Пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК)

У ч. 1 та ч. 2 ст. 369 КК передбачена відповідальність за два самостійних злочини, при цьому кваліфікуючі ознаки, про які йдеться у ч.ч. 3, 4 і 5, стосуються лише злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті.

Предмет (хабар) цього злочину співпадає з предметом одержання хабара (ст. 368 КК). Загалом пропозиція або давання хабара напряму пов’язані з його одержанням (див. ст. 368 КК).

З об’єктивної сторони злочин характеризується двома формами: 1) пропозицією хабара (ч. 1 ст. 369 КК); 2) даванням хабара (ч. 2 ст. 369 КК).

Пропозиція (пропонування) хабара – це звернення до службової особи про готовність здійснення передачі або надання їй незаконної винагороди матеріального характеру (в даному випадку фактично криміналізується злочинний намір). Таке звернення може бути здійснене усно, письмово, через електронну пошту, за допомогою мобільного зв’язку тощо. Спосіб пропозиції хабара на кваліфікацію вчиненого не впливає. Давання хабара – це його передавання службовій особі (при цьому способи вчинення цих дій можуть бути різними та на кваліфікацію не впливають – безпосередньо, через посередника, поштою, переказ грошей на банківський рахунок тощо).

За суттю об’єктивна сторона даного злочину вичерпується самим лише фактом пропозиції або давання хабара, тому для кваліфікації цього діяння не має значення, хто є власником матеріальних благ, що пропонуються чи передаються як хабар, – той, хто його дає, або інші особи; діє він з власної ініціативи або від імені (за дорученням, проханням) та в інтересах інших осіб; чи є ці особи фізичними або юридичними. Якщо предмет хабара викрадений або здобутий іншим злочинним шляхом, дії того, хто дає хабар, кваліфікуються за сукупністю злочинів. Якщо ж пропозиція чи давання хабара відбуваються, наприклад, через психічне або фізичне насильство щодо службової особи, то такі способи мають отримати окрему кримінально-правову оцінку.

Склад злочину, передбаченого ст. 369 КК, у діях службової особи наявний і тоді, коли вона дала підлеглому вказівку домагатися матеріальних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, виділила або розпорядилась виділити для цього кошти чи інші цінності, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованій формі тощо. Якщо ж службова особа лише рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг у такий спосіб, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, дав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватись як підбурювання до давання хабара (абз. 3 п. 12 ППВСУ від
26.04. 2002 р. № 5).

Злочин, передбачений ст. 369 КК, сформульований законодавцем як формальний склад. Він є закінченим з моменту, коли винний запропонував хабар службовій особі і остання усвідомила надану їй інформацію (у разі пропозиції хабара) або коли службова особа прийняла хоча б частину хабара (у разі давання хабара). У випадках, коли службова особа відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання (абз. 1 п. 10 ППВСУ від 26.04. 2002 р. № 5).

Суб’єкт злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктом цього злочину також може бути й службова особа. Відповідно до абз. 1 п. 12 ППВСУ від 26.04. 2002 р. № 5 службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг чи переваг для установи, організації, підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав – і за інший злочин (зловживання владою або службовим становищем, незаконне заволодіння чужим майном тощо). Дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав хабар, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть у даванні хабара. При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціативою – того, хто дав, чи того, хто одержав хабар, – він діяв.

Із суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 369 КК, характеризується лише прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками давання хабара є вчинення його повторно (ч. 3 ст. 369 КК). Спираючись на зміст п. 1 примітки до ст. 369 КК, повторним у цій статті визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин або будь-який із злочинів, передбачених статтями 368, 368-3 чи 368-4 цього Кодексу.

Особливо кваліфікуючими ознаками давання хабара є вчинення його:

1) щодо службової особи, яка займає відповідальне становище;

2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 4 ст. 369 КК);

3) щодо службової особи, яка займає особливо відповідальне становище;

4) організованою групою чи

5) її учасником (ч. 5 ст. 369 КК).

Частина 6 ст. 369 КК передбачає дві спеціальні підстави звільнення особи, яка пропонувала чи дала хабар, від кримінальної відповідальності: 1) якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара; 2) якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом порушувати кримінальну справу.

Провокація хабара або комерційного підкупу
(ст. 370 КК).

Предметом злочину є хабар або неправомірна вигода.

З об’єктивної сторони провокація хабара або комерційного підкупу (ч. 1 ст. 370 КК) полягає у штучному створенні службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування хабара чи неправомірної вигоди або їх одержання. Можна виділити дві форми вчинення цього злочину: 1) свідоме створення обставин і умов, що зумовлюють пропонування хабара або неправомірної вигоди; 2) свідоме створення обставин і умов, що зумовлюють одержання хабара або неправомірної вигоди. Конкретні способи провокації, які провокатор обирає для досягнення своєї мети (поради, натяки, рекомендації одержати від будь-кого хабар чи дати його кому-небудь), для кваліфікації значення не мають. Провокатор може провокувати одержання хабара або комерційного підкупу як ним особисто, так і іншими службовими особами, як особисто пропонувати хабар певній службовій особі, так і зумовлювати пропонування хабара або неправомірної вигоди іншими особами.

Те, що давання або одержання хабара або комерційного підкупу відбулися у зв’язку з провокацією, не виключає відповідальності того, хто дав або одержав хабар чи неправомірну вигоду. Якщо з провокаційною метою службова особа організувала давання чи одержання хабара або неправомірної вигоди, підбурила до цього того, хто дав чи одержав хабар або неправомірну вигоду, або сприяла йому у цьому, її дії слід розцінювати і як співучасть у хабарництві і додатково кваліфікувати за відповідними частинами ст.ст. 27 і 369 чи ст.ст. 27 і 368 КК.

Від провокації хабара або комерційного підкупу слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провокатор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Тому не є провокацією хабара або комерційного підкупу дії особи, в якої вимагається хабар чи неправомірна вигода, що полягають у передачі відповідній службовій особі незаконної матеріальної винагороди з відома правоохоронних органів.

Злочин є закінченим з моменту вчинення зазначених у ч. 1 ст. 370 КК дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар чи неправомірну вигоду (формальний склад).

Суб’єкт злочину – спеціальний, тобто службова особа як публічного, так і приватного права.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і спеціальною метою. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно іншої особи, котру вона провокує на одержання чи давання хабара або комерційного підкупу, і бажає вчинити такі дії. Мета вчинення цього злочину спрямована на викриття того, хто дає або одержує хабара чи неправомірну вигоду. Мотиви злочину можуть бути різними та на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 370 КК) є вчинення провокації хабара або комерційного підкупу службовою особою правоохоронного органу.

Поиск по сайту: