|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Через декілька годин хлопці повернулись до села та домовилися зустрітись наступного дня. Петрик поділився своїми враженнями з мамою і татомРозділ 1. Хто-небудь з вас бував в Карпатах? Це дуже мальовничі місця, де забуваєш про міські турботи, хвилювання і перебуваєш сам-на-сам з природою… Ці гори немовби поглинають тебе і змушують задуматись над своїми рішеннями. Та найбільше з них це робить Говерла – найвища гора в Україні. Коли дивишся на неї, одразу хочеться її підкорити. Робило це чимало людей, в тому числі й герої нашого твору. А почалося все з того, як до маленького карпатського села приїхав хлопчик на ім’я Петро. Йому одразу сподобалася ця мальовнича місцевість: навкруги високі зелені гори, величні ялини та сосни, озера та водоспади. Та й люди тут привітні, гостинні та дружелюбні. Через декілька днів у Петрика з’явилися друзі: Андрій та Ілля, веселі хлопчаки, котрі готові на все, аби гарно й цікаво провести час. Розділ 2. Одразу після знайомства хлопці стали найкращими друзями. Кожного дня Андрій та Ілля показували Петру свій край і розпитували його про місто. — Слухай, а в місті є гуцули, такі ж, як ми? — Звісно є. Але справжніх дуже мало… Значно більше акторів, які грають у фольклорних гуртках. — А ти колись бачив цих акторів? Вони дуже схожі на нас??? — Бачив декілька разів. Сказати по правді, так, вони дуже схожі на справжніх гуцулів. І одяг у них такий… — Зрозуміло… — відповіли хлопці та повели Петра до озера Синєвир, яке знаходиться неподалік від села. — Дивись, це наше озеро — сказав Андрій. — Воно схоже на велике дзеркало, чи не так? А якщо подивитись на нього зверху, наприклад, з якоїсь гори, тоді буде схожим на велетенське око. — Так? А ви коли-небудь сходили на гори? — Так, звісно. Але ще ніколи не підіймались на Говерлу… Батьки кажуть, що це дуже висока вершина і ми для неї ще малі. Через декілька годин хлопці повернулись до села та домовилися зустрітись наступного дня. Петрик поділився своїми враженнями з мамою і татом. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |