АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники

Читайте также:
  1. Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів на українські землі у 14 ст.
  2. Випишіть українські землі, що напередодні 1941 р. були приєднані до складу УРСР, зазначте, коли і внаслідок яких подій це сталося.
  3. Електронні таблиці. Табличний процесор, запуск, відкриття й збереження документа. Копіювання, переміщення й видалення даних, форматування даних.
  4. Закон. Кодифікація
  5. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 1900-1914 PP.
  6. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ XVIII - ПЕРША ПОЛОВИНА XIX СТ.)
  7. Київська Русь і Галицько-Волинська Русь – перші українські держави (ІХ–ХІV стст.)
  8. Кодифікація
  9. Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту
  10. Культурна проблематика в українській теоретичній думці XIX – початку XX ст.
  11. Лекція 9. Термінологічні, правові, теоретичні і організаційні основи пожежної безпеки
  12. МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ТА її НАСЛІДКИ

Термінологія може виконувати свої основні функції, позначати наукові поняття й задовольняти потреби спілкування фахівців у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кін. ХІХ –
на поч. ХХ ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер.

У Радянському Союзі було створено потужну наукову термінологічну школу під керівництвом Д. Лотте, яка займалася зокрема проблемами нормування термінології. Цей процес перебував під пильним контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти (ГОСТи) мали силу закону.

Радянська система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тис. галузевих стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників.

Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті – поч. 30-х рр.). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

Абревіатуру ДСТУ можна розшифрувати такими словами – державний стандарт України. Відзначимо, що зараз (з 1.07.2003 р.) ці стандарти називають «національними».

В Україні діє два основоположні стандарти:

· ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів;

· ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять.

У стандартах закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів. Дотримування цих вимог має полегшити сприймання й розуміння науково-технічних текстів, упорядкувати процес утворення й удосконалення української науково-технічної термінології.

Є два головні правила, записані у стандартах:

· усі мовні засоби треба вживати відповідно до їхньої головного (прямого) призначення;

· за наявності двох рівнозначних слів – іншомовного походження й українського, треба вживати українське.

Перше правило ґрунтується на прямому призначенні деяких мовних засобів:

· дієслова недоконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на
- ння (- ття) позначають дію (процес): вимикати – вимикання;

· дієслова доконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на
- ння (- ття) – подію: вимкнути – вимкнення;

· зворотні дієслова на - ся – неперехідну дію: світло вимикається;

· безособова форма дієслова на - но, - то – дію в безособових реченнях: світло вимкнено;

· віддієслівні іменники із суфіксами (крім на - ння, - ття, що позначають дії чи події), без суфіксів і на - овання – предмети, стани, наслідки дій чи подій: вимикач;

· дієприкметники (пасивні) – стан об’єкта дії: вимикний, вимкнений, вимиканий;

· дієприслівники – стан суб’єкта дії: вимикаючи;

· віддієслівні іменники – дійові властивості суб’єктів і об’єктів дії: вимкнутий, вимикальний.

Першому правилу підпорядкована ціла низка інших правил:

1. Треба вживати українську дієслівну форму на позначення дії (процесів) замість віддієслівного іменника, який більш притаманний російському науковому стилю. Неправильно: По-перше, складання списку термінів мовою оригіналу. Правильно: По-перше, складають список термінів мовою оригіналу. Неправильно: Адаптування іншомовних слів полягає в їхньому достосуванні до граматичної системи мови. Правильно: Адаптуючи іншомовні слова, їх достосовують до граматичної системи мов. Неправильно: Оцінювання ефективності процесу керування за такими параметрами… Правильно: Ефективність процесу керування оцінюють за такими параметрами…

Слід уникати, де це можливо, нагромаджування віддієслівних іменників на -ння,уживаючи замість них відповідні слова.

2. Потрібно уникатисловосполучень «дієслово + віддієслівний іменник», де дієслова тільки вказують на дію, тоді як іменники її називають. Такі словосполучення можна замінити створеним від іменника дієсловом:


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)