Труднощі ліворуких дітей під час навчання письма

Найчастіше ліворукі учні стикаються із труднощами під час формування навичок письма, читання й лічби. Це зумовлено тим, що основою засвоєння цих навичок є зорове сприйняття. Порушення або недостатність розвитку зорово-просторового сприйняття, зорової пам’яті та зорово-моторної координації, що нерідко зустрічається в ліворуких, можуть спричинити виникнення таких труднощів[18].

- у сприйнятті і запам’ятовуванні складних конфігурацій букв і відповідно повільний темп читання;

- у формуванні зорового образу букв, цифр (порушення cпіввідношення елементів, дитина плутає подібні за конфігурацією букви, цифри, пише зайві ементи або не дописує елементи букв, цифр);

- у виділенні й розрізненні геометричних фігур, заміна подібних за формою фігур (круг-овал, квадрат-ромб-прямокутник);

- у копіюванні;

- нестійкий почерк (нерівні штрихи, великі, розтягнуті літери різного нахилу);

- дзеркальне написання букв, цифр, графічних елементів;

- дуже повільний темп письма.

Найчастіше зустрічаються та впливають на успішність навчання ліворуких школярів повільний темп письма й феномен дзеркальних рухів. Коли учень пише, то його діяльність складається з двох етапів, які по черзі замінюють один одного: власне виконання руху та мікропауза, необхідна для контролю рухів, корекції й програмування наступного руху.

Розбіжність у механізмах зорово-моторної координації в ліворуких і праворуких учнів проявляється насамперед в різній тривалості цих мікропауз. У ліворуких дітей мікропаузи довші як на етапі формування навички, так і згодом, коли письмо вже автоматизовано. Часто в шкільній практиці вчитель, прагнучи виробити в таких дітей навички швидкого письма, починає підганяти їх, тоді діти-лівші квапляться, що призводить до скорочення мікропауз, таких необхідних для контролю своїх дій[6, с 32].

Із феноменом дзеркальних рухів напевно знайомі більшість батьків маленьких ліворучок. У когось він проявляється у вигляді дзеркального письма, коли дитина починає писати з букви, якою закінується слово, потім пише передостанню й та ін. таким чином, якщо прикласти дзеркало до написаного слова, то можна побачити в дзеркальному відбитті слово, написане традиційним способом [26].

Також зустрічається дзеркальне читання, дзеркальне малювання, дзеркальне сприйняття. Дорослі, особливо якщо вони праворукі, такі особливості дитини можуть сприймати навіть як своєрідні здібності. Однак, на жаль, такі прояви є лише відбиттям труднощів зорово-просторового сприйняття, право-лівого орієнтування, зорово-моторної координації.

Частота дзеркального письма в ліворуких дітей, за даними досліджень, становить 85%. Однак слід відзначити, що в більшості дітей у віці від 3 до 7 років виявляється спонтанне дзеркальне письмо, що є звичайним етапом в оволодінні навичкою. Елементи дзеркального письма зустрічаються й у дітей з нестійкою праворукістю: під час оволодіння звичайним письмом дзеркальне зображення літер у них може проявлятися раптово, коли діти стомлені або неуважні. [3].

Письмо засноване на звуко-буквеному аналізі, тоді як більшість лівшів більш схильні до формування цілісних образів слів і насилу проводять поскладовий і політерного аналіз слова. Тому не варто вимагати від дитини, яка пише лівою рукою, безвідривного письма. Крім того, ні правонаклонне, ні лівонаклонне письмо практично неможливе для лівші, так як дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма.

Ліворуким школярам досить важко орієнтуватися в просторі і на площині. Більшість з них плутаються в розрізненні правої й лівої сторін, особливо відносно інших людей.

Можливі також проблеми із читанням. Ці труднощі мають переважно зорово-просторовий характер: одні діти зазнають труднощів у сприйнятті слова як цілого, інші не можуть збагнути зв'язок між буквосполученнями і тими поняттями, які вони позначають.

Ліворукі діти під час читання нерідко гублять рядок і роблять спроби читати справа наліво або із середини тексту. Одним із пояснень зорово-просторових утруднень під час читання може бути нестабільна око домінантність. Нестабільна око домінантність може призвести до порушення рухів очей, і дитині буде важко стежити за порядком розташування букв і слів на сторінці[2]. Однак необхідно ще раз додати, що сама по собі ліворукість не спричиняє виникнення порушень читання.

Період шкільної адаптації досить тривалий за часом – 4- 6 тижнів, але батьки «відводять» на адаптацію своїх дітей не більше 1- 2 тижнів, а вчителі – 2 – 3 тижні. У цей період для дитини складним є все: один за одним відбуваються нові уроки, значне статичне навантаження, незнайомі діти-однокласники. Адаптація ліворуких дітей ускладнюється їхніми характерними рисами: підвищеною емоційністю, вразливістю, високим рівнем тривожності, невпевненістю в собі, відповідальністю, сумлінністю, труднощами здійснення зорово-моторної координації, порушенням просторового сприйняття. Необхідно підкреслити, що ці діти орієнтовані на спілкування. Це служить для них джерелом позитивного емоційного підкріплення, якого вони дуже потребують. Непорозуміння ж і конфлікти, які виникають у них при взаємодії з дорослими чи однолітками, є для ліворуких дітей сильним психотравмуючим фактором і створюють додаткові труднощі у процесі адаптації до школи.

За даними психологів відсоток ліворуких серед дітей із проблемами навчання як мінімум у 2,5 рази перевищує середні цифри серед праворуких. Результати досліджень С. Ортона показують, що саме недостатня спеціалізація лівої півкулі головного мозку, тобто виконання нею і мовних і зорово-просторових функцій призводить до труднощів навчання.

Під час підготовки ліворукої дитини до школи для її успішної адаптації необхідно враховувати три напрями роботи, які складаються з пропедевтичної, розвивальної та корекційної допомоги з боку батьків, педагогів, шкільного психолога й логопеда. Тільки за таких умов ліворука дитина зможе успішно адаптуватися в шкільному середовищі.

Існує ряд рекомендацій, реалізуючи які на практиці можна полегшити адаптацію таких дітей до шкільного навчання:

1. Необхідно допомогти дитині організувати своє робоче місце з урахуванням особливостей ліворукості.

2. Не слід вимагати від ліворуких учнів традиційного нахилу письма, доцільнішим для них буде пряме письмо.

3. Категорично протипоказано вимагати від ліворукого учня безвідривного письма.

4. Будь-які рухові дії потрібно розкладати на елементи, пояснюючи кожний крок у написанні, кожний елемент повинен виконуватися усвідомлено.

5. Перед кожним завданням пояснити дитині мету: що належить робити, для чого і як. Під час пояснення використовувати тільки знайомі слова. Пояснивши, показати зразок виконання завдання.

6. Переконатися, що дитина зрозуміла інструкції.

7. Дотримуватися послідовності завдань, не поспішати, не пропускати етапи.

8. Не переходити до подальших завдань, якщо не засвоєні попередні.

9. Бажано виконувати спеціальні вправи, грати з дитиною в ігри, що розвивають зорове сприйняття й зорово-моторну координацію.

10. Необхідно вести роз’яснювальну роботу з батьками ліворукої дитини, пояснюючи їм причини й наслідки особливостей їхнього сина / дочки, радячи, як допомогти дитині перебороти ті об’єктивні труднощі, які вже є і зберегти психічне й фізичне здоров’я дитини.

11. Ніколи не проявляти негативного ставлення до ліворукості, використати особливості такої дитини в класі для прищеплювання дітям поваги до індивідуальних особливостей кожної людини, терпимості стосовно прояву властивостей, не характерних більшості.

У повсякденному житті „лівші” важче, ніж „правші”. Адже більшість предметів, якими ми користуємося, пристосовано під праву руку – дверні ручки, замки, вивертки, музичні інструменти, автомобілі, комп’ютери... Хоча і виникає для оточуючих деяка незручність, коли людина діє більшість лівою рукою, само по собі в житті це не має аж ніякого значення. Як правило, „лівші” дуже швидко адаптуються і не зазнають жодних ускладнень.

Отже, ліворука дитина дуже вразлива й вимагає дбайливого, уважного та доброзичливого ставлення до себе та своїх дій. У неї є індивідуальні особливості розвитку, які необхідно враховувати у процесі навчання та виховання.

Поиск по сайту: