у площині покриття

Схеми ліхтарів	Відношення площі вихідного отвору S 2 до суми площ вхідного отвору S 1 і бокової поверхні прорізу S б	Індекс приміщення і
0,5	0,7		1,25	1,5		2,5
	0,05				14,3	13,3		11,5		10,5
0,1		10,3	8,5	7,7		6,3		5,8	5,5	5,4
0,2		5,6	4,6	4,2	3,8	3,4	3,3	3,1		2,9
0,3			3,3	2,9	2,7	2,4	2,3	2,2	2,1
0,4	4,2	3,3	2,7	2,4	2,2		1,9	1,85	1,8	1,7
0,5	3,7	2,9	2,4	2,1		1,8	1,7	1,6	1,55	1,5
0,6	3,3	2,6	2,1	1,9	1,8	1,6	1,5	1,45	1,4	1,3
0,7	3,1	2,4		1,8	1,6	1,5	1,4	1,35	1,3	1,25
0,8	2,9	2,3	1,9	1,7	1,55	1,4	1,35	1,3	1,2	1,2
0,9	2,8	2,2	1,8	1,6	1,5	1,35	1,3	1,25	1,2	1,15
Примітка. Індекс приміщення ,   де l п – довжина приміщення вздовж осі прогонів; b – ширина приміщення; Н – висота покрівлі над робочою поверхнею

Таблиця Л.5 – Значення коефіцієнта K _л

Таблиця Л.6 – Значення коефіцієнта K _буд

Таблиця Л.7 – Значення коефіцієнта r ₁

Таблиця Л.8 – Значення коефіцієнта r ₂

Таблиця Л.9 – Значення коефіцієнта t₁

Таблиця Л.10 – Значення коефіцієнта t₃

Таблиця Л.11 – Значення коефіцієнта t₄

Розрахунок КПО в розрахунковій точці від кожного світлопрорізу слід виконувати:

а) при боковому освітлені за формулою

; (Л.5)

б) при верхньому освітленні за формулами

(Л.6)

де – геометричні КПО в розрахунковій точці, що враховують відповідно пряме світло від і -ї ділянки неба та світло, відбите від j -го фасаду протилежних будинків, що визначаються за формулою (Л.10);

q_і – коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість і- їділянки хмарного неба МКО, визначається за формулою

; (Л.7)

де θ – кутова висота центру і- їділянки неба відносно розрахункової точки;

R_j – коефіцієнт, що враховує відносну яскравість j -го протилежного будинку, який розраховується за формулою (Л.11) або (Л.13);

m, m_j – коефіцієнти світлового клімату відповідно розрахункового світлопрорізу та j -го будинку, що визначаються за таблицею Л.1;

I, J – відповідно кількість окремих розрахункових ділянок неба та фасадів протилежних будинків, які спостерігаються через світлопроріз з розрахункової точки;

r ₁, r ₂, t₀, K _з, K _л – теж саме, що у формулах (Л.1) та (Л.2);

N – кількість розрахункових точок по характерному розрізу приміщення.

Сумарне значення КПО від усіх світлопрорізів у кожній розрахунковій точці визначається за формулою

(Л.8)

де K – кількість світлопрорізів у приміщенні.

Дозволяється розглядати світлопрорізи, розташовані в одній площині та на однаковій висоті, як один світлопроріз з непрозорими включеннями.

За розрахункове значення КПО у приміщенні е_р, %, приймається:

- при боковому освітленні – значення КПО е _min, %, у розрахунковій точці, прийнятій згідно 2.4 і 2.5, що визначається за формулами (Л.5) або (Л.8);

- при верхньому чи комбінованому освітленні - середнє значення КПО в характерному розрізу приміщення е _сер, %, що визначається за формулою

, (Л.9)

де N – кількість точок, в яких визначається КПО;

е ₁; е ₂; е ₃; … е_N – значення КПО в точках характерного розрізу приміщення, що визначаються за формулами (Л.6) або (Л.8).

Розрахункове значення КПО е _р, слід заокруглювати до десятих часток. Допускається відхилення розрахункового значення КПО е _р від нормованого КПО е _н на - 5 ÷ +10%.

Геометричні коефіцієнти в розрахунковій точці визначаються за допомогою графіків І і ІІ (рис. Л.2 і Л.3) таким чином:

- якщо світлопроріз має довільну форму, то він попередньо замінюються на максимально наближений за пропорціями прямокутний світлопроріз такої ж самої площі зі збереженням його центра ваги;

Сторінка 31

Сторінка 32

- якщо через світлопроріз спостерігаються об’єкти, які мають різну яскравість – ділянки неба, фасади сусідніх будинків, то світлопроріз розбивається на ділянки, в межах яких яскравість можна вважати однаковою, для чого (рис. Л.4):

а) фасади сусідніх будинки проектуються з розрахункової точки на площину світлопрорізу і визначаються ділянки світлопрорізу, що затінюються будинками;

б) ці ділянки замінюються на еквівалентні за площею прямокутні ділянки, сторони яких паралельні відповідним сторонам світлопрорізу;

в) кожна ділянка світлопрорізу розглядається як окремий прямокутний світлопроріз, для якого визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості e.

Рисунок Л.4 – Визначення ділянки світлопрорізу, що затінюється протилежним будинком і розбивка світлопрорізу на ділянки різної яскравості

	Рисунок Л.5 - Визначення кількості променів n 1 і n 2, що проходять через світлопроріз за графіками І і ІІ А.М. Данилюка при горизонтальній робочій площині

При горизонтальній робочій поверхні і прямокутному світлопрорізі e визначається в такому порядку (рис. Л.5):

а) графік І накладається на розріз приміщення таким чином, щоб полюс графіка О збігся з розрахунковою точкою А ₂, а основа графіка – зі слідом робочої площини;

б) підраховується кількість п ₁ променів, що надходять у розрахункову точку через світлопроріз за графіком І;

в) через центр світлового прорізу – точку с проводиться горизонтальна площина, що перетинає засклення світлопрорізу по відрізку MK і проектується на розрізі у точку с ₂;

г) визначається номер N _п.к. півкола за графіком І, що проходить через точку с ₂ (радіус цього півкола дорівнює відстані р = А ₂ С ₂);

д) графік ІІ накладається на план приміщення таким чином, щоб горизонталь з номером N _п.к. збіглася з прямою м ₁ K ₁, а його вертикаль (ось симетрії) пройшла через точку А ₁(при цьому ОС ₁ = р, а полюс графіка О зазвичай не збігається з точкою А ₁);

е) підраховується кількість п ₂ променів, що надходять у приміщення через світлопроріз за графіком ІІ (це промені, що перетинають відрізок М ₁ K ₁);

є) за формулою

e = 0,01 п ₁× п ₂ (Л.10)

визначається геометричний коефіцієнт природної освітленості e від світлопрорізу.

Коефіцієнт R, що враховує відносну яскравість фасаду протилежного будинку, визначається за формулою

(Л.11)

де e_пр – геометричний КПО центру ваги ділянки фасаду протилежного будинку, яка спостерігається з розрахункової точки через світлопроріз, від частини неба, що затінюється будинком, в якому розраховується освітленість;

q – відносна яскравість частини неба, від якої розраховується e_пр ;

r_ф – середньозважений коефіцієнт відбивання ділянки фасаду протилежного будинку, видимої з розрахункової точки, що визначається за 2.13;

Геометричний КПО e_пр визначається наступним чином (рис. Л.6):

а) з розрахункової точки А видимий контур світлопрорізу проектується на площину фасаду протилежної будівлі;

б) визначається центр ваги С ₁ отриманої проекції;

в) графік І накладається на генплан забудови таким чином, щоб полюс графіка О збігся з точкою С ₁, а основа графіка – зі слідом фасаду будинку, що затінює;

г) підраховується кількість променів, що надходять за графіком І у точку С ₁ від фасаду будинку, в якому розраховується освітленість;

д) визначається центр ваги С ₂ ділянки будинку, в якому розраховується освітленість, розташованої вище точки С ₁;

е) визначається номер N _п.к півкола за графіком І, що проходить через точку С ₂;

є) через точки С ₁ і С ₂ проводиться вертикальна січна площина І-І і будується умовний розріз цією площиною;

ж) графік ІІ накладається на розріз І-І таким чином, щоб полюс графіка збігся з точкою С ₁, а горизонталь з номером N _п.к. збіглася із слідом фасаду будинку, в якому розраховується освітленість;

з) підраховується кількість променів, які надходять у точку С ₁ від затіненої частини неба за графіком ІІ;

и) e_пр визначається за формулою

. (Л.12)

У разі, коли фасад протилежного будинку затінюється не лише будинком, в якому розраховується освітленість, а й іншими будинками, коефіцієнт R слід визначати за формулою

(Л.13)

	Рисунок Л.6 - Визначення кількості променів і для розрахунку відносної яскравості протилежного будинку

де e_{пр k} – геометричний КПО центру ваги ділянки фасаду протилежного будинку, яка спостерігається з розрахункової точки через світлопроріз, від частини неба, що затінюється k -м будинком;

q_k – відносна яскравість частини неба, що затінюється k -м будинком;

K – кількість будинків, що затінюють фасад протилежного будинку.»

Керівник розробки Ю.С. Громадський

Відповідальний виконавець О.В. Сергейчук

Поиск по сайту: