Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист

З попередньої лекції ми дізналися, що такі документи, як автобіографія, резюме, характеристика, рекомендаційний лист належать до документів щодо особового складу, або з кадрово-контрактних питань.

Автобіографія – це обов’язковий документ особової справи, у якому подається опис свого життя. Характеризується незначним рівнем стандартизації.

На відміну від інших документів, що складаються за певною схемою розташування реквізитів, автобіографія практично не має постійних елементів, які утворюють основу показників трафарету, якщо не вважати назви, прізвища, імені, по батькові, тексту, підпису, дати.

Але особливості змісту цього документа виробили певні риси стандартизації його структури, які можна сформулювати таким чином:

· хронологічна послідовність викладу;

· градаційне розташування відомостей про соціальний статус, ділову кваліфікацію й суспільну діяльність;

· повнота викладу й вірогідність біографічного матеріалу.

Автобіографія має дві форми: автобіографія-розповідь – з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей (художня автобіографія) і автобіографія-документ – з точним поданням фактів.

Реквізити автобіографії-документа:

1. Назва документа (пишеться з великої букви без крапки посередині рядка).

2. Текст, у якому зазначається:

· прізвище, ім’я, по батькові;

· дата народження;

· місце народження (місто, село, район, область, країна);

· відомості про навчання (у хронологічній послідовності подається повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося навчатися);

· відомості про трудову діяльність (у хронологічній послідовності назви місць роботи й посад);

· відомості про громадську роботу;

· відомості про склад сім’ї;

· дата написання;

· підпис автора.

Кожне нове повідомлення необхідно починати з абзацу (див. Зразок автобіографії).

Резюме – документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Найчастіше цей документ просять надіслати поштою чи факсом тих, хто бажає взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади у фірмі, на підприємстві, в установі.

Оформляється резюме друкованим способом, найчастіше на персональному комп’ютері.

Основна вимога до документа – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Подається з метою заміщення вакантної посади на фірмі, установі, організації. Суворих вимог щодо розміщення реквізитів не встановлено
(див. Зразок резюме).

Найпоширенішим є зразок, коли подається:

· назва документа;

· прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме;

· мета складання резюме;

· досвід роботи;

· освіта;

· знання мов; контактний телефон.

Характеристика – це документ, у якому сформульовано громадську думку про особу як члена колективу і дається оцінка ділових та моральних якостей працівника.

У кожній характеристиці, написаній з різних приводів (вступ до вишу, висування на виборні посади тощо), можна виділити чотири частини, що логічно пов’язані між собою.

Перша – анкетні дані, що йдуть за назвою документа, де зазначають прізвище, ім’я, по батькові, посаду, рік народження, національність, освіту, які прийнято розташовувати у стовпчик праворуч.

Друга – дані про трудову діяльність (фах, тривалість роботи, просування по службі, рівень професійної майстерності та ін).

Третя – власне характеристика, де розглядається ставлення до роботи, підвищення професійного рівня, стосунки у трудовому колективі, згадка про урядові винагороди або заохочення.

Четверта – висновки, де зазначено призначення характеристики.

Текст викладається від третьої особи. Підписується керівною особою й засвідчується круглою гербовою печаткою.

Цей документ складається в довільній формі.

Оформляється на стандартному аркуші у двох примірниках: перший видається особі, а другий підшивають до особової справи. Текст характеристики викладається від третьої особи (див. Зразок характеристики).

Реквізити характеристики:

1. Назва документа. Прізвище, ім’я, по батькові того, кому видається характеристика, рік народження, освіта, громадянство.

2. Текст, де зазначено дані про трудову діяльність чи про навчання (спеціальність, тривалість роботи на конкретному підприємстві або в організації, просування по службі, рівень професійної майстерності тощо).

3. Оцінка ділових якостей: ставлення до роботи (навчання), підвищення професійного рівня, участь у громадському житті, авторитет у колективі.

4. Призначення характеристики.

5. Дата складання.

6. Підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації, яка видала характеристику.

Рекомендаційний лист – документ, близький до характеристики, але не обов’язковий. Незважаючи на довільний виклад у ньому, слід зазначити термін роботи працівника в конкретній організації, установі, просування по службі, його ділові та моральні якості, коло зацікавлень тощо. Інформація повинна бути об’єктивною та виваженою, оскільки це справа честі й імені вашої організації та подальша доля рекомендованого.

Існує інший тип рекомендаційного листа, який заочно рекомендує пред’яв­ника й допомагає йому швидко заручитися підтримкою за місцем перебування.

Цей лист може містити і позитивний, і негативний відгук про особу, організацію чи фірму. У першому випадку треба висловити готовність про відповідальність за рекомендовану особу. Рекомендацію не обов’язково подають з місця роботи, ось чому рекомендаційний лист суттєво відрізняється від характеристики. Його дають особи, які мають відповідний рівень авторитету, тому висновок «рекомендую» або «не рекомендую» мають значно більший уплив на організацію чи фірму, яка одержує рекомендаційний лист (див. Зразки рекомендаційних листів).

Отже, перше враження у майбутнього роботодавця про конкретну особу складається на основі ознайомлення з такими документами, як автобіографія, резюме, характеристика, рекомендаційний лист, які мають містити об’єктивну інформацію й бути бездоганно відредагованими.

Поиск по сайту: