Індивідуальний та соціальний ризики

Ризикова поведінка людини в умовах небезпеки. Чинники ризику

В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки. Поведінка людини в цих умовах має більше значення, ніж схильність до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки. Ризикова поведінка може бути виправданою тоді, коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є неприпустимою.

До чинників ризику, якими може супроводжуватися предметна діяльність, можна віднести:

1. відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування).

2. недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться в неробочому стані);

3. недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів;

4. відсутність засобів захисту;

5. особисті якості людини.

Особисті властивості людини, соціальні та виробничі умови формують свідоме порушення вимог безпеки та причини ризикової поведінки людини (економія сил, часу, адаптація до небезпек, самоствердження в очах колективу, орієнтація на ідеали, схильність до ризику, стресовий стан).

Крім цих суб’єктивних причин існують об’єктивні чинники виробничих обставин, які створюють умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.

З метою запобігання порушень правил безпеки предметну діяльність слід організовувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання.

Ризик дії чи без дії в тій чи іншій формі є наявним в 90% причин аварій та травм на виробництві.

Ризик може виступати в різних якостях:

1. ризик як небезпечна умова;

2. ризик як вчинок.

Прикладом може бути робота монтажника-висотника.

Індивідуальний та соціальний ризики

Розрізняють ризик:

• індивідуальний;

• соціальний.

Індивідуальний ризик — частота виникнення уражуючих впливів певного виду, що виникають під час реалізації якихось небезпек у ви­значеній точці простору.

Під час аналізу індивідуального ризику необхідно враховувати природу нещасного випадку, час знаходження у зоні ризику та місце проживання ризикуючого.

Розгляньмо приклади ризику (R) впливу на людину небезпечного чинника.

Приклад №1. Визначити ризик R загибелі людини на виробництві в Україні за рік, коли відомо, що щорічно гине п=2,5 тис. чоловік, а чисельність працюючих складає N=23 млн чоловік.

Приклад №2. Щорічно в Україні внаслідок різних небезпек непри­родною смертю помирає близько 75 тис. чоловік. Прийнявши чисель­ність населення країни близько 46,3 млн чол. (2009 р.), визначмо ризик К загибелі людини, що проживає в країні, від небезпек:

Важливо знати величину ризику під час вибору місця роботи, проживання, відпочинку. Відомо, що більшість туристів під час вибору відпочинку орієнтується якраз на ці показники. Бізнесмени, вибира­ючи країну для розширення свого бізнесу та направлення інвестицій, орієнтуються у тому числі на показники безпеки життєдіяльності.

Приклад: Визначити ризик для жителя А.

Нехай А проживає у невеликому селі, що налічує 300 жителів. Статистичні дані за 50 років, які ми маємо, інформують про те, що за цей час із кількості жителів села 10 чол. загинуло та 200 чол. по­страждало від нещасного випадку. Чисельність населення за цей пе­ріод майже не змінювалася.

Мешканець цього села А 40 годин на тиждень працює у найближ­чому місті, на чотири тижні на рік виїзджає з цього села на відпочи­нок, 2 тижні кожного року проводить у відрядженнях, а решту часу перебувається в селі.

Індивідуальний ризик загибелі для жителя А можна визначити за формулою:

де N_п — кількість загиблих жителів села (N_п= 10,0);

d — кількість тижнів у році (d = 52); t_d — кількість годин у тижні (24*7 = 168);

Т — відрізок часу обліку статистичних даних; t — кількість годин у тижні, коли житель А наражається на небез­пеку: 168-40 = 128;

N₀ — кількість жителів у селі;

D — кількість тижнів, які житель перебуває у селі: 52-4-2 = 46.

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь- якого ступеня тяжкості для жителя А можна визначити наступним чином:

де R_ж — ризик отримання травми;

N_тр— кількість постраждалих від нещасного випадку (N_тр = = 200).

Порівнюючи R_з та R_ж можна дійти висновку, що ймовірність стати жертвою нещасного випадку у жителя А в 21 раз вища, ніж загину­и.

Знання індивідуального ризику не дає змоги дійти висновку про масштаб катастроф. Тому вводиться поняття соціального (групового) ризику.

Соціальний ризик — частота виникнення подій щодо травм певної кількості людей, які підлягають уражуючим діям певного виду, під час реалізації будь-яких небезпек.

Соціальний ризик характеризує масштаб катастрофічності небез­пек (рис. 1).

Наприклад: 10 смертельних випадків могли статися під час 5 гір­ських обвалів, у кожному з них могло бути по дві жертви, але 10 чо­ловік могло б загинути і під час одного обвалу в горах. Соціальний ризик допомагає оцінити F-N діаграма.

На підставі статистичних даних збирається інформація: кількість загиблих N, кількість подій, в яких загинуло N чоловік, частота по­дій (кількість випадків за рік) F, в яких загинуло N чоловік. За цими даними будується графік залежності F-N.

Діаграму використовують для того, щоб показати залежність ча­стоти реалізації небезпеки від її масштабу (масштаб небезпеки, на­приклад, маса каменів, що падають).

1 2 3 4 5 N Рис.1. Діаграма залежності частоти реалізації небезпеки від її масштабу

Класифікації джерел небезпек та рівнів ризику загибелі людини наведено в табл.1.

Згідно даних аналітично-статистичного збірника "Праця та соціальна політика в Україні" за останні 8 років в Україні від нещасних випадків невиробничого характеру загинули 567,5 тис. осіб. Від травматизму на транспорті померло близько 76 тис. осіб, майже 82 тис. осіб загинули від отруєнь, 108 тис. осіб покінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждали 50,8 тис. осіб, 37,3 тис. осіб утопилися і 12,7 тис. осіб загинули при пожежах. Визначивши середню кількість людей, які гинули від нещасних випадків різного характеру в даний період, та знаючи кількість населення, можна знайти ризик таких смертельних випадків у нашій країні.

Для порівняння ризику загибелі людей в Україні та США від різних джерел небезпеки в побуті наведемо дані, взяті з літературних джерел (табл. 2).

Дані статистики свідчать про те, що число нещасних випадків і ступінь їх тяжкості є різним для різних галузей господарювання. Очевидним є те, що робота на одних підприємствах є більш небезпечною, ніж на інших. Тому коли мова йде про ризик, слід виділяти “ризик системний “, що пов’язаний з умовами виробництва, та “ризик особистий”, що пов’язаний зі станом організму.

Таблиця 1

Поиск по сайту: