Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань

Практика редагування тез доповідей і повідомлень, статей виокремила кілька аспектів, на які повинен звернути автор наукового дослідження (редактор) особливу увагу: ознайомлювальний, структурний, змістовий.

Ознайомлювальний аспект. Під час першого читання оригіналу авторові важливо з’ясувати для себе кілька принципових позицій, від чого залежатиме прийняття рішення: випускати чи не випускати книгу у світ, якою буде міра авторського чи редакторського втручання в текст під час його підготовки до друку. А саме: актуальність та новизна теми; ступінь її розробки; адресне призначення; рівень використання автором найновішої літератури, залучення архівних матеріалів.

Структурний аспект. Уважне прочитання та глибоке осмислення змісту оригіналу дає змогу авторові визначити «плюси» й «мінуси» структурної його побудови. Саме з аналізу плану роботи, точніше, внутрішньої побудови складових її частин – вступної, основної та заключної – починається вивчення та вдосконалення структури майбутнього наукового видання. Поліпшити таку структуру можна шляхом систематизації зібраного матеріалу; дотриманням приблизно однакового співвідношення обсягу структурних складових тексту (параграфів, розділів, частин); чіткого виокремлення в цих складових головного й другорядного; строгої логіки викладу; написання серйозних узагальнень; вироблення самостійних висновків; виявлення й ліквідації повторів, абзаців чи й цілих сторінок, написаних «не за темою».

Змістовий аспект. Гармонійне поєднання форми і змісту будь-якого, надто наукового, тексту досягається автором і редактором саме на цьому етапі. Редактор передусім має проявити чітке розуміння існуючих у науці методів викладу зібраного й узагальненого автором матеріалу. Виокремимо головні методи: індуктивний (від окремого до загального); дедуктивний (у зворотному, від загального до окремого); логічний (так зване послідовне членування матеріалу на смислові фрагменти); історичний (аналіз розвитку подій та явищ у строго хронологічній послідовності). При написанні своїх праць учені користуються й складнішими методами: метод сходження від абстрактного до конкретного – дає можливість на основі глибокого аналізу наукових понять синтезувати конкретне знання про досліджуваний предмет або явище. Синтез завжди починається з найпростіших абстракцій і фіксує єдність різноманітного синтезу існуючих визначень наукового поняття. Метод спіралі – припускає поступове розгортання ознак аналізованого в науковій літературі предмета або явища. Він не тільки відображає структуру наукового матеріалу, але й дає можливість уплинути на хід читацького сприйняття. Метод спіралі заснований на поступовому розвитку думки шляхом повторення її щоразу на новому, більш високому рівні узагальнення. Чітке розуміння цих методів, що гарантує логічність, послідовність і доказовість викладу, завжди насторожуватиме автора/редактора, скажімо, під час неминучих скорочень. Лаконічність і стислість абзаців чи цілих розділів тоді буде забезпечуватися не шляхом викидання якоїсь важливої складової в ланцюгу доказів, а найперше за рахунок «видавлювання води», тобто, багатослів’я, розтягнутості, довгих речень, повторюваності, другорядності. Нерідко саме через багатослів’я, складну конструкцію довгих речень важко зрозуміти смисл наукових аргументів автора. Досвідчений редактор відразу відчує, де самостійно написаний текст, а де – побудований на суцільній компіляції (наукова праця, написана на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження та опрацювання джерел).

У науковому тексті, мабуть, як у жодному іншому, використовуються всі відомі засоби відображення змісту – текст, формули, таблиці, ілюстрації; використовуються елементи, зокрема в науково-гуманітарних текстах, публіцистичного та художнього стилів.

Незважаючи на прагнення залишатися об’єктивним ученим, дослідник так чи інакше виражає своє ставлення до предмета й ходу дослідження, він не буває безпристрасним в оцінках праць інших авторів і байдужим до своїх результатів. Експресивність як виразна сила висловлювання може знаходити свій прояв у використанні відповідних мовних засобів або їхньої певної організації, а також в оцінках.

Звичайно, авторська/редакторська оцінка стилю викладу наукового твору базується насамперед на узгодженості авторської манери та норм і стандартів наукової комунікації, жанрових і видових особливостей майбутнього видання. Повинна дотримуватися й основна вимога – доказовість і об’єктивність усіх суджень і оцінок як основа достовірності наукового результату. Однак при цьому емоційні й експресивно-оцінні моменти, особисті пристрасті автора можуть мати місце в тексті наукової публікації. Головне, щоб це було в рамках моралі й етики.

Текст стає цікавим, коли автор дотримується балансу: повідомляє про нове в межах уже відомого, спираючись на попередні фахові знання читачів. Рух у науковому тесті – це зміна фактів і думок, зміна підтем або мікротем. Якщо вони змінюються інтенсивно, то текст буде жвавим, динамічним, напруженим. І навпаки: статичність, повтори й задовгі описи розпорошують увагу.

Спільна риса, яка об’єднує всі різновиди наукових текстів, – широке використання термінів, перевага іменників над дієсловами (ці іменники називають поняття абстраговані, узагальнені, далекі від конкретних побутових предметів і явищ); прикметники як означення теж типізують і узагальнюють; дієслова вказують на чинність понять, а не на конкретні дії.

На особливу увагу автора/редактора заслуговує відстеження в наукових текстах порядку й частоти вживання спеціальної термінології. Використання наукової термінології – найбільш оптимальний варіант забезпечення точності викладу змісту. Важливо переконатися, аби при першому вживанні того чи іншого терміна давалося його пояснення, вказувалося на його етимологію чи джерело запозичення. У визначенні, скажімо, не можна допускати багатозначності терміна в межах одного тексту, змішування термінів різних наукових шкіл чи дисциплін, уживання в значенні терміна професіонального жаргону, неточного або помилкового тлумачення (скажімо, наукове видання – це науковий текст). За рахунок ретельного вибору найбільш доцільних термінів та ін. мовних засобів – лексичних, граматичних і синтаксичних – досягаються адекватність і однозначність передачі змісту. Аналіз термінології є однією з обов’язкових складових роботи автора/редактора над підготовкою наукового тексту до видання. Важливо не допустити помилкового використання термінів і домогтися точного й однозначного їхнього вживання. Можливі помилки можуть бути наслідком порушення існуючих відносин між поняттями, що може виявлятися в так званій помилковій синонімії. Її причинами можуть стати відсутність чітких меж між поняттями, змішування термінів різних наукових дисциплін, використання професіоналізмів як термінів. Очевидно, що багатозначність терміна в межах одного тексту може виявитися серйозною перешкодою для читача. Термінологічні помилки в науковому тексті лише багатозначністю не обмежуються. Авторові/редакторові необхідно уважно аналізувати й оцінювати терміносистему, приділяючи цьому таку ж увагу, як і роботі над фактичним матеріалом.

Особливістю наукового стилю є широке використання слів і словосполучень, що виконують роль сполучних засобів (беручи до уваги, щодо питання, тепер розглянемо, на нашу думку, варто зазначити тощо). Завдяки їхньому вмілому використанню досягається зв’язність тексту, його логічний розвиток і розгортання; ці мовні засоби слугують оформленню ретроспективних порівняльних оцінок у процесі дослідження, застосовуються в міркуваннях, доказах, є важливим засобом при обґрунтуванні достовірності фактів.

Таким чином, оприлюдненню результатів наукового дослідження передує ретельна й скрупульозна підготовча робота: опрацювання набутку попередників; виокремлення недосліджених аспектів проблеми; постановка мети й завдань дослідження; виклад суті цієї проблеми і шляхів її вирішення; узагальнення одержаних результатів; виокремлення аспектів, які становлять перспективу подальших досліджень проблеми. Усі названі етапи супроводжуються редагуванням як змісту наукового тексту, так і його мовним оформленням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація [Текст]: підручник / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарьова – К.: Центр навч. літ. – 472 с.

2. Барановська Л. В. Навчання студентів професійного спілкування [Текст]: [монографія] / Л. В. Барановська. – Біла Церква: Білоцерківський
держ. аграр. ун-т, 2002. – 256 с.

3. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики [Текст]: підручник /
Ф. С. Бацевич. – К.: Академія, 2004. – 344 с. – (Альма-матер).

4. Белянин В. П. Психолингвистика [Текст]: учеб. для студ. вузов /
В. П. Белянин. – М.: Флинта, 2005. – 228 с.

5. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови [Текст]: навч. посіб. / Н. В. Ботвина. – К.: Артек, 1999. – 264 с.

6. Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова [Текст]: навч. посіб. / Л. А. Васенко, В. В. Дубічинський,
О. М. Кримець. – К.: Центр учб. літ., 2008. – 272 с.

7. Гончаров С. М. Інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу [Текст]: навч.-метод. посіб. /
С. М. Гончаров. – Рівне: НУВГП, 2006. – 172с.

8. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери [Текст]: навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – К.: Атака, 2005. – 544 с.

9. Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення [Текст]: навч. посіб. для студ. аграр. вищ. навч. закладів та коледжів / Т. Б. Гриценко. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 536 с.

10. Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. Українська мова у професійному спілкуванні [Текст]: навч. посіб. / М. В. Гуць, І. Г. Олійник, І. П. Ющук. – К.: BeeZone, 2004. – 336 с.

11. Дудик П. С. Стилістика української мови [Текст]: навч. посіб. для
студ. вузів / П. С. Дудик. – К.: Академія, 2005. – 368 с.

12. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування [Текст] / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк: БАО,
2007. – 480 с.

13. Іванов І. Двомовність і процеси політичної ідентичності в поліетнічному суспільстві / Ігор Іванов // Політ. менеджмент. – 2008. – № 2. – С. 66–75.

14. Кацавець Г. М., Паламар Л. М. Мова ділових паперів [Текст]: підручник /
Г. М. Кацавець, Л. М. Паламар. – 2-е вид., К.: Алерта, 2005. – 328 с.

15. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму) [Текст] / Роман Кісь. – Львів: Літопис,
2002. – 304 с.

16. Климова К. Я. Основи культури і техніки мовлення [Текст]: навч. посіб. /
К. Я. Климова. – 2-е вид., випр. і допов. – К.: Ліра, 2007. – 240 с.

17. Культура фахового мовлення [Текст]: навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги – XXI, 2005. – 572 с.

18. Мамрак А. В. Українське документування: мова та стиль [Текст]: навч. посіб. / А. В. Мамрак. – 3-е вид. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 364 с.

19. Масенко Лариса Т. Мова і суспільство: постколоніальний вимір [Текст] /
Л. Т. Масенко. – К.: Академія; К.: Просвіта, 2004. – 163 с.

20. Мацюк З. О. Українська мова професійного спрямування [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / З. О. Мацюк, Н. І. Станкевич. –
2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 352 с.

21. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика [Текст]: навч. посіб. для студ. вузів /
Л. І. Мацько, О. М. Мацько. – К.: Вища шк., 2003. – 312 с.

22. Михайлик В. О. Українська мова професійного спрямування [Текст]: навч. посіб. / В. О. Михайлик. – К.: Професіонал, 2005. – 496 с.

23. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні: модульний курс [Текст]: навч. посіб. / В. І. Мозговий. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 592 с.

24. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови [Текст]: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 311 с.

25. Практикум з українського ділового мовлення [Текст]: [підручник] /
Л. Г. Погиба, Н. Г. Шкуратяна, Т. О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА; ЛТД, 2002. – 359 с.

26. Радевич-Винницький Я. К. Етикет і культура спілкування [Текст]: навч. посіб. /Я. К. Радевич-Винницький. – 2-е вид., переоб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 291 с. – (Серія «вища освіта XXI століття»).

27. Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації [Текст] / Т. В. Радзієвська;
ред. М. М. Пещак; НАН України, Інститут української мови. – 2-е вид.,
стер. – К.: Наук. думка, 1998. – 191 с.

28. Сагач Г. М. Риторика [Текст]: навч. посіб. для студ. серед. і вищ. навч. закладів / Г. М. Сагач. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2000. –
568 с.

29. Сергійчик З. О. Риторика [Текст]: навч. посіб. для дистанційного навчання / за наук. ред. М. П. Корпанюка. – К.: Україна, 2007. – 149 с.

30. Українська мова. Енциклопедія [Текст] / ред. В. М. Русанівський
[та ін.]; НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000. – 752 с.

31. Хміль Ф. І. Ділове спілкування [Текст]: навч. посіб. / Ф. І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004. – 278 с. – (Серія «Альма-матер»).

Словники

1. Великий тлумачний словник української мови [Текст]: близько 40000 слів / упоряд. Т. В. Ковальова. – Х.: Фоліо, 2005. – 768 c.

2. Головащук С. І. Правописний словник [Текст]: понад 4000 слів /
С. І. Головащук. – К.: А. С. К., 1999. – 607 с.

3. Демська О. М. Словник омонімів української мови [Текст] / О. М. Демська, І. М. Кульчицький; Міжнародний фонд «Відродження». – Львів: Фенікс, 1996. – 224 с. – (Програма «Трансформація гуманітарної освіти в Україні»).

4. Дзюбишина-Мельник Н.Я., Дужик Н.С., Єрмоленко С.Я. та ін. Культура мови на щодень [Текст] / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик,
С. Я. Єрмоленко та ін. – К.: Довіра, 2000. – 169 с.

5. Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? [Текст]: словник-довідник: близько 10000 номінацій / В. В. Жайворонок; НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. – 2-е вид., стер. – К.: Наук. думка, 2005. – 204 с.

6. Коломієць М. П. Словник іншомовних слів [Текст]: близько 3000 слів /
М. П. Коломієць, Л. В. Молодова. – К.: Освіта, 1998. – 190 с.

7. Мацько Л. И. Русско-украинский и украинско-русский словарь: отличающаяся лексика [Текст] / Л. И. Мацько, О. М. Сидоренко,
С. В. Шевчук. – 2-е изд., доп. – К.: Вища шк., 1996. – 283 с.

8. Новий російсько-український словник-довідник [Текст]: близько 65 тис. слів / С. Л. Єрмоленко, К. В. Ленець, Л. О. Пустовіт. – К.: Довіра, 1996. – 798 с.

9. Полюга Л. М. Словник антонімів української мови [Текст] /
за ред. Л. С. Паламарчука. – 2-е вид., доп. і випр. – К.: Довіра, 2001. –
275 с. – (Словники України).

10. Словник скорочень в українській мові [Текст] / за ред. Л. С. Паламарчука;
[уклад. Н. Д. Гула та ін.; ред.-упоряд. В. В. Жайворонок,
М. М. Фащенко]. – К.: Вища шк., 1988. – 512 с.

11. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник української мови [Текст]: близько 2500 виразів / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К.: Освіта, 1998. – 224 с.

12. Український орфографічний словник / уклад. М. М. Пещак та ін. – 3-є вид., перероб. та доп. – К.: Довіра, 2002. – 1006 с.

Інтернет-ресурси

1. Ястребов Л. Й. Создание мультимедийных презентаций в программе Microsoft Power Point [Електронний ресурс] / Л. Й. Ястребов // Вопросы Интернет-образования. – 2002. – №41. – Режим доступа к журн.: http://vio.fio.ru/vio_41/cd_site/Articles/glava-00/02.htm

2. www.mova.info

ДОДАТКИ

ЗРАЗКИ РІЗНОСТИЛЬОВИХ ТЕКСТІВ

Поиск по сайту: