Управління ризиком

Як відомо, причиною виникнення ризиків є невизначеність, яка існує у кожному виді діяльності. У зв'язку з цим можна стверджу­вати, що ризики можуть бути відомими, тобто такими, які названі, оцінені і для яких можливе планування дій із метою протистояння можливій реалізації цих ризиків. Однак у практиці мають місце і ри­зики «невідомі», тобто такі, які не ідентифіковані й умови виникнен­ня яких достатньо не досліджені.

Невизначені ризики передбачити складно. Це так звані неявні не­безпеки чи ризики.

Однак більшу частину ризиків, у тому числі і тих, реалізація яких призводить до нещасних випадків, можна передбачити і вчасно лока­лізувати.

Очевидно, що успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мі­німізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Модель процесу управління ризика­ми може виглядати, як показано на рис. 3.

Рис. 3. Модель процесу управління ризиками

Представлена модель є класичною схемою дій з управління ризи­ками, коли ризик сприймається як сукупність частоти реалізації не­безпеки (ризику) і завданої ним шкоди (збитку), що виражається, як правило, у грошовій формі.

В основі управління ризиком лежить методика порівняння втрачених коштів і отримання переваг від його зниження.

Для управління ризиком використовують такі методи:

• інженерний - ґрунтується на статистиці нещасних ви­падків або на аналізі джерел небезпек;

• модельний - використовує математичні моделі впливу не­безпечних та шкідливих чинників на окрему людину (професійні групи людей);

• експертний - ґрунтується на оцінках досвідчених фахівців;

• соціологічний - використовує результати опитування груп населення (працівників).

Два перші підходи є об'єктивнішими і точнішими, проте для них дуже часто бракує необхідних даних, які використовують у розрахунках. Два останні менш точні, бо містять елементи суб'єктивізму, однак є легшими у реалізації. Тому дані методи доцільно використовувати комплексно.

Поиск по сайту: