Концепція допустимого рівня ризику

Необхідність зниження ризику до деякого допустимого рівня є прямим наслідком неможливості забезпечення нульового рівня ри зику.

Допустимий рівень ризику — це імовірність події, негативними наслідками якої на цьому етапі розвитку можна знехтувати.

Допустимий рівень ризику формується індивідуальною та суспільною свідомістю і є функцією соціального, економічного та культурного рівня розвитку суспільства.

Розрізняють індивідуальний допустимий рівень ризику та соціальний допустимий рівень ризику.

Кожна окремо взята людина на виробництві та в побуті щоденно та щогодинно змушена оцінювати ризик для свого власного життя під час досягнення певної мети. При цьому однією метою нехтують як недопустимою внаслідок того, що її досягнення супроводжується надто великим з точки зору людини ризиком власної загибелі, іншої ж мети досягають, оскільки ризик власної загибелі розглядається у цьому випадку як той, яким можна знехтувати.

Індивідуальний допустимий рівень ризику власної загибелі фор­мується з дитинства та залежить від виховання, освіти, власної пси­хіки, професії, статі, віку, місця проживання тощо.

Ризик загибелі людей від нещасних випадків, аварій, катастроф, стихійних лих, а також ризик померти від хвороби, що є визначеним нині, називається ризиком, який можна спостерігати.

Вважається, що якщо суспільство (держава) не вживає ніяких за­ходів щодо зниження рівня ризику, який можна спостерігати, то та­кий ризик є соціально допустимим.

Критерієм допустимості можуть служити асигнування (заходи), що виділяються на охорону здоров'я та забезпечення безпеки людей у широкому розумінні (охорона праці, аварійно-рятувальна служба і т. п.).

Якщо чисельність населення країни зростає та асигнування на вказані цілі також підвищуються пропорційно чисельності населен­ня, то рівень ризику смерті людей у цій країні вважається соціально допустимим. Соціально неприпустимий рівень ризику смерті людей спостерігається тоді, коли держава нарощує асигнування на забезпе­чення безпеки людей більш швидкими темпами, аніж збільшується чисельність населення.

Розгляньмо це на прикладах. Припустімо, що чисельність насе­лення за кілька років практично не змінилася, тоді:

1. У випадку щорічного виділення коштів на забезпечення безпе­ки в одних і тих же розмірах ризик, що спостерігається в країні, вважається соціально допустимим.

2. У випадку щорічного збільшення коштів на забезпечення безпеки ризик, який можнаспостерігати у країні, вважається со­ціально недопустимим.

З 1950 по 1964 рр. в СРСР ризик, що спостерігався, був соціально недопустимим. Далі, з 1965 по 1987 р., смертність, яку можна спо­стерігати, визначалася державою як соціально допустима, оскільки асигнування, що виділялися на охорону здоров'я та забезпечення без­пеки людей, ледве встигали за збільшенням чисельності населення, а в деякі роки суттєво знижувалася.

У 1987 р. уряд визнає, що в країні спостерігається недопустимо ви­сокий рівень смертності. Як результат Рада міністрів СРСР розробила документ під назвою «Основні напрямки розвитку охорони здоров'я населення СРСР у 12-й п'ятирічці та на період до 2000 року». У цей час різко збільшуються асигнування на медицину та охорону праці.

Нарешті, після цілої серії аварій, катастроф та стихійних лих, найстрашнішими та руйнівними із яких були Чорнобильська катастрофа 1986 року та землетрус у Вірменії 1988 р., радянський уряд став до створення загальнонаціональної аварійно-рятівної служби.

Це вказує на те, що рівень ризику загибелі людей під час нещас­них випадків, аварій, катастроф тощо був визнаний недопустимим.

Соціально допустимий рівень ризику є деяким компромісом між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

Концепція допустимого ризику — досягнення такого малого ризи­ку, який, з одного боку, є технічно можливим, а з іншого — допусти­мим суспільством на певний час.

Безпека життєдіяльності тісно пов'язана з економічним аспектом у діяльності конкретного промислового підприємства, тому вона не може підвищуватися до нескінченності. Щоб пояснити сказане, роз­гляньмо залежність ризику загибелі людини за рік від затрат на її безпеку в технічних системах.

Із підвищенням затрат на безпеку Q спостерігається зменшення R_т, але зниження технічного ризику R_т відбувається з усе меншою інтенсивністю, а соціально-економічний ризик R_се підвищується у зв'язку з перекачуванням коштів із соціальної сфери в технічну. Соціально-економічний ризик R_се визначається перш за все збитками у здоров'ї людини за рахунок погіршення екології та медичної допо­моги. Враховуючи закономірність зміни технічного ризику R_т та соціально-економічного ризику R_се, знаходимо оптимальну зону допу­стимого (прийнятного ризику) (рис. 2)

Рис. 2.

Відповідно до «Методики визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки», яку затверджено наказом № 637 Міністерства праці та соціальної політи­ки від 4 грудня 2002 р., прийнятний ризик для об'єктів «турботи», що визначені в процесі постановки завдання дослідження ризику, має встановлюватися місцевими органами виконавчої влади з урахуван­ням:

• чинних нормативних актів;

• угод між суб'єктом господарської діяльності, що є власником об'єкта підвищеної небезпеки, та зацікавленими сторонами;

• економічних і соціальних умов регіону;

• експертних оцінок;

• досвіду інших регіонів;

• інших обставин.

Для об'єкта підвищеної небезпеки прийнятний ризик встановлю­ється з урахуванням створюваного ним масштабу небезпеки та розта­шування в регіоні інших підприємств, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, за умови, що сумарний ризик виникнення небажаних на­слідків не перевищує встановленого цією Методикою.

Установлюється значення, вище якого ризик вважається абсолют­но неприйнятним (верхній рівень), і значення, нижче якого ризик вважається абсолютно прийнятним (нижній рівень).

Якщо місцевими радами не встановлений прийнятний ризик для визначених об'єктів «турботи», то для складання декларації безпеки об'єктів підвищеної небезпеки застосовуються рівні, наведені у цій Методиці.

Для життя людини рекомендується вважати неприйнятним:

R_t > 10^-5 — для територіального ризику за межами санітарно-за- хисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки;

R_i > 10^-6 — для індивідуального ризику — для людини, яка пере­буває в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об'єкт підви­щеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території промислової зони підприємств і організацій тощо);

R_s > 10^-5 — для соціального ризику загибелі понад 10 чоловік про­тягом одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-за­хисної зони підприємства, яке має у своєму складі хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки (місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій).

Як критерій соціального ризику може використовуватися також очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами сані­тарно-захисної зони підприємства (місті, селищі, селі, на території підприємств і організацій, що перебуває у промисловій зоні тощо) на 1000 жителів М_d> 10^-3.

У всіх випадках ризик аварій на об'єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях:

• територіального ризику R_t ≤ 10^-7;

• індивідуального ризику R_t ≤ 10^-8;

• соціального ризику R_t ≤ 10^-7 чи М_d ≤ 10^-5.

Місцеві органи виконавчої влади з урахуванням особливостей ре­гіону можуть встановлювати інші значення верхнього та нижнього рівнів ризику. Значення верхнього рівня кожного з перерахованих критеріїв прийнятного ризику можуть встановлюватися в 100 разів нижчі від їх аналогів, які пов'язані з небезпекою повсякденного жит­тя та ризиком проживання в регіоні (дорожньо-транспортні пригоди, нещасні випадки в побуті, пожежі, вибухи газу тощо).

У всіх випадках прийнятний ризик, що встановлюється органами виконавчої влади у регіонах, не може перевищувати рівнів, установ­лених цією Методикою.

Допустимі рівні розрізняють для ризиків вимушеного (професій­ного) та добровільного.

Шкала небезпек життєдіяльності людини наведена в табл. 3.

Таким чином, індивідуальний допустимий рівень ризику має складати 10^-10-10^-8.

Допустимим ризиком у професійній сфері звичайно є 10^-7... 10^-5, а недопустимим вважають ризик 10^-4... 10^-2 і більше.

Значення величин імовірності загибелі людини за рік на виробни­цтві, що перебуває у межах 10^-7...10^-5, називають зоною оптимізації допустимого професійного ризику, у якій міра захисту від конкрет­них небезпек має братися з урахуванням економічного обґрунтуван­ня та доцільності.

Поиск по сайту: