ЖУРАВЕЛЬ

Чоловік (повертаючись з конструкцією): Жив у Стародавній Греції один стародавній грек. Дедал. Знаменитий винахідник і художник. Цар Мінос примусив його працювати на себе.

Тінь: Дедал збудував йому Лабіринт, де було стільки кімнат і такі заплутані ходи, що кожен, хто входив туди, вже не міг сам знайти вихід.

Чоловік: Довго жив Дедал у царя Міноса бранцем на острові серед моря. Дедал знав, що цар ніколи не відпустить його. Одного разу, сидячи біля моря, він підняв очі в небо широке і подумав: «Нема для мене морського шляху, одначе небо — відкрите. Хто може мені завадити на повітряній дорозі?»

Світло: Птахи розсікають крилами повітря і летять куди хочуть. Хіба людина гірша за птаха?

Він став збирати пір'я великих птахів, майстерно зв'язував їх лляними міцними нитками і скріплював воском.

Чоловік: Скоро він зробив чотири крила — два для себе і два для свого сина Ікара. І вони полетіли з острова Криту.

Плащ: Лихо...

Чоловік: Тільки рибалки в морі та пастухи на лузі бачили, як вони відлітали, та й ті подумали, що це крилаті боги пролітають над землею. Мені здається, ні, я впевнений, що батько Ікара був щасливий тієї миті, коли побачив, як летить його син.

Тінь: Це потім він ридав і проклинав себе, пізніше... А коли Ікар розправив крила поруч із ним, він розчулено заплакав, і грудний м'яз трохи не вискочив із грудей.

Чоловік: Я не претендую на таку популярність, та й не родичі ми з тобою, але... якщо вже сам не можу... Давай хоч ти...

Піднімає над головою споруду з палиць і дроту, що нагадує дельтаплан.

У мене таке відчуття, навіть впевненість в мене така, що вийде. Але ти спробуй... Синку... Це важливо... Дуже важливо... Для мене.

Плащ: Шо вы там за мной здесь всюду ходите?

Чоловік: Ти прекрасний! Ми з тобою дуже ризикуємо. Я усвідомлюю це... А ти?

Плащ: Не шукайте мою талію зі спини. Я нервую!

Чоловік: Десь тут центр ваги має бути...

Плащ: Не ищите мою талию со спины. Я нервничаю!

Чоловік: Ти сам там розберися з ним. Важко, звичайно, ти ж просто плащ.

Плащ: Ой, мама моя, нарву я себе пачку неприятностей, я вам говорю. Я ж плащ…

Чоловік: Ні!

Плащ: Кусок брЭзЭнта, который покромсали ножницами, стянули нитками, на Малой Арнаутской…

Чоловік: Ти не просто плащ! Ти тепер взагалі не плащ! Ти перестаєш бути перегородкою між кволими плечима і небом. Ти сам стаєш небом! Ти птах! Ось ти хто!

Плащ: Ой-ё!!! Мать моя птица!

Чоловік: Птах! Нарікаю тебе ім'ям цим і вірую, що ти не можеш не полетіти! Так лети ж, колишній Плащу! Лети ж, Птаху! Ти вільний!Поїхали!

Плащ: Если имешь намерение взлететь как журавль, должен иметь намерение сделать шаг в пропасть! Складно говорять поэты индусы! Их бы на крышу! Всех! Ну шо, кудою летим?

Чоловік: Тудою!

Плащ: А мы летим?

Чоловік: Не ми, а ти!

Плащ: Ну… Как заказывали! Ладушки, ладушки… Жили мы у бабушки! Раз, два, три. Живи Одесса мама!

(Розбігаючись, Плащ на ім'я Птах стрибає з даху і летить! Чоловік махає вслід, танцює неймовірний хитромудрий танець і кричить.)

Чоловік:

Летит! Летит! Мой верный плащ!

И звёзды млеют в удивленье!

И разрывает сердце плач,

Восторга! Счастья! Умиленья!

Предназначение земное

Не каждому дано познать.

Летит вопрос: «А ну-ка, кто я»?

«Я - Плащ, умеющий летать»!

Дедал дивився, як чорним нічним небом летить його син. І був щасливий.

БО

Тінь: Оце дійсно... Навіршував так навіршував.

Світло: Красиво летить...

Чоловік: І я ризикну... (Виносить конструкцію, що нагадує дельтаплан.) Чому люди не літають як плащі? Прости, Господи, душу грішну... Амінь... Ех, помолитися б, та, шкода, Бога немає...

(Невпевнено перелазить через поручні. Мнеться... Т і н ь хапає жерстяний лист і сильно гримить... Ч о л о в і к здригається від несподіваності.)

Не зрозумів... А! Жерсть. (Голосно.) Бога немає! (Розкотисто гримить грім.)

(Тихіше.) Бога немає. (Грім гримить тихіше.)

(Пошепки.) Бога немає... (Грім — вдалині.)

(Кричить.) Немає Бога! (Оглушливий гуркіт. Ч о л о в і к повертається на майданчик.)

Є, чи що?

Тінь: Є, чи що?

Світло: Дощ збирається... Скоро дощ буде... (Вдалині гримить грім.)

Чоловік: Ага... Ну, не сердься... тесь... не сердься-тесь-теся. Ні, все-таки на ти, начебто, прийнято. Той... не гні... не гнівайся, словом. Я ж не через злість, а через незнання... Що ж це таке? Так! Спокійно! Це грім... Просто грім... З неба вода буде литися, так звані опади... Тільки через мене немає сенсу зрушувати атмосферні шари... Чи є?

Плащ: Эй! Там на крыше-е-е-е!

Поиск по сайту: