Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади

Принципово важливо розмежовувати процес виконання перекладу й результат, який отримано після закінчення цього процесу. Отже, перекладання – це процес, під час якого текст або усне висловлювання, що виражені однією мовою (мовою оригіналу), відтворюються іншою мовою (мовою перекладу). А переклад – це результат цього процесу, тобто новий текст або усне висловлювання, відтворені мовою перекладу.

Мета перекладання – точно й повно висловити засобами мови те, що вже було виражене засобами іншої мови. Мета перекладу – ознайомити читача чи слухача, який не володіє мовою оригіналу, з певним текстом або усним висловлюванням, відтвореними цією мовою. Процес перекладання розкладається на два етапи:

· зрозуміти, з’ясувати для себе текст, який перекладатиметься;

· знайти, відібрати відповідні мовні засоби перекладу.

Процес перекладання – це не просто механічне відтворення сукупності елементів (слів, словосполучень, фраз) оригіналу, а складне свідоме відбирання кращих можливостей їх передання. Вихідною точкою слід уважати оригінал у цілому, а не окремі його елементи.

Переклад і перекладання мають спільні види та форми. Процес перекладання може здійснюватися:

· усно;

· письмово;

· за допомогою комп’ютера.

Усна та письмова форми перекладання виникли досить давно. Усне перекладання використовується для безпосереднього обміну інформацією під час розмови між представниками різних народів. Воно потребує активного володіння іноземною мовою, бо має здійснюватися негайно й не передбачає користування словниками.

Першими письмовими перекладами були переклади Біблії на грецьку та латинську мови, а також на мови народів середньовічної Європи. Обидві форми перекладання зажди слугували для передання та обміну різноманітною інформацією між людьми, розвитку культурних, суспільних та наукових зв’язків між країнами світу. Посередником у процесі письмового та усного перекладання є перекладач, який має володіти щонайменш двома мовами.

Машинне (комп’ютерне) перекладання виникло в середині 50-х рр.
XX ст. й сьогодні набуло розповсюдження через швидкість виконання (перекладання однієї сторінки тексту здійснюється за 1 – 2 секунди).

Розрізняють такі види перекладу/перекладання:

· художній;

· діловий;

· рекламний;

· науково-технічний.

Кожний з них має свою специфіку. Якщо під час художнього перекладання треба передати не лише зміст оригіналу, а й настрій, емоції, відчуття, особливості авторського стилю, то перекладання ділової, рекламної та науково-технічної літератури потребує передусім найточнішого передання певних подій, фактів та опису приладів, устаткування тощо. Ділові, рекламні, науково-технічні переклади відносять до так званих інформативних перекладів, під час роботи над якими слід не лише намагатися точно передавати інформацію, а й дотримуватися норм мови ділового або науково-технічного стилів. Носіями наукової інформації, узагальненої в науково-технічній літературі, є підручники, монографії, статті, патенти, інструкції з експлуатації, технічні довідники, каталоги, науково-популярні журнали тощо.

Дослідження ринку перекладів показали, що обсяг цього ринку збільшується приблизно на 15 % щороку. У загальному обсязі перекладів переважає науково-технічний переклад (понад 40 %), далі йдуть комерційні, юридичні, політичні та інші види перекладів, і, нарешті, художній переклад (0,3 % від загального обсягу).

Можна навести таку диференціацію перекладів:

· інформативний переклад, метою якого є загальне знайомство зі змістом тексту іноземною мовою;

· точний переклад, потрібний для детального знайомства зі змістом;

· найточніший, юридично засвідчений переклад для офіційних документів і законів.

Окрім того, виокремлюють буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади.

Адекватним називають переклад, в якому відтворюється єдність змісту та форми. У поняття адекватність входить передача стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Крім того, навіть при відсутності формальної точності передачі окремих слів та словосполучень переклад у цілому може бути адекватним. А нерідко буває і так, що переклад є адекватним саме завдяки порушенню цієї елементарної і поверхнеової точності. Коли окремі, дрібні, деколи неперекладні елементи тексту передаються відповідно до ідейно-художнього задуму автора, переклад досягає високого ступеня адекватності.

Під буквальним перекладом слід розуміти переклад по зовнішній (графічній або фонетичній) подібності між іноземним та українським словом або словосполученням, без урахування смислових відмінностей між ними. Слід розрізняти буквалізм етимологічний, тобто зв’язаний з походженням слова, та буквалізм семантичний, тобто зв’язаний з його значенням. Етимологічний буквалізм полягає у використанні при перекладі зовнішньо схожого слова чи словосполучення, котре не відповідає за своїм значенням слову або словосполученню оригіналу (complexion – комплекція, будова тіла; patron – патрон, начальник, хазяїн, покровитель). Під семантичним буквалізмом розуміють використання при перекладі загального, як правило, найвідомішого значення слова або словосполучення замість конкретного: man – людина (загальне значення); мужчина, солдат, робітник (конкретне значения); house – дім (загальне значення); житло, приміщення, будівля (конкретне значення).

Під реферативним перекладом розуміють 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст;
2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінкою. Реферативний переклад у 5 – 10 і більше разів коротший за оригінал. Робота над першим різновидом реферативного перекладу складається з таких етапів:

· ознайомлення з оригіналом; при потребі – вивчення спеціальної літератури;

· визначення в тексті основного й другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо);

· перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності;

· переклад основної частини, зв’язний і логічний виклад змісту оригіналу.

Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою:

· докладне вивчення оригіналу;

· стислий виклад змісту оригіналу за власним планом;

· формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.

Анотаційний переклад – це стисла характеристика оригіналу, що являє собою перелік основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, в якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.

Ідея комп’ютерного перекладання, тобто думка доручити машині функції перекладача, з’явилася в 50 рр. XX ст. У 1952 р. російськомовний текст «Величина угла определяется отношением дуги к радиусу» («Величина кута визначається відношенням дуги до радіуса») був перекладений англійською мовою в університеті міста Джорджтаун, США. Під час цього експерименту було випробувано процедуру так званого «прямого» машинного перекладання, тобто систему перекладання було створено для однієї пари мов: словник мав тільки двісті п’ятдесят слів, а граматика складалася з шести синтаксичних правил.

Засоби комп’ютеризації перекладання поділяються на три основні типи (залежно від того, наскільки далеку мету ставлять перед собою розробники): системи автоматичного комп’ютерного перекладання (КП), автоматизовані системи комп’ютерного перекладання «людина – машина» та «машина – людина» (ЛМП або МЛП) і термінологічні бази даних (ТБД).

Автоматичні системи КП призначено для здійснення перекладання без втручання людини. Це не виключає ані попереднього підготування тексту, ані постредагування. Однак увесь процес перекладання повністю забезпечується самою системою КП без будь-якої участі людини, з використанням тільки спеціальних програм, великих словників і наборів лінгвістичних правил.

Автоматизовані системи КП утворюють два підкласи: системи комп’ютерного перекладання за участю людини (ЛМП) і системи звичайного перекладання за участю комп’ютера (МЛП).

Про машинний переклад за участю людини говорять відповідно до тих систем, у яких перекладання здійснює комп’ютер, але він може на тих чи інших етапах цього процесу вступати у взаємодію з людиною-редактором. А звичайне перекладання за участю комп’ютера має місце в тих випадках, коли саме людина перекладає (у режимі «он-лайн»), але в деяких заздалегідь обумовлених ситуаціях вона може звертатися по допомогу до комп’ютера.

Звертання до термінологічних банків даних (ТДБ) відбувається найчастіше не під час самого процесу перекладання, а ще до початку перекладання. ТДБ включає, звичайно, тільки технічну термінологію. Основна перевага ТДБ у тому, що вона містить усі найсвіжіші дані: технічна термінологія постійно змінюється, а паперові словники ще до того часу, як виходять друком, устигають значною мірою застаріти.

Поиск по сайту: