Ліворукість і лівшість

Науковці з’ясували, що функціональна асиметрія головного мозку є причиною вибору рукоcті в людини, тобто причиною стійкого, закріпленого з віком надання переваги індивідуумом одній із рук в ігрових, побутових, навчальних, професійно-виробничих діях.

Домінування правої півкулі головного мозку людини призводить до ліворукості або лівшесті. Ці терміни за своїм змістом не є синонімами. Дитина може бути ліворукою, але не абсолютною лівшею. Ліворука дитина в різних видах діяльності надає перевагу лівій руці. Ліворукість – це ознака того, що дитина пише лівою рукою. До того ж лівою рукою може писати й правша, коли права рука недієздатна, наприклад, травмована. Лівшість – це комплексна характеристика, що відображає домінуючу активність правої півкулі головного мозку. За домінування лівої півкулі ведучою, як правило, є права рука, за домінування правої півкулі – ліва. Права півкуля мозку зумовлює підсвідомі, інтегрувальні, психічні процеси, наочно-практичну діяльність, інтуїцію, музичну та художню творчість, образне мислення

У лівші, на відміну від ліворукої дитини, провідним є не тільки ліва рука, а й ліва нога, ліве вухо та ліве око. Таким чином, якщо дитина переважно все робить лівою рукою, то з упевненістю можна стверджувати, що вона ліворука, проте, чи є вона лівшею в цілому, можна судити тільки після виявлення у неї провідного ока, провідної ноги і провідного вуха й навіть чутливості лівої половини тіла [24].

Лівобічність (лівшість) може бути абсолютною – коли ліва ознака переважає у всіх чотирьох сферах (нозі, руці, оці, вусі) і може бути переважаючою тільки в трьох сферах із чотирьох. Існує ще так звана амбідекстрія, коли ліва і права руки розвинені на одному рівні. Важливим буде знання вчителя про провідне і про домінантне око. Адже воно контролює письмо, і від того, яке ведуче око співвідноситься з ведучою рукою, залежить якість письма. У більшості людей одне око домінуюче. Нестабільна домінантність може призвести до порушення руху очей, і дитині буде важко стежити за порядком розташування букв і слів у рядку. Дослідження свідчать, що такий стан ока є перепоною розвитку моторно-сенсорної координації, виробленню автоматизму [12].

Сучасні дослідження свідчать, що у більшості людей ознаки лівобічності і правобічності комбінуються по різному, найчастіше зустрічаються люди зі змішаними профілями. Наприклад, чисті правші становлять лише 25 % від загальної популяції. На сьогодні доведено, що люди без ознак лівобічності мають більшу вірогідність серцево-судинних захворювань. Люди з симетричним і лівим профілем – більшу вірогідність невротичних реакцій. Людям із симетричним профілем складно працювати там,де вимагається миттєвих реакцій (водії, пілоти та ін.). Дослідники вважають, що дітей, які мають симетричність рухів рук (амбідекстрів), варто навчати письма правою рукою[17, с 21-23].

Важливо зазначити, що ліворукість є результатом одного з варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій. Т.А.Доброхотовою і Н.Н.Брагіною доведена й психічна асиметрія, що пов’язана з особливостями сприйняття інформації та її обробки, емоційними реакціями на неї і поведінкою [6, с 33].

Відомо, що діти –лівші пізніше дозрівають у психічному стані, особливо це стосується хлопчиків. З цієї причини вони гірше адаптуються в 1 класі (якщо до цього не були в колективі), важко переносять велику кількість соціальних контактів (переповнені класи) і швидко стомлюються. Часто їхній центр мовлення формується у межах 12 років, тоді як математичні і просторові здібності розвиваються досить рано. Читання хлопчикам (на відміну від дівчат) дається важко, але із задоволенням вони слухають складні тексти, недоступні для більшості інших дітей. Легше читають вірші, бо вужчий рядок краще сприймають, ніж рядок на всю сторінку. Важливим для такої дитини є читання з дорослими.

Важливо знати про те, що у дитини у процесі розвитку може статися зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розподілені між двома півкулями, після чого вже починає домінувати права півкуля і розвивається так звана «прихована ліворукість». Таким критичним періодом є вік десяти – дванадцяти років. Цей вік розглядається як критичний за здібностями дітей до дзеркальних рухів, бо після нього така риса у праворуких дітей практично зникає, зберігаючись лише у лівшів [12, с 11].

Вченими підкреслюються такі психофізіологічні особливості ліворуких дітей:

· погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;

· різні мовні порушення;

· у них часто хороші музичні здібності й абсолютний слух;

· зазвичай вони пізніше починають говорити й інколи відчувають труднощі у вимові деяких звуків;

· буває, що їм важко даються читання, письмо й математика;

· лівшам набагато важче ніж правшам запам’ятати напрямок руху годинникових стрілок, навчитися визначати час за циферблатом, засвоїти поняття «ліво», «право», «вище», «нижче»;

· особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;

· складності концентрації і переключення уваги.

Отже, ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка втомлюваність. Ліворукі, на відміну від праворуких, - цілісні натури, відкриті безпосередні у висловлюванні почуттів, наївні, довірливі та піддаються навіюванню, здатні тонко відчувати й переживати, легко засмучуються, але не впадають у стан гніву й люті. Як наслідок цього –високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності[24, с 93].

Дослідження та спостереження показали, що ліворукі люди – це оригінали, які перебувають у пошуку, люблять зміни. Тому вони, порівняно з праворукими, частіше змінюють місце роботи і професію. Вони життєво активні. Однак треба зазначити, що серед ліворуких (через їхні певні мозкові особливості) можуть зустрічатися люди, яким важко дається освіта. Зате вони прекрасні майстри, що виготовляють чудові речі. Інколи ліворукі діти дещо повільніші за своїх однолітків. І їм важче вчитися писати, читати, рахувати. Однак вони можуть знаходити оригінальні й несподівані варіанти вирішення завдань.

Мовлення ліворуких емоційне, експресивне, багате інтонаціями, супроводжується жистекуляцією. У ньому немає особливої побудови, можливі запинки, плутаність, зайві слова і звуки, «проковтування» закінчень. Їм «зручніше» диктувати текст, ніж писати [26, с 16].

Серед ліворуких багато художників, артистів, музикантів. Здебільшого це люди з творчою, спонтанною підсвідомою діяльністю, у яких дука діє разом з уявою та почуттям.

На думку І.В.Цепової, ліворукість – індивідуальний варіант норми [26, с 20].Тому феномен ліворукості потрібно оцінювати у всій складності. Це не тавро, а варіант норми, який має свої особливості.

Поиск по сайту: