Залучення перекладача

Суть. Участь перекладача ускладнює судовий розгляд.

Застосування. Перекладач - учасник процесу, який вико­нує допоміжну функцію. Відповідно до ст. 9 ЦПК, судочин­ство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати пояснення і показання, виступати на суді і заяв­ляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послу­гами перекладача.

Судові документи, відповідно до встановленого законом порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в пе­рекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.

Участь перекладача обов'язкова в усіх випадках, коли осо­ба не володіє українською мовою. Звернемо увагу читача: во­лодіти мовою і розуміти мову - не тотожні явища. Значна час­тина населення України не володіє національною мовою, але її розуміє. Чи потрібний у таких випадках перекладач? На наш погляд, безумовно, потрібний. Таким чином, якщо одна із осіб, які беруть участь у справі (не тільки сторона), не володіє українською мовою, але розуміє її, а володіє, наприклад, ро­сійською, то до справи потрібно залучати перекладача.

Верховний Суд України висловив думку, якщо сторони не володіють мовою судочинства, вести судовий процес на іншій мові, прийнятній для всіх учасників процесу, постановивши про це відповідну ухвалу. Іншу думку висловив Конститу­ційний Суд України у справі про офіційне тлумачення поло­жень статті 10 Конституції України (справа про застосування української мови) від 14.12.1999 р.: «українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної вла­ди та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом». З ура­хуванням такого тлумачення, суд не вправі вести процес на іноземній мові в жодному випадку.

Участь перекладача істотно ускладнює розгляд справи. По-перше, перекладача потрібно знайти. Зі змісту ст. 9 ЦПК України виходить, що це повинен зробити суд — «особам... забезпечується право... давати пояснення рідною мовою...». Без перекладача суд не зрозуміє пояснень, а отже і справу ви­рішити не зможе.

На практиці суд перекладає цей обов'язок на зацікавлених осіб: «вам треба, ви і шукайте!», і вони погоджуються. При цьому вони ж і домовляються з перекладачем про оплату. Час, який дається для пошуку перекладача, законом не встановле­но. Можна тягнути.

Від «почесного обов'язку» пошуку перекладача можна відмовитися. Тоді перекладача може відшукати протилежна сторона, зацікавлена у вирішенні справи. Вона ж йому і запла­тить. Якщо і протилежна сторона відмовляється шукати пере­кладача або йому платити, тоді це має зробити суд. Суд, як правило, звертається з клопотанням у державні органи, які мають штатних перекладачів, наприклад, в районну державну адміністрацію, з проханням забезпечити участь перекладача в процесі. Керівник відповідного державного органу таке кло­потання задовольняє і скеровує перекладача в розпорядження суду. А час іде.

По-друге, перекладачем може бути залучено особу, яка має спеціальність перекладача з відповідної мови, а не просто во­лодіє нею. До матеріалів справи потрібно долучити диплом. В іншому випадку, при оскарженні рішення можна буде по­кликатися на недостовірний переклад та некомпетентність перекладача.

По-третє, перекладач повинен погодитися на запропонова­ну оплату праці. Його послуги оплачуються з коштів суду за встановленими тарифами. Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагоро­ди особам, що викликаються до органів дізнання, попередньо­го слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушен­ня, та виплати державним науково-дослідним установам судо­вої експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 1.07.96 р. № 710, перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри вина­городи:

- письмові переклади - від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);

- за усні переклади - від 3 до 5 відсотків (!) неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

З урахуванням діючого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян 17,00 гривень, за 1 годину роботи перекладача суд може заплатити максимум 85 копійок. Добровільно на це ніхто із перекладачів не погодиться. Саме тому, у більшості випадків, перекладачі в суді - це особи, які не можуть відмовитися від виконання своїх обов'язків, оскільки направлені в розпорядження суду з основного місця роботи.

По-четверте, перекладач повинен бути присутній на кож­ному засіданні. Без нього суд не може розглядати справу по суті. Неявка перекладача є безумовною підставою для відкла­дення розгляду справи.

По-п'яте, законодавець не регламентує часу, протягом яко­го перекладач повинен зробити письмовий переклад докумен­тів. Якщо у нього є можливість заробити більші гроші, судові документи будуть перекладатися в останню чергу.

Наведене свідчить, що проста на перший погляд формаль­ність, залучення перекладача, може істотно вплинути на роз­гляд справи.

Якщо особі не забезпечено перекладача, буде порушено конституційний принцип судочинства, що є підставою для скасування рішення.

Приклад. Позивачка у скарзі посилалася на те, що судочин­ство велося українською мовою, але оскільки вона не володіє нею досконало, то не зовсім розуміла зміст пояснень відпові­дача та свідків. За таких обставин, коли суд не виконав покла­деного на нього обов'язку, забезпечити ведення судового про­цесу відповідно до побажань позивачки, і не з'ясував питання про мову судочинства і про необхідність участі у справі пере­кладача, постановлене рішення підлягає скасуванню, а спра­ва- направленню на новий розгляд.

Поиск по сайту: