Негативні наслідки переучування дітей з ведучою лівою рукою

Як ми вже знаємо, ліворукість є біологічного основою індивідуальності, відбиттям сформованої системи роботи півкуль головного мозку, і тому примусове переучування спричиняє небажані наслідки.

Але ще зовсім недавно в педагогічній літературі питання про вибір руки під час письма не виникало, а вирішувалося просто: усім писати тільки правою рукою, а ліворуких дітей обов’язково переучувати. Переучували, використовуючи найсуворіші заходи, не зважаючи на маленьку людину, її особливості, можливості й навіть здоров’я.

У своїх публікаціях М.Безруких наводить такий приклад ставлення до навчання письма ліворуких дітей: «Що тут міркувати, – говорила досвідчена вчителька початкових класів, – я цим лівшам із першого дня рукавицю на руку надягаю та міцно зав'язую – от вони й пишуть правою. Звичайно, не в усіх добре виходить, але ж ніякого там вибору: права – і все». Мотив, яким керувалася вчителька, такий: увесь побутовий світ пристосований під праву руку і переучивши ліворуких дітей, вона допоможе їм уникнути багатьох проблем і незручностей. Ця вчителька свято вірила, що робить благу справу, пристосовуючи дітей до праворукого суспільства, не дбаючи про саму дитину[1 с, 225].

За даними нейрофізіолога В.А.Арапетьянц, серед 7 – 9-літніх дітей виділялось 13,3% ліворуких хлопчиків та 10% ліворуких дівчат, але до 14-15 років ліворуких хлопчиків було тільки 4,4%, а дівчат – 4,1%.

Відомо, що у 95% праворуких дітей центри мовлення розташовані в лівій півкулі. А щодо лівшей, то в лівій півкулі мовленнєві центри знаходяться у 70% ліворуких дітей, в правому – у 15%, в обох – у решти 15%. Про що це говорить? Лівші, які в дитинстві спокійно переучувалися на праву руку, більш за все, відносяться до тих 70%, у яких мовленнєві центри знаходяться в лівій півкулі. Видно, цим і пояснюється феномен правші, який не знає, що від народження він – лівша, але з віком відчуває “поклик лівої руки”. Наслідки насильного переучування на праву руку тих 15% лівшей,у яких мовленнєві центри розташовані в правій півкулі, можуть негативно впливати і на психіку, і на інтелектуальний розвиток дитини.

Активне переучування тих 15% лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в обох півкулях, приводять до серйозних проблем у формуванні пізнавальних особливостей, які пов’язані з функціональною спеціалізацією правої та лівої півкулі мозку. Також страждають зорово-рухові координації, вміння аналізувати просторові відношення, послаблюється увага, різко сповільнюється темп інтелектуальної діяльності [31, с. 7]

У повсякденному житті трапляються також випадки «ненасильницького» переучування. Вплив дорослих людей на маленьку ліворуку дитину може сприяти формуванню так званої незмушеної праворукості. Нескладно уявити ситуацію, коли батьки або вихователі просять малят: «Діти, візьміть ложку (ручку, олівець) у праву руку». Навряд чи хтось із дітлахів буде наполягати на своєму праві користуватися лівою рукою. Адже дитина, як правило, наслідує дорослих або однолітків [25, с 18].

Звичайно, можна докласти чимало зусиль і змусити дитину працювати правою рукою. Але переучувати ліворуку дитину — означає змінювати специфічні якості її психіки. А це негативно впливає на психічний стан, емоційне благополуччя та здоров'я дитини в цілому. Значна кількість учених погоджуються із тим, що не слід примушувати дитину використовувати лише праву руку у зв’язку з тим, що організація мозку обумовлена генетично, а насильна її зміна суперечить природній організації мозку.

Формування мовних зон лівої півкулі, праворукості й ліворукості тісно пов’язані, тому переучування лівші на будь-якому етапі його розвитку є втручанням у складний процес становлення мозкових механізмів розумової діяльності, зокрема мовлення. Так, відбувається загальна невротизація дитини. Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкання, посилення симптомів дислексії. За даними досліджень НДІ вікової фізіології РАО, до 71% ліворуких дітей зазнають тиску з боку батьків та вчителів з метою „виховати” із них праворуких [23, с 10]. Проте негативні наслідки такого переучування майже стовідсоткові. Переучування ліворуких дітей у дошкільному віці і пізніше інколи стає причиною не лише шкільних негараздів, а й порушень у психічному здоров’ї дитини (найчастіше у вигляді неврозів та невротичних реакцій).

У дослідженнях А.Чуприкова зазначається, що саме переучування ліворуких дітей, а не ліворукість сама по собі є сильним специфічним фактором у процесі виникнення неврозів. Крім того, в дітей простежуються висока втомлюваність, швидке виснаження, стрімке падіння працездатності [28, с 8]. Фактично діти можуть активно працювати лише на перших двох уроках. Потім їхня увага послаблюється, виникає рухове розгальмування, втома.

У таких дітей значно більше часу йде на приготування уроків. Особливо важко їм виконувати письмові завдання. Ліворуким дітям, які зазнали „переучування”, значно частіше доводиться відчувати шкільні „страхи”, пов’язані з невдачами у класі (колективі, групі), зауваженнями, доганами з боку дорослих (учителів, вихователів, батьків). Наслідками таких переживань у дітей стають прискорене серцебиття, астматичні приступи, посилене потовиділення, тремтіння рук, голосу, інколи їм сняться жахливі сни, пов’язані зі шкільними неприємностями. Брак відпочинку вночі позначається на загальній життєдіяльності дитини, її емоційному стані, з’являється роздратованість. Внаслідок переучування в дитини можуть виникати неврозиу вигляді нав’язливих станів. Дитина не може позбавитися думок про свою ліворукість, неповноцінність, постійно перебуває у стані тривожного очікування невдачі, що програмує подальші поразки й призводить до погіршення навчання.

Ще одними із наслідків переучування ліворукої дитини є:

Невротичне заїкання, яке може посилюватися після напруженого виконання письмових завдань правою рукою. Заїкання може супроводжуватися невротичним кліпанням, намотуванням на палець волосся тощо[12]. Дитина не може контролювати ці рухи, вони мають мимовільний характер. Як наслідок, однолітки можуть насміхатися з цього, а дорослі – висловлювати зауваження.

Астенічний невроз. Симптоми цього виду неврозу виявляються в наступному: підвищена стомлюваність, виснаження нервової системи, різке зниження працездатності. Фізично діти активно можуть працювати тільки на перших двох уроках, а потім збудити їх увагу дуже важко, та зате виникає рухова расторможенность. Приготування уроків будинку зазвичай затягується, а результати бувають незадовільними. З особливими труднощами виконуються письмові завдання. Почерк нестійкий (букви різної величини, різного нахилу, не дотримується рядок, багато додаткових штрихів, виправлень). У хлопчиків і дівчаток невроз, як правило, виявляється по-різному. Хлопчикам властива розторможеність, непосидючість, руховий неспокій. У дівчаток характерно знижується настрій, з’являється млявість, плаксивість.

Невроз нав'язливих станів. Цей вид неврозу виявляється в сім'ях, де батьки тривожно відносяться до ліворукості і вважають, що вона може стати завадою в подальшому житті. Якщо батьки примушують дітей виконувати всі дії правою рукою, ті зазвичай слухаються і стараються, хоч це погано виходить. Батьки дуже часто бачать в цьому неслухняність, каприз, упертість і карають. У таких дітей з'являється тривожне очікування невдачі, а надалі - нав'язливі думки про свою неповноцінність. Таких дітей досить часто турбують шкільні страхи перед невдачами, перед письмовими роботами.

Невротичний енурез. В більшості випадків наголошується тільки нічний енурез, але він може виявлятися і вдень. Енурез викликає відчуття провини, страх перед покаранням. Ще більше знижується працездатність, дитина не може зосередитися, утворюється замкнутий коло.

Невротичні тіки. До тіків відносять: мигання, облизування губ, зморщування лоба, сіпання носом. Такі явища рідко викликають хвилювання і неспокій батьків. Вчителі найчастіше приймають це за кривляння, дурощі. А дитина не контролює ці рухи. Тіки безпосередньо не пов'язані з виконанням завдань правою рукою, але посилюються, коли дитина втомлюється, нервує.

Істеричні неврози. Особливо яскраво вони проявляються у формі істеричної сліпоти: дитина жаліється, що не бачить ліній та клітинок у зошиті, під час списування із дошки у неї „губляться” букви, слова і цілі фрази.

Перед контрольними роботами у дітей, які зазнали «переучування», інколи можуть виникати нудота, блювота, бурхливі психомоторні реакції (діти із риданням падають на підлогу, стукають по ній руками і ногами) [1, с 120].

Також може спостерігатися дзеркальне письмо, до того ж як у праворуких, так і у ліворуких, зазвичай воно зникає до 8-10 рокам, коли остаточно формується стабільні зв’язки між півкулями. До цього віку однією з причин, яка може викликати дзеркальне письмо, наявність не стійкого домінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі контролювати руку, якою дитина пише. Однак, якщо ліворуку дитину насильно переучували, то процес віддзеркалення літер під час письма,а також дзеркальне малювання може продовжуватися, так як “нова ведуча”, але більш слабка, рука починає віддзеркалювати рухи руки, яка від природи сильна. До того ж, дзеркально написаний текст легко читається дитиною. Дуже часто ця властивість зберігається на все життя [32, с.33-34]

Розглядаючи проблему цього феномена, не можна оминути питання про порушення читання в ліворуких (дислексія). Це порушення не є результатом розумової відсталості чи фізичної травми. Причини порушень мають зерново-просторовий характер діти мають труднощі у сприйнятті слова як цілого, не здатні вловити зв'язку між буквосполученням і типом поняття, що вони відображають.

Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривоги та поганих передчуттів. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації – адже критичне вміння адекватно оцінювати свої дії та вчинки й робити відповідні висновки послаблюється[15, с 12]. Таким чином, чим більше дорослі «тиснутимуть» на дитину, щоб вона «все зрозуміла», «все усвідомила», тим важче дитині буде здійснити це у реальності. Інакше діяти такий «натиск» не може, він може лише збільшувати й підсилювати невпевненість і слабкість дитини. Проте допомога полягає не у «стовідсотковій» логіці й моральних «проповідях», а у психологічному розслабленні (розвантаженні). Такі діти потребують приємного спілкування, позитивних емоцій, переживання щастя від подій, що відбуваються з ними. Саме таким чином можна допомогти дитині подолати невротичні реакції, страхи.

Більшість неврозів тим чи іншим чином пов’язана з порушенням взаємодії між півкулями головного мозку. Подібні порушення виявляються і при психічних травмах – переляках, потрясіннях, гострих конфліктах, обмеженнях життєво значущих потреб тощо. Отже, стрімке збільшення активності правої півкулі супроводжується «нагнітанням» негативних емоцій, страхів. Лавина ефекту на деякий час зменшує здатність лівої півкулі до пошуку логічних, раціональних рішень. Тому в подібних ситуаціях заклики дорослих «опануй себе», «як тобі не соромно», «роби так, як тобі сказано», як правило, не допомагають.

На підставі аналізу результатів спеціальних досліджень можна зазначити, що навіть у праворуких студентів (більша активність лівої півкулі) після складання іспиту підвищується активність правої півкулі головного мозку (внаслідок дії страху, хвилювання щодо одержання поганої оцінки).

Отже, вихід із цієї ситуації, перш за все, полягає у педагогічній коректності та стриманості у процесі оцінювання дій ліворукої дитини. Таку дитину необхідно сприймати такою, якою вона є. Дорослі не повинні травмувати її своїми зауваженнями, а навпаки, допомогти подолати труднощі у навчанні, в оволодінні навичками письма, у формуванні навичок володіння різноманітними знаряддями праці, в адаптації у колективі праворуких однолітків. Учень з успіхом подолає будь-які труднощі, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку, розуміння та любов.

Поиск по сайту: