СВІТАНОК

Чоловік: Господи, ти спеціально так все влаштував? Навіщо? А... Розумію. Тобі захотілося мене струсонути! Оживити! А то ходив я такий весь... Сірий... В День народження... Тому, Господи, ти забрав у мене мій подарунок. Моє цуценя пам'ятаєш, Господи? Я його називав Соняшником. Бездушний автомобіль намотав його на колеса. На моїх очах. У день мого народження... Мою душу він намотав на колеса. Вжик — і нема веселого малого Соняшника. А фура поїхала далі. Водила навіть не помітив. Ніхто не помітив. Я його і поховати не зможу. Купив йому повідець, нашийник. Маленьких не було, я купив йому великий, на виріст. Одягнув на нього, а Соняшник вислизнув і прямо під колеса... Навіщо, Господи, так сталося? Ніфіга собі День народження, господи! Пробач... Швидше за все, ти не винен... (Перелазить через поручні. Вдалині гримить грім.) Не хвилюйся, просто подивлюся, помилуюся навколишнім світом.

Світло: Він гарний. Неправильний і гарний.

Чоловік: Чому ми його так любимо?

Тінь: Парадокс.

Плащ: (прилетев на крышу) Вот и я тоже…

Чоловік: Передумав я стрибати, не без твоєї допомоги, Господи...

Плащ: Верно мыслишь, пацан!

Чоловік: Ну стрибну. Доведу собі, що герой! Пишатися собою буду. В польоті...

Плащ: Пока до земли не долетишь…

Чоловік: Все одно ніхто не оцінить, та й не помітить.

Тінь: Дощ буде. Ось теж питання. Чому?

Чоловік: Чому йде дощ, я знаю, а от навіщо?

Плащ: Шоб не воняло. От в Одессе после дождя мо- о- оре…

Світло: Питання, питання...

Плащ: Чёт подустал я…

Чоловік: О... Плащ. Повернувся. Треба ж... Плащ-мандрівник.

Тінь: Чому плащі не літають як птахи?

Плащ: Ты не улыбайся там…

Чоловік: Прохолодно. (Одягає плаща.)

Плащ: (помогает с плащём) Ночь прошла не зря…

Чоловік: Таке відчуття, наче я щось не зрозумів. І порожньо. В душі порожньо... По-хорошому. Нема в душі ні злості, ні страху... І соромно... Неначе голий у громадському транспорті проїхався.

Плащ: Подняться к небу — вот работа, подняться к небу — вот это труд.

Чоловік: До зустрічі! Сподіваюся, на твоїй території. Я зрозумів, чому я почуваюся мов дитина, яка завинила. Ти мені сьогодні знову дав життя... Або шанс, щоб я щось зрозумів у цьому житті... Шанс злетіти вище свого егоїзму. Вище своїх образ, проблем... Злетіти над собою. Жити.

Тінь: Жити і переживати.

Чоловік: Переживати, але — жити. І ніяк інакше, ніяк по-іншому!

Навіть якщо тебе немає! (Гримить грім.)

Я вільний. І я можу вибирати. Право вибору подарував мені ти.

Навіть якщо тебе немає! (Блискавка, грім.)

Нехай дощ, вітер, град, буревій, каменепад, цунамі...

Все одно це моє життя! Моє чудове життя! Тому усім негараздам на зло будемо жити далі! Навіть якщо тебе немає! (Блискавка, грім, дощ.)

Плащ: И смерть тоже (закуривает) … пусть.

Чоловік: І смерть теж! Раптова, довгоочікувана, героїчна, підла... Щоб ми пам'ятали... Нехай буде все так, як ти задумав. Я вірю тобі... Вірю не в тебе, а тобі! Навіть якщо, Господи, тебе немає. (Блискавка, грім, злива.)

Поиск по сайту: