Чому я вибрав цю тему

Проблема вжитку алкоголю дуже актуальна у наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров'я майбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на організм, що не сформувався, поступово руйнуючи його.

Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і шкідливо діє на них аж до руйнації.

При систематичному вжитку алкоголю розвивається небезпечна хвороба - алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров'я людини, але він виліковний, як і інші хвороби.

Але головна проблема складається в тому, що велика частина алкогольної продукції, що випускається недержавними підприємствами, містить велику кількість отруйних речовин. Недоброякісна продукція нерідко призводить до отруєнь і навіть смертей.

Все це завдає великої шкоди суспільству, його культурним цінностям.

Історія алкоголю.

Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до нашої ери - із появою керамічного посуду, що дала можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але що знали вже прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби і назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялася релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію учинив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуйочого веселим.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися по країнах світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».

Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Але це обмова на російську націю. Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) цілком спростував цю думку. Він довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. чарка пускалася по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не покладалося, і пияцтво рахувалося найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення через кордон горілки і вина. При Іванові IV і Борисові Годунову засновуються «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте, уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середам, п'ятницям і неділям. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена поправка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.

Поиск по сайту: