Особливості навчання ліворуких дітей у практиці роботи вчителів початкової школи

Останнім часом дослідження проблеми ”ліворукості ” стало набувати усе більше практичне значення. Як показує консультативна робота, близько 70% усіх дітей із труднощами шкільного навчання – лівші. Тому відсутність грамотного психолого-педагогічного супроводу призводить до зростання ризику психічного дизонтогенезу.

Згадуючи школу 15-річної давності варто визначити наступні зміни, які відбулися в процесі навчання та ставлення до шульги:

* приділяється більше уваги до проблем ліворукої дитини, до її сприйняття світу;

* на відміну від минулого, вчителі не намагаються будь-що перевчити учня, застосовуючи каральні методи: биття по руках, прив'язування руки, одягання рукавиць, замальовування крейдою тощо;

* вчителі намагаються повернутись обличчям до проблеми шульги, використовуючи хоча б відомі їм методи навчально-виховного процесу;

* якщо в минулому в процесі вивчення нової букви учитель в кращому випадку, давав зауваження дитині-лівші (тим самим піднімав її на сміх перед класом), то зараз він намагається допомогти учню впоратись із труднощами в техніці написання.

На факультеті психології ДНУ було проведено дослідження успішності навчання ліворуких дітей. При проведенні тесту шкільної зрілості Я. Йрасіка по трьох субтестах ліворукі піддослідні показали добрі результаті [25]. Але необхідно зазначити, що в порівнянні з праворукими піддослідними, які набрали таку ж кількість балів, ліворуким піддослідним знадобилося більше часу для субтестів. Хоча ліворукі піддослідні виконували їх з мінімальними помилками, вони втрачали більше часу на мікропаузи, коли писали букви або малювали людину. Можна було помітити, що ліворукі піддослідні частіше плутали елементи деяких букв при переписуванні речення або починали малювати фігуру людини з права наліво. Але при переписуванні речень всі літери та самі речення писалися ними зліва направо. При відповіді на питання, які пов’язані з загальною обізнаністю, ліворукі досліджувані теж показали високі результати. Ці результати відповідають нормі, хоча дані діти мають деякі особливості при виконанні графічних тестів. Для підтвердження успішності ліворуких дітей в школі були проаналізовані оцінки всіх піддослідних за рік. Згідно з результатами ми можемо зробити висновок, що ліворукі діти встигають за шкільною програмою. Але при опитуванні вчителі та батьки цих піддослідних підкреслювали, що цим дітям необхідно більше часу на виконання письмового завдання, ліворукі діти говорять трохи повільніше, ніж їх однолітки, часто при читанні в них паузи між словами довші[24]. Згідно з опитуванням вчителів, яким довелося працювати з ліворукими дітьми, можна зробити висновок, що вчителям часто бракує знань, як поводитися з такими дітьми, активізувати, зацікавити. Доволі часто вчителі не враховують особливості ліворуких дітей. Піддослідні ліворукі діти старших класів зазначили, що ті, кого намагалися переучувати в молодшому віці, не любили ходити до школи, при виконанні письмових робіт виникали труднощі, при тому ж їх підганяв вчитель. В цілому ніхто не сказав, що ліворукість якось негативно впливає на їх відношення з оточуючими чи однолітками. В 61% опитуваних ліворуких є лівші серед рідних (брати, сестри, батьки) [16, с.99 – 100; 18, с. 21 -32]. Таким чином в результаті емпіричного дослідження на основі всіх отриманих даних підтвердилось припущення, що діти-лівші, вчителі та батьки як і раніше мають багато труднощів в організації процесу навчання, причому ці труднощі – як організаційного, так і психологічного характеру.

Як переконують результати опитування вчителів, 70-75 респондентів зазначають, що в тих класах, де вони працюють, є ліворукі діти. Зусилля психологів не проходять безслідно: в умовах сучасної школи майже не зустрічаються вчителі, які переучують ліворуку дитину. Дедалі більша кількість батьків переконується у недоцільності й шкідливості такого переучування.

Однак відмова від переучування не вирішує всі проблеми, а навпаки, породжує низку нових запитань: «Як формувати навичку письма ліворуких учнів?», «Які особливості розвитку таких дітей необхідно знати й ураховувати, щоб запобігти виникненню у них труднощів у процесі навчання?», «Чи існує спеціальна методика навчання письма з урахуванням особливостей мозкової організації рухових операцій ліворуких дітей?» тощо

Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких дітей. При цьому враховуються як фізіологічна, так і психологічна специфіка таких учнів. З метою полегшення процесу навчання письма ліворуких дітей видавництво «Ранок» (м.Харків) випустило у світ спеціальні прописи у двох частинах. Навчальний посібник створений на основі прописів з калькою А.М.Заїки

«Мій перщий зошит» (до «Букваря» М.С.Вашуленка, Н.Ф.Скрипченко) [9]. Ці прописи рекомендовані Міністерством освіти і науки України, успішно використовуються в практиці початкового навчання, витримали кілька перевидань.

Оскільки дитина пише лівою рукою, цією ж рукою закриває зразок написання букви, складу чи слова, автори вдались до такої інновації. Зразок, із якого зазвичай починається будь-який рядок у прописах, зображується наприкінці рядка, тобто розташований праворуч. А на початку рядка, тобто ліворуч, той самий зразок подано сигматичним зображенням для наведення. Таке розташування графічного матеріалу дозволяє ліворукій дитині спокійно, без зайвих рухів наслідувати зразок, адже він постійно пербуває в полі зору (Додатки Б, В). В усьому іншому графічний, мовний та ілюстративний матеріали прописів для ліворуких дублюють «Мій перший зошит» А.М.Заїки, тому вони можуть одночасно використовуватись на уроці письма в 1 класі і не потребують від учителя додаткових індивідуальних пояснень дітям, що пишуть лівою рукою

Також науковцями розлоблено ряд методик для визначення провідної руки дитини у перші дні навчання. Знання провідної руки дитини значно полегшує роботу і вчителів і батьків. Фахівці вважають, що визначати провідну руку дитини доцільно в 4-5 років[23]. Для цього можна використовувати загальновідомі для дитини вправи: поплескати в долоні, скласти руки на грудях, скласти пальці в замок, зробити крок уперед тощо.

Для визначення рукояті в дітей 6 – 7 років використовують метод кількісної оцінки за допомогою запитань (від5 до 20), відповіді на які показують перевагу однієї з рук під час виконання повсякденних дій[26]. Але слід зауважити, що в умовах активного переучування частина ліворуких дітей може перейти в групу амбідекстерів або слабоправоруких. Крім того, не кожна дитина може об’єктивно оцінити, якою рукою вона виконує дії легше, впевненіше, краще. Тому доцільніше для визначення провідної руки використовувати спеціальні завдання. Дітям пропонується ряд ігрових завдань, які вони повинні виконати інколи за допомогою побутових ігрових завдань неможливо точно визначити провідну руку дитини. Тоді можна запропонувати виконання незвичних для дитини дій, оскільки будь-яку тонку (незвичну) дію дитина робить найбільш активною 9провідною рукою. Також при виявленні провідної руки необхідно врахувати дані про сімейну праворукість чи ліворукість.

Отже, проблема навчання ліворуких дітей стала актуальною зовсім недавно, оскільки раніше вона розв’язувалась досить просто: ліворуких дітей переучували, тобто змушували писати лише правою рукою. Але дослідження вчених довели, що переучувати ліворуку дитину означає змінювати специфічні якості її психіки, що негативно впливає на психічний стан дитини, емоційне благополуччя і здоров’я в цілому. Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. За даними різних авторів, на сьогодні їхня частка складає від 2 % до 8 %. Майже в кожному класі початкової школи є такі діти. Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей. Слід пам’ятати, що ліворукість – не патологія, а один з можливих варіантів норми.

Поиск по сайту: