями. В цьому випадку поняття конкретизуються, наближаються до конкретних життєвих умов;

– сенс умовивіду ступеня: хто має право на більше, має право і на менше; кому заборонено менше, тому заборонено і більше.

Поиск по сайту: